Чи прийняв князь Володимир Великий іслам?

Образ Володимира як хрестителя Русі вважається канонічним, — нагадує сайт «Іслам в Україні». Серед корифеїв історичної науки ніхто не ставив під сумнів історичну достовірність теорії про вибір князем київським державної релігії. Лише на початку 1990-х тюрколог, перший директор Інституту сходознавства НАНУ Омелян Пріцак опублікував свою роботу «Походження Русі», де заявив, що під час свого правління в Новгороді Володимир був мусульманином. Рустам Джабаров в газеті «Арраід" свого часу проаналізував окремі епізоди в історії Київської Русі епохи Володимира Великого.

Так ким же був Володимир Красне Сонечко? З літописів відомо, що в Любечі (нині Чернігівська область) жила Малуша, яка була ключницею княгині Ольги. Згодом дівчина стала однією з наложниць Святослава, і у них народився син Володимир, якого потім дорікали походженням, називаючи сином рабині. Якби не особлива удача, вважав археолог Борис Рибаков, то син ключниці міг загубитися в натовпі слуг на князівському дворі. Але його дядько Добриня один раз скористався тим, що законні сини князя Ярополк і Олег відмовилися їхати в далеку північну факторію Русі — Новгород, і запропонував послати туди свого племінника. Так юний Володимир став намісником в тоді ще маленькому містечку на березі озера Ільмень.

В ті часи культурний вплив на Новгород із заходу надавала язичницька Скандинавія, а зі сходу — мусульманська Волзька Булгарія. Ми не знаємо, чи прийняв Володимир іслам за князювання в Новгороді, як стверджує Пріцак, а можемо лише це припустити.

Пізніше Володимир боровся за владу в Києві зі старшим сином Святослава — християнином Ярополком, який зазнав поразки від варягів Володимира. У 985 році відбулася війна з Волзької Булгарією, а після договору з волжанами Володимир одружився з булгарською принцесою, правнучкою царя Алмуша. Цей цар ще в 922 році зробив іслам державною релігією, яка вже встигла вкоренитися в його країні.

Але є проблема. Які міркування змусили булгарського кагана Муеміна II видати свою дочку за язичника? Можливо, Володимир на той час уже був мусульманином. Цікаво, що старшого сина — Святополка — народженого полоненою грецькою черницею, Володимир не любив. Улюбленими синами князя були Борис і Гліб, народжені від болгарки. Хоча Святополк був старшим і народжений від християнки, однак командувати військом, зібраним в 1015 році проти печенігів, старий князь довірив Борису.

Факти про булгарську принцесу (дружину Володимира) і їх «улюблених чад» Бориса і Гліба дозволяють припустити (але не стверджувати напевно), що в кінці життя Володимир міг змінити свої релігійні погляди на користь ісламу. Не треба забувати, що перші літописці відображали історію так, як їм хотілося передати її нащадкам. Ще в середині XII століття православні священики нерідко ставали жертвами народного обурення. Тому борг православного книжника полягав не стільки в достовірності переданого фактичного матеріалу, скільки в доказі істинності свого віросповідання.

Уявімо, що до православного ченця XII століття потрапляє старий літопис, де сказано, що Святий Володимир наприкінці життя став мусульманином. Природно, документ буде переписаний в потрібному руслі, а «папір з єрессю» знищено.

Але повернемося до останніх років життя Володимира. Є відомості, що булгарський правитель каган Ібрагім пообіцяв називати Володимира царем, якщо князь прийме іслам. З огляду на те, що митрополит Іларіон у своєму «Слово про закон і благодать» називає Володимира каганом, той все-таки став мусульманином. Дізнавшись про це, син Мстислав убив батька і втік до Візантії. А ось що говорить про це традиційна історіографія: ще за життя Володимира його старший син «Святополк із дружиною, дочкою Болеслава Польського, і єпископом Рейсберном брав участь у змові проти нього». А може все це тому, що старий князь хотів стати мусульманином?

Так чи інакше, Борис і Гліб, улюблені сини Володимира і діти булгарської принцеси, були єдиними прихильниками батька. Вони є онуками мусульманського царя Муеміна II, тобто дітьми мусульманки, яка, швидше за все, виховала їх у своїй традиції, оскільки у Володимира було багато дітей, і їх вихованням він не займався. Але обох віроломно вбив їх старший брат Святополк (знову-таки, християнин), що отримав прізвисько «Окаянний».

Грецькі митрополити довго опиралися канонізації перших руських святих — Володимира, Бориса і Гліба. Можливо, що опір церковних ієрархів виникав від невпевненості греків в конфесійної приналежності цих давньоруських князів.

На ілюстрації: «Володимир обирає релігію», худ. І. Еггінк, 1822