«Голос», що гастролює: як Вакарчук «топить» власну політсилу

Ось уже кілька днів лідер партії «Голос», нардеп Святослав Вакарчук залишається у фокусі ЗМІ через свою поїздку в сусідню Білорусь. На минулих вихідних парламентарій виступив на новорічному корпоративі в Мінську у компанії Wargaming, яка створила знамениту гру «World of Tanks». За неофіційною інформацією, гонорар Вакарчука і його колег з «Океану Ельзи» склав 100 тисяч євро. Незважаючи на те, що обов'язковою умовою в райдері була повна заборона фото- і відеозйомки під час концерту нібито через те, щоб парламентарія не «тролили» під куполом Верховної Ради, інформація про участь Вакарчука в приватному концерті в столиці Білорусі стала надбанням громадськості і викликала жваві дискусії.

Після того, як в город Святослава Вакарчука полетіло каміння, мовляв, пора б йому вже, нарешті, визначитися: артист ти чи законодавець, у прес-службі «Голосу», підтвердивши інформацію про приватні гастролі ОЕ, нагадали заяву лідера своєї партії про те, що музикою він, навіть будучи депутатом, займатися не припинить «і це не заборонено».

Читайте також: У "Голосі" підтвердили виступ Вакарчука на корпоративі

У частині третій закону «Про статус народного депутата» чітко позначено, що власнику мандата забороняється займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною діяльністю, за винятком викладацької, наукової та творчою у вільний від виконання зобов'язань народного депутата час. Таким чином, формально чинне законодавство нардеп Вакарчук не порушив, оскільки займався творчою діяльністю у вихідний день.

У прес-службі «Голосу» історію з мінським корпоративом шефа вирішили перевести в жарт і проанонсували створення в Facebook сторінки під назвою «Де Вакарчук?», Мета якої - повідомляти про пересування Вакарчука-співака.

А ось з тим, щоб ознайомитися з плодами його законотворчої діяльності в «Голосі» порадили підписатися на них в Facebook. Втім, ми вирішили перевірити ККД парламентарія Вакарчука без обхідних шляхів і проаналізували його активність і ефективність, керуючись даними офіційного сайту ВРУ.

Отже, за чотири місяці роботи Ради 9 скликання Святослав Вакарчук самостійно не розробив жодного законопроекту. Він лише виступив співініціатором восьми документів, де авторами виступали його колеги по парламентській цеху. З моменту приходу в будівлю під скляним куполом на Грушевського Святослав Вакарчук виступив з трибуни і місця 26 разів і не написав жодного депутатського запиту. Загалом, це весь кейс нардепа Вакарчука.

У цілому, ні Вакарчуку, ні його колегам з фракційної збірної особливо похвалитися за місяці роботи у Верховній Раді нічим - у них немає ані яких-небудь персоніфікованих досягнень, ані загальнопартійних «фішок», завдяки яким вони можуть виділятися на загальному тлі. Саме тому, на думку експертів, подальше опускання «Голосу» вниз по електоральній шкалі є неминучим і Вакарчук зі своїми гастролями в цьому активно собі «допомагає».

Оприлюднені вчора дані свіжого соцопитування групи «Рейтинг» свідчать про те, що якби вибори пройшли зараз, «Голос» з його 4,4% підтримки не подолав би п'ятивідсотковий прохідний бар'єр. Нагадаємо, на позачергових парламентських виборах 21 липня ця політсила фінішувала п'ятою з результатом 5,82%.

Очевидно, що ключовою проблемою «Голосу» є його позиційна невизначеність. З одного боку, соратники Вакарчука всує говорять про свою опозиційність до Зе-команді, з іншого, є другою після «Слуги народу» фракцією, яка підтримує ініціативи правлячої команди.

Суперечливість «Голосу», подвійність, відсутність чіткої і самостійної позиції і неоднозначність поведінки Вакарчука, з яким асоціюється ця політсила, привела до того, що ця політсила перетворилася на бліду тінь партії Порошенка, - вважає політолог Володимир Фесенко. Експерти акцентують на тому, що «Європейська солідарність» поступово поглинає політсилу Вакарчука.

«З ймовірністю у 90% можна говорити, що восени наступного року відбудуться позапланові вибори в Раду. З такою ж часткою ймовірності можна прогнозувати, що «Голос» залишиться за бортом. Їх «стеля» - місцеві вибори, але у них, при наявності цілком впізнаваного бренду відсутнє головне - розвинена мережа регіональних партійних осередків. Саме тому «Голос» веде переговори з Петром Олексійовичем (Порошенком - Ред.) про, скажімо так, взаємовигідну співпрацю під час місцевих виборів-2020», - розповів Lenta.UA нардеп з «Європейської солідарності», який побажав не називати свого імені.

Схожої думки про подальше майбутнє «Голосу» дотримуються і в «Слугу народу». Нардепи від СН, з якими ми поспілкувалися off-records, в один голос твердять, що із завершенням каденції ВР нинішнього скликання завершиться і політичний «круїз» партії Вакарчука. «Тим не менше, свої дивіденди «Голос» уже отримав - багато людей, які так чи інакше асоціюються з цією партією, отримали нехай і не керівні, а й далеко не останні посади в системі виконавчої влади. Яскравий приклад - Павло Кухта. Він - один з найбільших спонсорів «Голосу» (за даними НАЗК, Кухта вніс в партійну скарбничку «Голосу» 1,5 млн - Ред). Його номер у списку виявився непрохідним, але «прилаштувати» його вдалося на позиції першого заступника міністра економіки Милованова. І таких «парашутистів» від «Голосу» як Кухта у владу вмонтовано десятки», - зазначає представник пропрезидентської фракції «Слуга народу».

Коментувати на диктофон нинішній стан справ у фракції і партії в цілому, в «Голосі» відмовляються, а в неформальних бесідах жартують, мовляв, їх нинішня парламентська «гастроль» перша, але далеко не остання. Чи так це - покаже час, а поки що, не дивлячись на те, що левова частка партійних витрат (станом на кінець листопада - 60 млн грн) «Голосу» становить реклама на ТБ і соцмережах (6 млн), рейтингові активи цієї політсили не то, що не ростуть - котяться по низхідній. І багато спостерігачів вважають, що головною причиною ймовірного електорального заходу «Голосу» є саме фігура Святослава Вакарчука.

«Подобається нам це чи ні, але всі партії у нас як і раніше вождистського типу. А Вакарчук не виглядає як впевнений політичний лідер, який готовий вести за собою політичну силу», - каже політолог Тарас Березовець. У свою чергу, відома телеведуча Наталя Влащенко констатує: «Ось загадкова людина Слава Вакарчук ... Людина, що створює дивно талановиті пісні, з яких пре містична енергія. Але як тільки його нога ступає на що-небудь крім сцени - все це перетворюється в зеро».

Очевидно, що сьогодні рано говорити про те, що подальші політичні перспективи «Голосу» рівні зеро, однак експерти, окреслюючи порядок денний для політсили Вакарчука, малюють два сценарії. Перший - «тут і зараз» починати системну законодавчу і медійну роботу, а також вибудовувати регіональні структури, щоб до осінніх виборів - планових місцевих і ймовірних позачергових до Верховної Ради, залишитися на плаву.

Другий - вже сьогодні шукати більш впливових союзників з числа прохідних партій і залишатися у великій політиці впливовими фігурами, нехай, і не першої величини. Якщо зупинятися на другому варіанті, то в цьому контексті в якості потенційного «великого брата» «Голосу» найчастіше називають ЄС Петра Порошенка. При цьому, експерти констатують, що «Євросолідарності» Вакарчук і співтовариші потрібні не менше, ніж ЄС «Голосу», оскільки електоральний максимум політсили Порошенка чітко окреслено і «зацементовано», а «Голос» може розширити ці межі і, відповідно, поствиборчі можливості. Втім, в такому випадку про політичну суб'єктність Вакарчуку з високою часткою ймовірності доведеться забути...

Наталія Ромашова