Кіно або коронавірус: чим закінчиться історія з вимаганням грошей у Кабміну

У зв'язку з практично повним призупиненням активної економічної діяльності через карантин, викликаного епідемією коронавируса, влада змушена йти на непопулярні заходи. І згортати низку програм, на які ще буквально кілька місяців тому планувалося виділити серйозні гроші. Вчора стало відомо про те, що Мінфін збирається скоротити фінансування Мінкультури на суму 7 млрд грн. Зокрема, - 750 млн грн для Держкіно, більш ніж 500 млн для будівництва музеїв Голодомору і Революції Гідності, на 250 млн грн для творчих спілок, на 500 млн грн для українського культурного фонду, на 150 млн грн для Інституту книги, на 500 млн грн для програм інформполітики, "зшивання країни", для молоді, на ремонти та реставрації.

Зі зверненням на адресу уряду через плановане скорочення бюджетних коштів на культуру виступили керівники п'яти українських інституцій у сфері культури.

Читайте також: Кабмін планує збільшити дефіцит держбюджету майже в чотири рази

Але найактивнішими борцями за бюджетні гроші виступили представники української кіноіндустрії, які написали звернення до прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля із закликом не скорочувати фінансування українського кіно.

У даному листі підкреслюється, що надходження до бюджету від суміжних індустрій - готельної, транспортної, сервісної та туристичної - за три місяці нормального функціонування кіноіндустрії становлять 750 млн грн. Така ж сума закладена в держбюджеті на підтримку українського кіно в 2020 році.

"Недофінансування однієї галузі промисловості потягне за собою недофінансування інших, і як наслідок, недосбор податків в державну казну", - йдеться в зверненні. У листі наголошується, що навіть 750 млн грн, закладених в бюджеті, недостатньо для повноцінного фінансування потреб українського кіно в цьому році.

"Через виробничої специфіки, заблоковане фінансування призведе до припинення кіновиробництва, мінімум, на 3-4 роки, що, в свою чергу, спровокує декваліфікацію і втрату кадрів через еміграції", - пишуть кінематографісти.

Написано це звернення начебто і переконливо - з емоційним надламом. Втім, з еміграцією у наших «кіношників» може не «зростися», з огляду на ситуацію, що склалася в світі. Зрозумілі й їх переживання: для їх роботи потрібні гроші. Але давайте будемо відвертими: гроші потрібні всім і завжди. Але трапляються ситуації, коли доводиться ужатися. І зараз, коли українська економіка знаходиться у фактичному анабіозі, Кабмін планує збільшити дефіцит держбюджету майже в чотири рази, а діра в ньому в цьому році складе кілька сот мільярдів гривень, гроші потрібно акумулювати в реальну економіку.

Є й інший важливий аспект - моральний. Зараз весь світ занурений в боротьбу з пандемією коронавірусу. Всесвітньо відомі зірки кіно і спорту жертвують мільйони доларів в благодійні фонди та лікарні, допомагають хворим. Тим часом в Україні представники наших «еліт» займаються тим, що вибивають для себе vip-палати в Олександрівській лікарні, а наші кінопродюсери займаються вимаганням у країни, яка і так зараз зібрала всі сили, щоб боротися з викликами, що обрушилися на неї.

Замість того, щоб влаштовувати шантаж уряду нашим кінематографістам варто було б все-таки активніше зайнятися пошуком меценатів. Але, схоже, присмоктатися до бюджету виявилося значно простіше. І ця ситуація лише в черговий раз демонструє абсолютну неконкурентоспроможність і слабкість українського кіно, яке здатне лише паразитувати на бюджетних коштах...

Іван Сергієнко