Бюджет, податкова реформа, трудовий кодекс і продаж землі похитнуть рейтинги влади - Петро Олещук

Сьогодні, 18 вересня, парламентарії після нетривалої пленарному паузи повернулися до громадської роботи в сесійній залі Ради. Раніше депутатський корпус демонстрував небувалу ефективність, буквально пачками стверджуючи провладні законопроекти. Однак уже найближчим часом на порядку денний опиняться питання, єдиної позиції по яким немає і в самій пропрезидентської «Слугу народу». Що це за документи і як їх розгляд в ВР позначиться на внутріпарламентської обстановці зокрема і загальнополітичної погоді в цілому, - поцікавилася Lenta.UA у політолога Петра Олещука.

- Однією з найбільш обговорюваних тем сьогодні є підпал будинка екс-глави Нацбанку Валерія Гонтаревої, яка є фігуранткою кримінальних справ в Україні. Дві найбільш обговорювані версії - помста ворогів, яких у колишньої керівниці Нацбанку вистачає, або самопідпал з метою отримати політичний притулок у Великобританії, де зараз мешкає Гонтарєва. Що ви думаєте з цього приводу?

- Не варто забувати про те, що в Україні до Гонтаревої є питання у правоохоронних органів, на які колишня керівниця Нацбанку відповідати не хоче. Не так давно вона нахабно заявила, що до неї можуть їхати в Лондон і там допитувати. Очевидно, повертатися в осяжній перспективі в Україні вона не збирається, чого, власне, і не приховує.

Але не забуваємо, що зараз все ж Гонтарева знаходиться в правовій державі. Логічно припустити, що якщо колись до Британії надійде запит на екстрадицію, то місцеві органи влади його розглянуть і, може, навіть задовольнять. Хоча є варіант, як убезпечити себе від ризиків екстрадиції, - отримати статус політичного біженця. Очевидно, спалення будинку на батьківщині після зміни влади - прекрасний аргумент в цій справі, який може послужити бездоганним доказом політичних переслідувань і, отже, неможливість екстрадиції Гонтаревої, де до неї рано чи пізно виникнуть питання. Ця схема пояснення нічим не гірша за ту, яку рознесли ЗМІ - про помсту якихось злих сил, які вибрали такий незвичайний метод «розправи» над екс-главою Нацбанку.

- Ви торкнулися теми ЗМІ... Буквально на днях президент Зеленський сказав, що, швидше за все, його широко анонсована прес-конференція відбудеться вже в жовтні. Тобто, на Банковій є різні погляди щодо співпраці з медіа: президент намагається не конфліктувати з пресою, а ось глава його Офісу відкрито заявляє, що традиційні ЗМІ владі не потрібні. Як ви оцінюєте тактику Зе-команди в інформаційній сфері?

- Так, всі ми пам'ятаємо заяви Богдана про те, що журналісти не потрібні і що потрібно робити пряму комунікацію з суспільством. Що можна сказати з цього приводу? Своєрідне, скажімо так, ставлення у них до журналістів.

А що стосується прес-конференції Володимира Зеленського, то її обіцяли провести за підсумками 100 днів президентства. Сто днів минули, прес-конференції не було і, наскільки я розумію, зовсім не факт, що вона буде в найближчому майбутньому. Очевидно, вони вважають, що журналісти на даному етапі - це додатковий, а не основний інструмент зв'язку з громадянським суспільством. Відповідно, журналісти повинні, так би мовити, завойовувати право взаємодії з владою.

Влада робить ставку на новітні канали комунікації. Однак треба розуміти, що нові канали комунікації дуже ефективно доносять лише ті думки і ідеї, які аудиторія хоче почути. Як тільки виникає необхідність донесення непопулярних ідей, тут неодмінно виникнуть проблеми, тому як в такому випадку мало доносити - потрібно і пояснювати.

- Свіжа соціологія демонструє дуже хороші показники для влади. Рейтинг схвалення дій президента більше 70%, позитивно оцінюють роботу Ради 39% українців. Ваш прогноз: як в доступному для огляду майбутньому буде змінюватися положення влади на шкалі електоральних симпатій?

- Зараз влада відчуває і рівень суспільної підтримки, і відсутність серйозної конкуренції і реальної протидії, і це негативно позначилося на самій владі. Таке буває, коли різко спливаєш і починаються руйнівні для організму процеси...

Влада повинна зрозуміти і усвідомити, що такого рейтингу, який у неї є сьогодні, не буде вже ніколи. Зараз на порядку денному будуть дуже складні і неоднозначні рішення, які можуть серйозно похитнути її позиції. Буде бюджет, податкова реформа, трудовий кодекс, продаж землі. Все це неодмінно буде відбирати у влади якусь частину підтримки. Поки що, відчуваючи себе на вершині зльоту, вони вважають, що все в їх руках і ні перед ким звітувати непотрібно. Одним словом, вони відчувають всю повноту влади. Разом з тим, я вважаю, що ця повнота є дуже ілюзорною, хоча б тому що ця влада не є такою вже стійкою, як може здатися на перший погляд.

- Деякі найближчі соратники президента, наприклад, глава ОП Богдан, не приховують, що Зе-команда дуже чутлива до соціології, мовляв, влада намагається реалізовувати те, на що є великий суспільний запит. Як довго може таке тривати, наскільки реально постійно догоджати буквально всім верствам населення?

- Знаєте, я б, відверто кажучи, не сказав, що вони так вже керуються соціологією, хіба що в окремих моментах на кшталт зняття недоторканності тощо. Тут позиція як у відомій радянській мініатюрі: «Тут граємо, тут не граємо, тут рибу загортаємо».

У соціології вони помічають тільки те, що їм подобається. Я, наприклад, не пригадую, щоб при соціологічних опитуваннях люди говорили про необхідність запровадження касових апаратів для малого бізнесу і ця ідея їм дуже подобається. Також я не пригадаю, щоб в соціології було відображено дуже позитивне ставлення до того, щоб надати роботодавцям право звільняти жінок, які перебувають у декретній відпустці. А таке нововведення може з'явитися в новому трудовому кодексі.

Тобто, насправді з соціології влада висмикує дуже популярні і одночасно досить легкі в плані реалізації ідеї і «вкидає» їх в інформаційне поле, щоб розбавити інші свої рішення. Але ще раз підкреслю, таке «маскування» довго не триватиме. Є, як мінімум, три питання, які непомітно провести не вдасться: земельна реформа, трудовий кодекс і податкова реформа. Ну, ось навіщо, питається, поспішати з податковою реформою, якщо бюджет зліплений за старими шаблонами і архаїчним показниками? Можливо, краще розробити нормальне законодавство, витративши на це стільки часу, скільки потрібно, а не ліпити «сирі» і не завжди реалістичні закони?

- Багато експертів, коментуючи позицію влади щодо ринку землі, акцентують на поспіх, з яким влада намагається вирішити дане питання. Якими факторами це обумовлено?

- Тут є два фактори. Перший - вимоги західних партнерів. Тобто, ми знаємо, що сьогодні стоїть питання про отримання кредитів МВФ, і я думаю, цю тему на дуже серйозному рівні ставлять перед нашою владою.

Другий момент - «законодавчий принтер» пояснюється тим, що вони хочуть прийняти якомога більше важливих рішень, поки фракція - максимально згуртована і дисциплінована. Уже завтра ситуація може змінитися.

- Завтра - це коли і, власне, чому?

- Поки рейтинги Зеленського будуть перебувати на позначці понад 70%, фракція «Слуга народу» буде досить монолітною. Але внутрішніх конфліктів у владі вже зараз вистачає. Думаю, всі бачать, яку кампанію в Facebook проти Абромавічус (глава «Укроборонпрому» - Ред.) розгорнув нардеп від провладної СН Олександр Дубінський. Потенційно конфліктів - на порядок більше, але всі вони будуть створювати видимість командної гри поки у президента високий рейтинг.

До того ж не варто забувати про те, що в правлячій партії так чи інакше представлені олігархи, які ведуть свої - часто дуже підступні гри.

- Раніше ви згадали про «законодавчий принтер». Чи вважаєте ви адекватною реакцію керівництва фракції «Слуга народу» на зафіксоване кнопкодавство «слуг» - вибачення «кнопкодавів» і місячна зарплата на благодійність?

- Представники «Слуги народу» підписували меморандум, де є чітка фраза про те, що вони зобов'язуються голосувати персонально і скласти мандат, якщо будуть голосувати не особисто або ж віддадуть свою карту для голосування комусь іншому. Виходячи з цього, чотири депутати вже повинні скласти свої мандати. Вони цього не зроблять, тому очевидно, що вже зараз йде переписування минулих обіцянок. Словом, ніхто ніяких серйозних репресій до кнопкодавів застосовувати не буде і в принципі, я думаю, це явище (кнопкодавство - Ред.) Стане все більш і більш поширеним.

- Раніше ви окреслили питання (земля, податки, трудовий кодекс), які можуть викликати в суспільстві неоднозначну реакцію. А яку, на ваш погляд, позицію займе суспільство - пасивного спостерігача або...?

- Я думаю, що, звичайно ж, будуть якісь моменти, пов'язані з протидією. Однак проблема полягає в тому, що на сьогодні відсутні інституційні засоби для цього. Тому влада, за великим рахунком, кілька років поспіль може робити все, що вважає за потрібне, ні з ким особливо не рахуючись. Так влаштована наша політична система, і реальних запобіжників у нас немає. Інституції, які повинні бути запобіжниками, поступово «перетравлюються». Ми бачили, що сталося з ЦВК. Далі, думаю, наступними на черзі будуть суди та інші органи виконавчої влади. Таким чином, вибудовуючи «свою» вертикаль, влада буде думати, що контролює вся і всіх. Але це все буде досить образно. Це як у випадку з Януковичем - колос на глиняних ногах. Тобто, начебто він зі своїм сином все контролювали, а потім виявилося, що не так-то й все.

- Яку роль у цих процесах може зіграти опозиція?

- Чи зміниться в майбутньому ситуація, поки що сказати складно, але зараз очевидно, що наша опозиція зараз лише більше допомагає утвердженню влади. І тут виникає питання, а хто у нас основна опозиція? Формально - «ЄС», «ОТЗЖ», «Батьківщина», «Голос». З них тільки «Голос» - нова політична сила. Все решта - або минула влада, або влада позаминула. Виходячи з цього влада нинішня, найімовірніше, буде вибудовувати логіку за наступним принципом: «Люди, дивіться! Так, можливо, у нас не все так прекрасно як хотілося б, але ви ж не хочете, щоб повернулися вони?».

Наталія Ромашова