ПолітикаЗа поребриком

Кремлівський «бенефіс»: що і кому хотів донести Медведєв у своїй статті про Україну

13:32 12 жов 2021.  1527Читайте на: УКРРУС

Стрімким вихором увірвався в інформаційний простір колишній глава російської держави Дмитро Медведєв. Про що може свідчити стаття, яка безпосередньо стосується України - в матеріалі Lenta.UA.

У понеділок, 11 жовтня, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Емманюель Макрон провели відеоконференцію з Володимиром Зеленським. Поставлена мета - активізація переговорів на найвищому рівні в рамках «Нормандського формату», покликаних як де-факто, так і де-юре дозволити питання закінчення непроголошеної війни на Донбасі. Нічого, втім, переговорно-проривного за підсумками віртуального спілкування лідерів трьох держав так і не прозвучало. Меркель і Макрон як і раніше апелюють до апріорі мертвих по суті своїй «мінських угод», а Зеленський вже, схоже, на автоматі дякує Берлін і Париж за підтримку територіальної цілісності України.

Після дистанційній бесіди з нинішнім господарем Банкової, німецький канцлер і французький президент поспілкувалися також і з Путіним про необхідність реанімації «Нормандки». Але і в цьому напрямку теж глухо, як у танку. У всякому разі, жодних меседжів, що хоч трохи змінюють тьмяні тони переговорної картини в рамках «квартету» на горизонті не з'явилося. «Докладно обговорена ситуація, що викликає заклопотаність,  в зв'язку з пробуксовкою процесу вирішення внутрішньоукраїнського конфлікту», - відрапортувала прес-служба Кремля, що невпинно крутить заїжджену платівку про їх там немає...

Читайте також: З Медведчука зажадали заставу 1 млрд грн в обмін на продовження домашнього арешту

На тлі абсолютно нульових з точки зору переговорного прогресу рандеву президентів України і Росії з керівництвом ФРН і Франції більш ніж помітно відзначився екс-глава РФ Медведєв, який написав розгорнуту статтю, де «Кримську платформу» назвав «дебільною», закон про корінні народи - «ублюдочним», а нинішню владу нашої країни - «неосвіченою». Володимира Зеленського Медведєв взагалі порівняв з євреєм, який пішов служити в СС... Загальний посил матеріалу - вести переговори з нинішнім керівництвом України не має жодного сенсу і навіть шкідливо для Росії.

Свої думки про те, чому при Зе-владі Москва не повинна говорити з Києвом Медведєв спробував втиснути в п'ять тез. По-перше, українські керівники, на думку Медведєва, - нещасні люди, які перебувають в пошуку самоідентифікації і складанні нової історії, в той час як їх президент, що «має певні етнічні корені», змушений лавірувати між різними силами і «здійснювати моральне сальто-мортале», щоб утриматися при владі. По-друге, пише екс-президент РФ, нині обіймає декоративний пост заступника голови російського Радбезу, українське керівництво не самостійне, знаходиться під прямим іноземним управлінням і повністю залежить від США, в той час як Америці від Києва нічого не потрібно, крім тотального стримування Росії. Так що «нам з васалами справу мати безглуздо, справи потрібно вести з сюзереном». На думку Медведєва, і тут він спирається на власний «домайданний досвід» спілкування з українськими колегами, нинішнє керівництво країни зацікавлене лише в особистому збагаченні, не замислюючись про державні інтереси, а тому вести з ними діалог контрпродуктивно.

У четвертій тезі колишній президент Росії повторюється, називаючи українське керівництво необов'язковими і ненадійними людьми, які в будь-який момент готові змінити політичний курс. Ну і в кінці питання: що робити? І Медведєв дає на нього цілком вичерпну відповідь: так нічого, просто чекати, коли в Україні з'явиться адекватне з точки зору Москви керівництво, готове вибудовувати рівноправні і взаємовигідні відносини з Кремлем. «Росія вміє чекати, - підводить підсумок Медведєв, - ми люди терплячі».

Незважаючи на те, що Медведєв «наїхав» персонально на Зеленського, український президент коментувати, що в принципі, тактично правильно, потік агресії колишнього формального господаря Кремля не став, віддавши негласний пас іншим гравцям, куди нижче за рангом і статусом.

Так, представник української делегації в Тристоронньої контактній групі (ТКГ) Донбасом Олексій Арестович іронічно зазначив, що статтю Медведєва слід розглядати не історично, а психоаналитично. «Балалайка все та ж - зовнішнє управління, ко-ко-ко, слабка влада, народ, не визначився, фашисти... Московська держава - єдиний відомий сьогодні історичний конструкт, початок якого лежить за його межами. Звідси - вічне їх відчуття певної фрейдистської незаповненості, яку вони намагаються відпрацьовувати, заповнивши Україною, своєю історичною прабатьківщиною, обидві свої голови - до відмови», - констатує Арестович.

У свою чергу радник глави ОП Михайло Подоляк авторський матеріал пана Медведєва про Україну назвав «вкрай дивним, недоречним і неактуальним текстом». Він зазначає, що екс-президент РФ, який атакує українську владу і вважає, що з нею Росії нема про що говорити, давно випав з актуальної політичної повістки дня. «Оскільки особливої репутації цінності у Медведєва вже немає, рішення вкласти в його уста відкриті образи і настільки брутальну брехню може свідчити лише про той факт, що їм як слабкою фігурою, про яку ніхто не шкодуватиме, просто скористалися, щоб заявити різку шантажистську позицію» , - резюмує Подоляк, додаючи при цьому, що на Банковій звертають увагу тільки на заяви чинного президента РФ, а від його імені, «офіційно звучали інші формулювання, і необхідність переговорів між Україною і Росією підтверджувалася».

Одним словом, у Зеленського устами спікерів не першу ешелону, висловлюючись формулюваннями покійного мера Харкова Кернеса, помножили Медведєва на нуль.

«У перекладі з мови російських імперців і шовіністів, вся ця графоманія Медведєва означає, що Росія буде налагоджувати відносини тільки з тими політиками, які погодяться скоритися Москві і визнати Крим російським. Тобто, тільки з відвертими зрадниками України, які будуть готові перетворити нашу країну в аналог сучасної Білорусі. І Медведєв відверто пише, що мета Росії привести таких людей до влади в Києві», - зазначає представник українкою делегації в мінській ТКГ Денис Казанський.

Матвій Ганапольський, колись російський журналіст, що довгий час проживає і працює в Україні, в свою чергу підкреслює: «Людина, яка писала цю статтю, перебувала або в украй нервовому стані, або в замутненій свідомості, вже не знаю від чого... Роблю такий висновок, тому що про президента сусідньої країни так не пишуть. І навіть не сусідної. Просто, як колишньому президенту, Медведєву варто розуміти, що подібна манера підворіття - це до дипломатії відношення не має. До дипломатії, також не має ніякого відношення розбирати особистість сусіднього президента. Коли Медведєв заспокоїться, він повинен згадати, що за людину, яку він принижує і ображає, проголосувало 73% українців. А попивши холодної води, Медведєву варто згадати, скільки проголосувало за нього самого і який у нього зараз публічний рейтинг».

До чого призведе критична стаття про Зеленський екс-президента РФ Дмитра Медведєва? Цим питанням задається журналіст Юрій Бутусов і відразу ж дає на нього предметну відповідь: «Звинувачення Медведєва проти Зеленського виглядають примітивно, в маргінальному стилі Шарія. Здається, ну на кого розраховано це нафталінове мекання, що нагадує за стилем фейлетони «Правди» з 70-х років? Але це не випадково. Всі два з половиною роки Росія бореться за вплив на Зеленського, намагається емоційно впливати на його свідомість і його страхи. Головна мета Путіна - це припинення вогню на Донбасі, тому що припинення вогню - це і є фактична капітуляція, припинення опору. І очевидно, що стаття Медведєва - це черговий психологічний удар по Зеленському, частина політичної кампанії, яку Єрмак і Демченко проводять в оточенні президента. Думаю, найближчим часом ми можемо почути чергові заяви Банкової про нові «мирні ініціативи». Зрозуміло, всі «шалені націоналістичні сили», всі громадяни в Україні повинні продовжити вельми ефективне тиск на владу, щоб не допустити реалізації путінської стратегії. Медведєв розуміє - тиск громадянського суспільства нав'язує нашій владі порядку опору, порядок боротьби. Так, тільки антиросійський курс і прозахідний курс отримає в Україні підтримку суспільства. І на Банковій? і в Кремлі не повинно бути на цей рахунок ніяких сумнівів. Так, будь-які спроби припинити стріляти в Україні приведуть до Майдану. У Путіна і Медведєва і всієї їх агентури немає шансів. Так, Україна зміцніє, і у нас знайдуться герої, які навіть в нинішніх важких умовах борються на фронті, і прийде час - ми викинемо окупантів і з Донбасу і з Криму. Адже ми теж люди терплячі, і Путіна в труну покладемо».

Якийсь сакральний сенс щодо російської правлячої верхівки до нинішнього українського керівництва шукає відомий політолог Віктор Небоженко, прив'язуючи появу статті Медведєва до символічним для окремих персонажів календарних дат. «7 жовтня президент Росії Путін відзначив свій день народження. Могутньому політичному лідерові Росії - 69 років, а його політичному супротивникові президенту України Зеленському всього 43. Це вже гострий конфлікт поколінь, а не просто нерівність сил і зараз будь-яке порівняння Путіна з Зеленським принизливо для всесильного господаря РФ і болісно сприймається Кремлем. Ось чому так злиться Путін, коли до нього звертається молодий, недосвідчений, але повний сил, самовпевнений президент України Зеленський, який при зустрічі, хоче зазирнути в втомлені і байдужі очі президента Росії і побачити там надію для себе або України. Це нахабне бажання артиста-політика, президента Зеленського сильно ображає і дратує Путіна, тому ніякої зустрічі двох президентів Росії і України не буде. Принаймні, найближчим часом вони не потрібні один одному».

У цілому, експерти бачать три причини, що спонукали Медведєва вийти з інформаційної сплячки і зробити цілу серію скандальних заяв. Перша - особисті амбіції Дмитра Анатолійовича. На ній акцентує екс-нардеп Ігор Луценко: «Якщо почитати попередні інтерв'ю Медведєва, то його посил - що він незадоволений своїм місцем в російській системі і хоче більшого. А в деяких телеграм каналах РФ його намагаються жорстко пресувати - зокрема, поширюють інформацію про останню стадію алкоголізму і фатальні для чоловічого здоров'я травми. Так що, боротьба за наступника триває і аудиторія статті Медведєва - не Захід, і тим більше не Україна, аудиторія - чекісти і олігархи РФ, вся ця нечисть, яка зараз володіє московської імперією».

Друга причина лежить в міждержавної площині і суть її полягає в тому, що після більш-менш жорсткого «наїзду» українських силовиків на путінського кума і одного з лідерів ОПЗЖ Віктора Медведчука, Кремль намагається продемонструвати «зелені» владі, що пора б уже пригальмувати. Чи зменшать у Зе обертів - покаже час.

Ну, і, нарешті, третя причина, яка могла викликати потік бурхливих фантазій пана Медведєва, що знаходяться за межею фолу - геополітична: Путін, руками «збитого льотчика» Медведєва банально намагається продемонструвати гру м'язами під час візиту представниці Держдепу Вікторії Нуланд в російську столицю. Питання про те, що в підсумку вийшло: демонстрація сили чи підтвердження хронічної психічної хвороби - риторичне...

Читайте також: «Тінь» Путіна нагадала Зеленському про російські гроші

Ромашова Наталя

Найпопулярніше