Казахстан, майдан, капкан: чим завершаться протести у центральній Азії

Через шість хвилин після настання нового, 2022 року, в Таразі – одному з великих міст Казахстану – спалахнула та згоріла головна ялинка, встановлена на центральній площі. Пожежникам досить швидко вдалося перемогти боротьбу із вогнем. Жертв і постраждалих внаслідок пригоди немає, а причини займання все ще з'ясовуються.

Вже другого січня – наступного дня після цього, без сумніву неприємної для городян, але малопримітної події «загорівся» весь Казахстан, коли на вулиці масово вийшли люди, які на старті протестували проти підвищення цін на блакитне паливо, а згодом вимагали повного перезавантаження владної вертикалі.

Читайте також: Уряд заборонив вивозити м'ясо та продукти з Казахстану

У середу, 5 січня, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв оголосив про відставку уряду країни на чолі з прем'єром Аскаром Маміним. Саме на його кабінет, особливо на Міністерство енергетики, глава держави поклав відповідальність за «допущення протестної ситуації». У главі Кабінету міністрів став віце-прем'єр Аліхан Смаїлов. Міністри також продовжуватимуть роботу до затвердження нового кабінету.

Поштовхом до протестів, нагадаємо, стало рішення про дворазове підвищення вартості зрідженого газу, яке набуло чинності новорічної ночі. Враховуючи, що більшість жителів західного Казахстану заправляє автомобілі саме їм, там цей захід викликав найбільше обурення. Спочатку, 2 січня, протести розпочалися на нафтовидобувному заході країни — у столиці Мангістауської області Актау, де, як відомо, 2010 року пройшли страйки нафтовиків, під час розгону яких загинули люди.

Досить швидко ситуація знайшла відгук і в інших містах Казахстану – Караганді, Нур-Султані та особливо Алмати, де протестуючі вчора захопили будинок аеропорту. Надвечір, щоправда, влада пішла у контрнаступ і повернула контроль над повітряними воротами міжнародного значення.

Крім Алмати, спроби штурму органів влади зі змінним успіхом йшли і в інших містах. І хоча у більшості з них влада зуміла утримати контроль над ситуацією, президент Касим-Жомарт Токаєв закликав ввести в країну війська ОДКБ – військового союзу на чолі з Росією, де і сам Казахстан. В Організації договору про колективну безпеку «запрошення» прийняли і до країни вже прибув так званий миротворчий контингент цієї структури. Щоправда, на вулицях міст вже розгорнулися справжні бойові дії – силовики влаштували стрілянину, внаслідок якої загинуло близько сотні казахів.

Мабуть, головною сенсацією вчорашнього виступу президента Токаєва стали не його апеляції до ОДКБ та констатації про застосування щодо вуличних активістів жорсткої сили, а заяву про усунення з посади голови тамтешньої Ради безпеки першого президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який керував країною до 2019 року, і зберіг величезний вплив. Тепер цей орган очолив сам Токаєв, попередньо наголосивши: «Це питання безпеки наших громадян, які звертаються з численними проханнями до мене захистити їхнє життя та життя близьких. Це питання безпеки нашої держави. Упевнений, що народ мене підтримає».

Все б, звичайно, нічого, але є одне «але» - пост голови Радбезу Казахстану був закріплений за Назарбаєвим довічно одразу двома законами – «Про першого президента Республіки Казахстан» та «Про раду безпеки РК». Як у Нур-Султані вирішили цей юридичний казус, поки що незрозуміло.

Токаєву за три роки перебування у владі вдалося послабити політичний вплив доньки першого президента Даріги Назарбаєвої та суттєво розширити свої повноваження, тому позбавлення «єлбаси» (титул першого президента – ред.) всіх формальних постів і, відповідно, повноважень цілком може бути спробою чинного президента під шумок вуличних протестів «віджати» залишки влади у свого попередника та його найближчих родичів. Втім, не виключено, що сторони про все домовилися та розійшлися полюбовно. Принаймні сам Назарбаєв мовчить. Ще вчора, до речі, ходили наполегливі чутки про те, що якраз після усунення з посади голови Ради нацбезпеки та оборони він залишить Казахстан і вилетить на лікування закордон, проте поки що цьому немає жодного підтвердження. Є ще один момент – нафтовим бізнесом у Казахстані монопольно займається сім'я Назарбаєва. Проте, нічого не чути про те, чи посунуть сімейство Єлбаси з цього ключового напряму.

Багато експертів, аналізуючи ситуацію в Казахстані, запитують: «Чому протести почалися саме зараз?». Очевидно, що тригером ситуації стало різке підвищення вдвічі цін на скраплений газ, яким більшість казахів заправляють свої автомобілі. Але, як вважають аналітики, це більше привід, аніж причина, суть якої — переповнення у населення чаші невдоволення владою як такої.

Після того, як у 2019 році пішов у відставку Нурсултан Назарбаєв, який незмінно правив країною 30 років, багато хто сподівався на зміни. Вірили, що прийдуть «нові особи», що стане більше свободи і таке інше. Проте не так сталося, як гадалося: новим президентом стала людина з оточення Назарбаєва, тодішній речник сенату Касим-Жомарт Токаєв. Першим його кроком на посаді стало рішення про перейменування столиці Астани на Нур-Султан на честь колишнього президента. Це багато хто вважав як сигнал, що вся система, яку збудував Назарбаєв, продовжує жити. Але як би там не було, за три роки правління Токаєва в країні не відбулося жодних реформ, і люди цим дуже розчаровані.

Один із казахстанських колег-журналістів у розмові з Lenta.UA відзначив наступне: «Незадоволення владою накопичувалося через те, що, незважаючи на величезні запаси нафти та газу, якими володіє Казахстан, з приходом Токаєва не було не те, що якогось руху вперед, навпаки - економіка опинилася у стані стагнації, коли ціни зросли, а зарплати немає. Каструля закипає з країв, ось зараз і «бомбануло». Падіння рівня життя – ключова причина, яка спонукала людей вийти на вулицю».

"Це соціально-економічна криза на тлі внутрішньоелітного розколу", - констатує у себе в Facebook політолог-міжнародник Ілля Куса.

«Економічна нерівність, соціальне розшарування та регіональні дисбаланси створили токсичний ґрунт для зростання напруги та протестного потенціалу, паралельно підточуючи старий суспільний договір між владою та населенням, що формувався ще за часів правління Нурсултана Назарбаєва.

Пандемія COVID-19 загострила усі ці процеси, причому не лише в Казахстані, а загалом у всьому світі. Подібні «соціальні бунти» стають найпоширенішими на сьогоднішній день. На це все наклався внутрішньоелітний млявий конфлікт між оточенням Назарбаєва, який відбувся в 2019 році, і командою нового президента Касим-Жомарта Токаєва, який весь цей час не міг вийти з тіні «елбаси» і мав обмежений контроль над силовим апаратом, потоками та механізмом розподілу національних багатств. Тому, коли влада провалила комунікацію з населенням щодо необхідності підвищення ціни на газ з 1 січня (з 3 грн до 6 грн/літр), і в головній нафтогазовій області спалахнули протести, це стало приводом для вибуху, на тлі якого елітні групи намагаються розібратися один з одним», - резюмує Куса.

Справді, очевидно, що економічна складова протестів є дуже сильною, проте після кількох днів мітингів протестувальники перейшли від економічних вимог до політичних. Так, на сьогоднішній день тамтешній уряд уже пішов у відставку, а президент пообіцяв стримувати ціни на газ, але чи знімуть ці кроки напругу і чи заспокоять людей — велике питання.

Розуміють усю глибину наявних ризиків і на Олімпі. До вечора 5 січня по всій країні оголосили надзвичайний стан, хоча раніше його вводили лише локально - у місцях концентрації протестної активності. Тим часом росЗМІ у четвер вранці повідомили, що до Казахстану в рамках спецоперації ОДКБ вже прибули бійці 76-ї дивізії ВДВ, а також рота 45-ї бригади спецназу ВДВ. «Групи від другої та 24-ї бригад спецназу Центрального військового округу також перебувають у підвищеній готовності, їх може посилити батальйон 55-ї гірської бригади також із ЦВО, проте останнім наказ поки що не прийшов. Авіагрупа під Казахстан формується на аеродромах Кубинка та Чкаловський. До неї увійдуть кілька пасажирських літаків, а також вантажні Іл-76 та Ан-121», - пишуть російські інформагентства.

У Казахстані, як відомо, велика кількість російськомовного населення, а в протестах найчастіше беруть участь етнічні казахи. Цей фактор викликає страх перед можливими міжетнічними зіткненнями. Лунають побоювання, що масові протести можуть призвести до цього. Але прямих гасел про права російськомовного населення — улюбленої «відмазки» РФ поки що немає, а значить Путін вирішив не качати ситуацію до кінця і не «відкушувати» частину території Казахстану, про що говорили деякі експерти, а зробити з Токаєва другого Лукашенка – «англійську королеву», повністю підконтрольну Кремлю.

Але, крім ситуативних вигод, перед Путіним відкриваються глобальні проблеми. «Те, що відбувається в Казахстані – сильний удар по Путіну, який виставляв себе перед Заходом як успішний «збирач земель» та «власник» усіченого СРСР-2, який включав би Росію, Білорусь, Україну та Казахстан. Тепер Путіну, на тлі його ультимативних вимог до НАТО та США в Європі, доведеться, одночасно й умовах дефіциту часу, і сил, вирішувати одразу три гострі проблеми – долю лукашенківської Білорусі, час та спрямування чергового нападу на Україну та проблему утримання під контролем Казахстану. Задавлена репресіями Росія вже поганий помічник Путіну у його геополітичних планах та проблемах», - наголошує політолог Віктор Небоженко.

У Москві, як кажуть у тамтешніх політкулуарах, буквально на параноїдальному рівні побоюються посилення впливу в Казахстані, причому не лише країн Заходу, а й Китаю, а також Туреччини та всю свою увагу сконцентрували саме на вирішенні цієї «проблеми». Історія із введенням військ ОДКБ у Казахстан теж продемонструвала низку неоднозначностей. З одного боку – дуже серйозно підставився прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, якому довелося як виконуючому роль голови Ради колективної безпеки ОДКБ приймати відповідне рішення. Тепер на реномі щодо прозахідного політика Пашинян доведеться ставити хрест. З іншого боку – показово, що Киргизстан відмовився надсилати свій контингент до Казахстану.

Очевидно, що від подальшої траєкторії розвитку ситуації в цій центральноазіатській країні залежатимуть і деякі геополітичні процеси, зокрема, на пострадянському просторі. Для України ж зараз головне, користуючись тим, що горезвісна «рука Кремля» зайнята тим, що орудує в Казахстані, максимально посилити свої ставки на всіх рівнях, починаючи від «нормандки», закінчуючи прямими контактами США, які в різних форматах вже найближчими днями вестиме діалог з Кремлем і від позиції яких багато в чому залежить погода на окупованому Донбасі.

Читайте також: Стало відомо кількість постраждалих під час протестів у Казахстані