Хаос на експорт: Коли Росія нападе на Україну

Одного з найбільш яскравих персонажів російського політикуму Владислава Суркова в експертному середовищі оцінюють по-різному. Хтось говорить про нього, як про злого генія, який створив піднаготну для запуску «російської весни» та захоплення Криму. Хтось, навпаки, називає його невдахою, чия кар'єра пішла низхідною після того, як виявилося, що незважаючи на всі його викладки, Росія у 2014 році провалила операцію, а українці чомусь не захотіли масово створювати «Новоросію», вирішивши зі зброєю у руках боротися за незалежність.

Тим не менш, до Суркова, як представника однієї з ключових веж Кремля (ГРУшник з чеченським корінням) звикли прислухатися. Його велемовні та пафосні статті демонструють той чи інший геополітичний сценарій для Кремля, викликаючи дискусії у російському політичному істеблішменті.

Читайте також: Загроза широкомасштабної війни проти України обвалила фондовий ринок РФ

Втім, останнім часом до цих статей багато експертів ставляться з чималою дещицею скепсису. Справа в тому, що «яструб» Сурков мусує одну – дуже радикальну – точку зору – мовляв, єдиний спосіб для розвитку Росії полягає в тому, щоб захопити-поневолити сусідів, максимально розширивши кордони.

Інші «вежі» Кремля вустами своїх голів, що «говорять», набагато більш стримано ставляться до ідей військової експансії. Хоча б тому, що це загрожує їм новими санкціями, проблемами для реалізації схем, заборонами на поїздки на Захід тощо.

Проте, на тлі того, що вже останні пару тижнів світові ЗМІ та західні топ-політики говорять про підготовку Росії до війни, новий опус пана Суркова під назвою «Куди подівся хаос? Розпакування стабільності» потрапив у благодатний ґрунт. Його стали читати та цитувати…

Незважаючи на псевдонауковість, логіка тексту дуже примітивна і зводиться до однієї простої тези: без зовнішньої агресії Росія ризикує розвалитися. Іншими словами, майбутнє Кремля полягає в експорті хаосу. При цьому Сурков говорить про загрозу дестабілізації політичної ситуації всередині Росії. «Разгерметизація системи» - або, лібералізація укладу в РФ - загрожує неконтрольованими викидами цивільного роздратування. Привіт Суркова своєму головному начальнику Путіну розрахований на страх багаторічного господаря Кремля перед втратою контролю над ситуацією.

"Кримський консенсус - яскравий приклад консолідації суспільства за рахунок хаотизації сусідньої країни", - говорить Сурков про окупацію півострова. Натякаючи на те, що Кремлю потрібно й надалі проводити територіальні захоплення у країнах-сусідах.

Чи означає це, що Росія нападе на Україну вже найближчим часом? Не факт. І тим не менше, істерія наростає. Західні ЗМІ прямо говорять про те, що у Кремлі готові атакувати. Голова Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України Кирило Буданов недавно зазначив, що РФ зосередила понад 92 тис військовослужбовців біля кордонів України і готується до нападу наприкінці січня або на початку лютого 2022 року. Варто зазначити, що це може статися за трьох умов: 1) якщо дозволить погода – якщо зима буде нехолодною, по болоту ніхто не воюватиме; 2) якщо Кремль і надалі нарощуватиме сили; 3) якщо у Путіна все-таки наважаться воювати, зваживши все за і проти.

Остання умова – ключова. Справа в тому, що ефемерні плюси (про які пише Сурков) перебиваються гарантованими мінусами. Війна – це втрати. Велика війна – великі втрати. Власне, самої перемоги може не вийти, і в Кремлі мають це розуміти…

До того ж, агресія з боку Росії автоматично матиме міжнародні наслідки. Йдеться зокрема про те, що на багатостраждальному «Північному потоці-2» росіянам одразу доведеться ставити хрест.

Чи готові піти в Кремлі на такі жертви заради сумнівного задоволення повоювати? Дуже сумнівно.

Тим не менш, на Заході, піднімаючи градус у заявах (британці зібралися надіслати 600 спецназівців, а в США заговорили про можливість відправки в Україну військових радників), явно націлені на те, щоб максимально обмежити волю маневру в Росії.

В результаті зовнішньополітичні відомства Кремля зараз зайняті виправданнями та контрзвинуваченнями. Їм – що цілком закономірно – мало хто вірить.

Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак зазначає, що сьогоднішня загроза за всі роки війни є найбільшою, піковою.

«Але є ще речі, які ми маємо врахувати. Путін чудово розуміє, що сильний, але не смертельний удар буде означати смерть для того, хто його завдав. Тому або бліцкриг, або він приведе все до повного краху. На тривалу війну Росія зараз не здатна, більше того, якщо будуть злагоджені дії не говорю НАТО, але хоча б деяких груп держав. Наприклад, зараз можна сформувати дуже добру ситуацію для співпраці зі США, Великобританією, Швецією. Британія та Швеція заявили про можливість надіслати в Україну контингенти. Якщо це станеться, це буде серйозна та важлива підтримка, яка може розхитати ситуацію щодо повномасштабної війни», - зазначив військовий експерт.

У цьому контексті, зазначає керівник аналітичної групи Українського центру аналітики та безпеки Ігор Гуськов, важливою є стаття Суркова, яка може використовуватися Кремлем як блеф.

«Путін намагається використати свої страхи як зброю проти другого адресата статті – США та ЄС. Її публікація саме цими днями не випадкова. Ключові тези, сформульовані Сурковим на замовлення адміністрації Президента РФ, насправді є засобом шантажу Заходу. Своєрідним доповненням до широкомасштабного розгортання підрозділів ЗС РФ уздовж кордонів України у поєднанні з інспіруванням з території Білорусі міграційної кризи на кордонах Євросоюзу та ініціюванням скандалу з оприлюдненням російським МЗС дипломатичного листування з країнами ЄС за Мінськими домовленостями», - зазначив Гуськов.

Чим може закінчитися це загострення? Власне, тим самим, чим і навесні цього року, коли також усі готувалися до того, що Росія нападе на Україну. Зустріч Байдена з Путіним. В останнього вже анонсували розмову з господарем Білого дому, але в Штатах поки що заявили, що не готові говорити з російським президентом.

Проте про серйозні передумови до війни мови поки немає. Що абсолютно не означає, що не буде «гойдалок», інформаційних вкидань та банального шантажу. Тому краще пристебнути ремені.

Читайте також: США перед російською загрозою посилять українську армію ПЗРК Stinger та вертольотами МІ-17