Агенти впливу: чому Україна повинна переглянути своє ставлення до «грантоїдів»

Після Революції Гідності замість впровадження громадянського суспільства у владну вертикаль відбувся процес «присмоктування» низки громадських структур тих чи інших державних органів влади. Отримуючи фінансування за кордоном - за міжнародними програмами США і Європи - вони не тільки займають ті чи інші напрямки, але фактично стають «сірими кардиналами» при керівниках держструктур.

Ймовірно, одним з найбільш популярних напрямків, в якому «прилипали» з громадських структур грають першу скрипку, є сфера боротьби з корупцією в Україні. Яскравий приклад - недавнє призначення керівника Національного агентства з протидії корупції (НАЗК). Даний орган, нагадаємо, займається перевіркою декларацій чиновників. Головою став колишній співробітник Генпрокуратури Олександр Новіков. Показово, що всі 6 членів конкурсної комісії підтримали його кандидатуру.

Читайте також: У німецьких ЗМІ заговорили про звільнення Ситника

Тут варто звернути увагу, що з шести чоловік троє є представниками Євросоюзу і США. Ще троє - формально українські громадські працівники. Фактично - «грантоїди», які представляють іноземні структури. Зокрема, в конкретному випадку мова йде про Катерину Риженко - керівника юридичного відділу ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна», Ольгу Кобилинську (Решетилову), координатора «Медійної ініціативи з прав людини». Ще одна людина, яка відповідала за призначення голови НАЗК - Віталій Шабунін, голова правління ГО «Центр протидії корупції» (ЦПК). З огляду на той факт, що і «Трансперенсі Інтернешнл Україна», і «Центр протидії корупції» фінансуються з-за кордону, можна констатувати, що новий керівник цієї структури обраний виключно іноземцями або ж агентами іноземного впливу. Про яку суб'єктність України може йти мова при такому підборі конкурсної комісії - незрозуміло...

Парадокс ситуації полягає в тому, що незважаючи на те, що Шабунін і Ко за останні роки отримали мільйони доларів іноземних «грантів», корупція в країні тільки зросла. І є підозра, що громадські активісти ж її і покривають. Варто нагадати, що главу ЦПК давно пов'язують з директором НАБУ Артемом Ситником. Фактично Шабунін ще з 2015 року був одним з лобістів його просування на пост глави бюро. І при кожному зручному і незручному випадку публічно його захищав. А опонентів директора бюро - нещадно критикував.

Утім, після недавнього рішення Апеляційного суду Рівненської області щодо корупційних діянь Ситника і несплаті коштів за відпочинок сім'ї в мисливському господарстві «Поліське-Сарни» Шабунін замовк. І це при тому, що згідно зі статтею 6, частини 4 закону «Про Національне антикорупційне бюро», Верховна Рада за пропозицією 150 депутатів може прийняти рішення про звільнення директора НАБУ в разі «вступу в законну силу обвинувального вироку суду щодо нього». Найсмішніше, що в соцмережах знаходяться користувачі, які запитують Шабуніна про таке дивне небажання коментувати дану ситуацію. Але активіст - немов води в рот набрав.

Схоже, розгадка наполегливої мовчання «адвоката Ситника» Шабуніна гранично проста: вся ця історія дає підстави для звільнення його підопічного. І якщо це станеться, то не минути лиха і самому Шабуніну. Адже в США і Євросоюзі гарантовано поставлять питання про те, куди зникають гроші їх платників податків. І всі мотузочки потягнутися до «антикорупціонерів», які за останні роки фактично замкнули на собі всі кошти, що виділяються на розвиток громадянського суспільства в Україні.

Іван Сергієнко

Читайте також: Зі зниженим рівнем легітимності: чому Ситник ризикує повторити долю Труби