Фіаско неолібералізму або Куди йде Україна

Чотири тези в контексті ідей вульгарного неолібералізму, що реалізується нині в Україні, у якого дуже мало спільного з ліберальними ідеями минулого.

Є кілька незаперечних факторів, які витісняють неолібералізм на узбіччя історії.

Читайте також: Афганський капкан: чим «світить» Байдену евакуаційна операція

Максимізація прибутку.

Цей ринковий постулат привів людство до екологічної катастрофи, тому що потрібно щороку випускати нову модель автомобіля або айфона, що функціонально мало відрізняється від попередньої.

Потрібно випускати побутову техніку з коротким терміном служби, щоб більше купували.

Як наслідок - колосальна перевитрата природних ресурсів і шкода для екології: пластик, метал, хімія, все мультипліковане в порівнянні з реальними потребами.

Споживач діє раціонально, але тільки для себе особисто, а не в масштабах людства.

Його ніхто не зможе змусити купувати "зелену електроенергію" за потрійним тарифом, тому, що так треба планеті.

Старіння населення і демографічна криза. Особиста капіталізація в такій системі масово не працює, навіть в частині накопичувальних пенсійних фондів.

Проблема нерівності і перерозподіл доходу від праці до капіталу.

Подивимося на динаміку фондових індексів, на скільки вони виросли і на скільки - середня заробітна плата.

І цей розкол лише посилюється в міру нарощування програм кількісного розширення.

Нові хвилі емісій йдуть на фінансові ринки, а не в домогосподарства (виняток - лише 2020-й рік).

Ринковий механізм ціноутворення.

Улюблена теорія Хайєка, який називав його результатом діяльності людини, а не його винаходом і порівнював зі складними нейронними мережами людського мозку, що формуються в процесі навчання.

Але штучний інтелект і його інтеграція з процесом індивідуального створення, відкриває унікальні можливості по заміні природного ринкового механізму глобальним держпланом: економічна кібернетика Миколи Ведути, принципи поєднання плану і ринку, для оптимізації управління економікою, динамічна модель міжгалузевих балансів реінкарнує в новітніх дослідженнях західних економістів.

Можна сказати, що радянському Держплану не вистачило комп'ютерної мощі.

Простими словами, без сильної держави не можна вирішити демографічні, екологічні проблеми і мінімізувати прірву соціальної нерівності.

Ви можете подумати, яке відношення подібна глобалістика має до нинішньої України. Безпосереднє.

Всі наші реформи останніх років проводяться по запилених конспектами 80-90-х років минулого століття.

Але сучасна економічна думка рухається зовсім в іншому напрямку (про що я і пишу в своїх статтях).

Чим швидше у нас це усвідомлюють, тим менше ми втратимо часу на безглузді "реформи" у вигляді "простих рішень".

Ми йдемо на ярмарок, в той час як весь світ йде з нього в зворотному напрямку.

Читайте також: Стало відомо, коли можливо закінчиться епідемія коронавірусу в Україні