Дефіциту – кінець? До чого призведе скасування держрегулювання цін на бензин

Кілометрові черги на заправках, у яких люди вистоювали по 3-4 години, талони на пальне, обмеження від десяти до двадцяти літрів та цінники із цифрою 65-70 грн/л. Це далеко не повний перелік проблем, з якими зіткнулися власники «залізних коней» в Україні останнім часом. Що ж трапилося з пальним і коли, нарешті, вдасться подолати хворобливу для багатьох співгромадян проблему?

Те, що в нашій країні може виникнути дефіцит пального, було зрозуміло ще на зорі російського вторгнення – надто багато нафтопродуктів офіційний Київ купував саме в Росії та Білорусі. Наприклад, минулого року з цих країн надходило 62% дизпалива та 50% бензину. Ще 10% імпортували з Литви та доставляли морем. Загалом імпорт покривав до 80% потреб України у нафтопродуктах.

Читайте також: Як заправити авто бензином у Києві – знайти працюючі заправки та купити пальне

Але навіть коли доступ до російських та білоруських нафтопродуктів припинився, у Кабміні Шмигаля, наче мантру повторювали, мовляв, криза якщо й виникне, то буде не надто болісною та тривалою, оскільки нафторинок відрізняється мобільністю та нестачу цієї продукції з РФ та РБ гранично оперативно можна буде замінити збільшенням постачання з Європи. Власне для досягнення цієї мети з середини березня акциз на пальне обнулили, а ПДВ знизили з 20% до семи відсотків.

Іншу частину «горючих» потреб, як очікувалося, міг крім Європи закрити Кременчуцький НПЗ, який до старту повномасштабної війни з путінською Росією забезпечував до 18% українських нафтопродуктів. Саме після старту «спецоперації» приватне споживання зменшилося, тому на нафтопереробному заводі запевняли, що зможуть закрити внутрішній попит. Проте 2 квітня відбувся перший ракетний обстріл НПЗ. Вдруге «визволителі» обстріляли підприємство 24 квітня. Ще один удар по НПЗ – одразу чотирма ракетами – завдали 12 травня. Руйнування через нанесені удари такі, що завод не зможе повернутися до роботи як мінімум до кінця року.

Ракетні привіти з Кремля отримали й інші об'єкти вітчизняної паливної інфраструктури. Зокрема, протягом одного лише тижня ударами було вражено понад 20 нафтобаз. Саме виведення рашистами з ладу вітчизняних нафтооб'єктів експерти називають ключовою причиною ажіотажу, що виник на ринку пального.

Втім, секретар РНБО Олексій Данилов називає ще один корінь нафторинку, що підкосив «дерево»: «Компанії, на жаль, не розрахували на такий патріотизм нашого населення, яке почало швидко повертатися до своїх будинків. Люди масово повернулися додому, тому виник небувалий попит на пальне й у результаті сталася така нестандартна ситуація».

Тим часом профільні експерти вважають, що два вище окреслені фактори стали лише каталізатором дефіциту на тлі того, що налагодити регулярні та достатні альтернативні поставки з Європи поки що не вдається. Логістичні проблеми виникають, серед іншого, на залізниці – наприклад, через брак вагонів, та при постачанні бензовозами, зокрема, через обмежену пропускну спроможність прикордонних пунктів.

«Ніхто й ніколи не постачав до України серйозних обсягів нафтопродуктів із Європи. Цей напрямок мертвий, він ніколи не працював. І тут раптово з'являється покупець в особі України, якому потрібно багато і зараз. Починається ступор – ніхто не сидів і не очікував, що зараз Україна прийде, і ми для неї зарезервуємо пальне», - наголосив керівник консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.

Ще однією причиною дефіциту, на думку профільних фахівців, стала невідповідність визначених урядом граничних цін і вартості нових оптових закупівель у Європі – перші були значно нижчими за другі. До того ж, певний час встановлені Кабміном ціни не враховували витрати, що злетіли до небувалих висот, на логістику, яку довелося змінювати кардинальним чином. Простіше кажучи, закупити бензин у Європі та доставити його в Україну, особливо бензовозами, виявилося відчутно дорожчим, ніж можна було продати. Тому трейдери не хотіли завозити пальне.

З іншого боку, у Кабміні вважають встановлені на деяких АЗС ціни 60-70 грн за літр «спекуляцією та мародерством».

У перспективі, як запевняють у КМУ, в Україні створять додатковий стратегічний запас пального, «який неможливо буде розбомбити і знищити». Що ж до найближчих планів та очікувань, то, як кажуть у Шмигаля, вже зараз обсяги імпорту збільшено більш ніж у п'ять разів порівняно з тим, що було ще півтора місяці тому, і вони відповідають щоденним продажам на заправках.

У Мінекономіки очікують, що вже у травні в Україну має надійти 350 тис. тонн палива із нових логістичних маршрутів. «У березні завезли 35 тис. тонн, у травні очікуємо на 180 тисяч. Автомобільне завезення зросло в 15 разів – з 5 тис. до 85 тис. тонн. Річковий транспорт тепер перевозить у 5 разів більше пального порівняно з березнем – з 4 до 22 тис. тонн», – розповіла недавно міністр економіки Юлія Свириденко.

Крім того, за її словами, можна імпортувати паливо трубопроводом з Угорщини, а на кордоні з Польщею запустили зелену смугу для бензовозів. За уточненим прогнозом, у травні очікується споживання 300 тис. тонн дизеля та 120 тис. тонн бензину. Такий обсяг імпорту вже законтрактовано українськими мережами, стверджує міністр економіки. Водночас, пані Свидиренко визнає: щоб зникли черги та дефіцит, запасів пального на АЗС потрібно щонайменше на 15 днів. А зараз пального в Україні вистачає лише на п'ять. Ситуація покращиться до кінця травня, прогнозує голова парламентського енергетичного комітету, «слуга» Андрій Герус. «Кілька тижнів треба з терпінням поставитись і бути в цьому плані трохи економнішим», - резюмував представник монобільшості.

Експерти, втім, менш оптимістичні у своїх прогнозах. Леонід Косянчук, експерт ринку нафтопродуктів України, констатує: Що таке – 300 тисяч тонн нафтопродуктів у Європі законтрактовано? Ми повинні розуміти, що на сьогоднішній день шляхи доставки залишилися лише бензовозними партіями. А якщо взяти до уваги, що у нас десь приблизно 1200 автомобілів по 30 тонн, то це два місяці як мінімум, щоб перевезти таку кількість. Тобто перманентна криза на ринку спостерігатиметься ще два місяці. До того ж зараз дуже високий попит на нафтопродукти: Збройні сили, ДСНС, поліція, медицина, волонтерський рух, міграція людей у безпечніші райони на автомобільному транспорті, хоча залізниця також використовує дизельне паливо. Ми не можемо задовольнити цей попит. Сьогодні, дякувати Богу, оператори та експерти ринку докричалися до Кабміну. Адже один із факторів, що призвів до дефіциту, це було державне регулювання цін. У роздробі ціни регулювалися, а оптовому сегменті – немає. Таким чином, привезене в Україну пальне часто продавали в оптовому сегменті за вищими цінами, ніж у рітейлі. І це спричинило зловживання, які ми бачимо сьогодні. Тепер уряд зробив лібералізацію проходження бензовозів через кордон - туди і назад».

Уряд днями справді призупинив механізм державного регулювання цін на пальне. У Кабміні очікують, що у такому разі ціни на дизель не перевищуватимуть 58 грн/літр, а бензин – 52 грн/літр. За словами міністра економіки Юлії Свириденко, таке рішення обговорили з операторами ринку, які запевнили, що з кожним тижнем ситуація на заправках покращуватиметься, а черги – зменшуватиметься.

«Нам треба розуміти, що сьогодні ми всі в одному човні. І люди, які мають заправні станції, також дуже постраждали. Столична мережа за перший тиждень війни зазнала збитків більш ніж на $55 мільйонів. Тому звинувачувати їх за те, що вони прагнули хоч якось заробити, також не можна. Оператори ринку немає права наживатися на війні, а й споживачам треба з розумінням ставитися до ситуації. Деяким громадянам варто згадати, що на вулиці йде жорстка війна, яка щодня знищує інфраструктуру, і, можливо, десь треба скоротити свої забаганки щодо використання особистого транспорту, десь переключитися на громадський транспорт чи велосипеди. Так не може бути, що одні страждають на фронті, інші страждають, бо втратили житло, майно та автомобіль, а у третіх виникає проблема, як просто кудись поїхати. Після рішення уряду про дерегуляцію ціну сформує ринок. І якщо пан Гетманцев (скандальний голова «податкового» комітету ВР – ред.) не ініціюватиме перевірки АЗС, яким і так сьогодні не дуже солодко, то все буде добре», - резюмує експерт Леонід Косянчук.

Жестом розпачу з боку Кабміну, який не здатний вирішити ситуацію та хоч щось протиставити бізнесу, називає зняття держрегулювання на пальне економічний журналіст Сергій Лямець: «Це – сумно. Але ситуація не нова. Катастрофа з управлінцями почалася з епохи Порошенка, а за Зеленського стала майже аксіомою. З логістикою питання є, але їх не так, щоб дуже багато. Здебільшого – питання на кордоні, і тут уряд міг би вирішити питання. У тому числі дати «потиличник» митникам, які спеціально створюють черги, щоб брати хабарі. Щодо ситуації всередині, то росіяни справді рознесли нафтобази, тому доводиться працювати з коліс. Це змінює картину, але не на 100%. З коліс так із коліс – можна і так наповнювати ринок, але є проблема: в Україну не хочуть їхати європейські перевізники. Причина – страховки немає на випадок, якщо потрапить російська ракета. Чи можна вирішити таке? Так можна. Вирішується на рівні держави, вимагатиме якихось витрат. Але повторюся: було б бажання, Мінекономіки з Мінфіном змогли б вирішити. Певне, не захотіли «паритися». Вирішити це питання – треба, і тоді до нас поїхали б бензовози з Європи. Все ж таки краще, ніж знімати обмеження на ціни в надії, що ринок зараз наповниться і настане дешевий достаток».

На переконання Лямця певна дещиця провини бізнесу в бензиновому «апокаліпсисі» також присутня, тому кидати все каміння в город Кабміну не слід: «Проблеми з логістикою були і є, але без сумніву, що трейдери вирішили нагріти руки. Я не говорю про «картельну змову», тому що це потрібно довести, а АМК (Антимонопольний комітет – ред.) у нас не працює останні 20 років. Тому говорю: «бізнес пустує». І давайте одразу забудемо про патріотизм. Бізнес є бізнес, він намагається заробляти завжди, а особливо у сприятливій ситуації. Потім, якщо захочуть, нехай гасять докори совісті, закуповуючи тепловізори для фронту».

Нафтотрейдери, реагуючи на звинувачення Кабміну та деяких експертів, наполягають: те, що уряд називає «спекулятивними цінами», може просто відображати реальний курс, який на початку війни Нацбанк зафіксував на рівні 29,25 грн за долар. Однак, як не крути, бізнес завжди апріорі хоче прибутку і домагається його за всяку ціну. Досить влучно з цього приводу висловився відомий підприємець та блогер Гарік Корогодський: «Чому я маю право мати думку щодо нафтового питання та макроекономіки? Може тому, що я був власником та керував найбільшою на той момент нафтовою компанією в Україні? Мало? Вивчав макроекономіку. Тепер ок? Але відкинемо жарти і констатуємо: поки що держава регулює ціни на паливо і не дотує їх – дефіциту бути. Тому що працювати у мінус можна, але не довго. Пам'ятаєте анекдот, як переставляли ліжка в будинку, коли бізнес йшов погано? Так ось це про наш бензин».

Читайте також: В Україні з'явилося перше місто, де повністю закінчився бензин