3амена Дерипаски на чолі UC Rusal ледь не позбавила Україну одного з портів

Від роботи Дніпро-Бузького морського порту (ДБМП) побічно залежить розвиток української авіаракетної індустрії, а безпосередньо залежить весь бізнес російської алюмінієвої монополії. 

8 січня Конгрес США заблокував раніше намічені на 7-28 січня дії адміністрації Дональда Трампа зі зняття санкцій з одного з найбільших представників російського капіталу в Україні - компанії UC Rusal. Незважаючи на санкції, вона продовжує домінувати на українському ринку сплавів первинного алюмінію, які служать сировиною для авіаракетної промисловості. А історія показує, що завданням влади РФ є гальмувати розвиток цього сектора української економіки. UC Rusal до 2017 року володіла найбільшим українським виробником первинного алюмінію - Запорізьким алюмінієвим комбінатом (ЗАЛК) і найбільшим у Європі родовищем кремнію - Глухівським ГЗК на Сумщині. І хоча ці підприємства були повернуті державі, вони вже більше року не можуть відновити повноцінну роботу через те, що у російського власника залишається два ключових активи, які виробляють алюмінієві напівфабрикати, - це ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (МГЗ) і орендований ним у держави Дніпро-Бузький порт (ДБМП). 

Усупереч міжнародним станціям проти UC Rusal в 2018 році МГЗ і орендований росіянами в України порт отримали понад $ 200 млн. експортної виручки й повернули собі з українського державного бюджету майже 1 млрд. грн. відшкодування податків. Це стало можливим завдяки тому, що українська влада в 2017-18 році пом'якшила санкції проти цієї російської компанії. Зокрема, в травні минулого року без вказівки причин санкції були ослаблені й скорочені з 8-ми до 2-х позицій. 

Серед чиннних санкцій залишилися тільки заборона на вивіз капіталу до 2021 року й заборона участі в приватизації, оренди державного майна резидентами інших держав. Попередні українські санкції проти UC Rusal приймалися 28 квітня 2017 року за президентським указом 133/2017 з терміном дії всього лише на рік, але мали безпрецедентну жорсткість і включали такі заходи, як блокування активів; припинення виконання фінансових і економічних зобов'язань; заборона на участь у державних закупівлях; знерухомлення цінних паперів; заборона Нацбанку України реєструвати учасника платіжної системи; заборона на передачу технологій. 

Ослаблення санкцій України проти UC Rusal супроводжувалося запізнілим рішенням накласти санкції проти голови наглядової ради компанії Олега Дерипаски. Вони були прийняті президентським указом 126/2018 тільки 4 травня минулого року, в той час як міжнародні обмеження щодо цього персонажу в США та інших країнах приймалися набагато раніше, ніж в Україні, ще восени 2017 року. 

Затримкай ослаблення українських санкцій принесли Дерипасці чималу користь. У травні 2018 року він добровільно залишив пост глави компанії та почав першу спробу ротації пов'язаних акціонерів UC Rusal. Завданням цієї ротації був намір Дерипаски продати український МГЗ посередній особі, швейцарській компанії Glencore, яка володіла 8% акцій UC Rusal.

Стратегічна залежність цієї російської алюмінієвої монополії від українського МГЗ пов'язана з тим, що група компаній Олега Дерипаски не має своїх приватних портів в РФ. Наприклад, цей олігарх тільки в кінці 2017 році під впливом санкцій США зробив спробу вкласти $ 100 млн. в будівництво глиноземного терміналу в далекосхідному порту Ваніно. Але це дуже віддалене від алюмінієвих заводів європейської частини РФ будівництво завершилося невдачею. 

Використання терміналів у Мурманську і Находці ускладнюється тим, що їх власники, такі, як глава "Мечел" Ігор Зюзін, виставляють Дерипасці занадто високі тарифи. І до сих пір, щорічно, більше 3 млн. тонн руди бокситів і 2 млн. тонн глинозему надходять на алюмінієві заводи РФ з території України. Відбувається це виключно завдяки збереженню контролю компанії UC Rusal над українським МГЗ й оренди державного порту ДБМП. 

Таким чином, критична важливість термінового переоформлення прав власності МГЗ на дружніх осіб була дуже високою. Але влітку минулого року перша спроба Дерипаски провести ротацію власників українського заводу завершилася невдачею. Glencore, замість того щоб купити МГЗ, позбулася пакета акцій UC Rusal, що їй належали, а глава швейцарської компанії Айван Глазенберг під страхом санкцій взагалі покинув всі керівні органи в російській алюмінієвій монополії. Поряд з Глазенбергом з цих органів вийшли колишній голова правління Маттіас Варніг, а також австрієць Зігфрід Вольф, партнер українського фінансиста Олександра Ярославського по будівельній фірмі Strabag. 

Перед початком 2019 року Дерипаска зробив нову спробу ротації капіталу UC Rusal і номінальних кіпрських власників українського МГЗ.У межах цієї спроби уряд США отримав і схвалив план зняття санкцій, який Вашингтону представив британський лорд Gregory Leonard George Barker. У 2010-12 роках він обіймав посаду одного з міністрів у кабінеті Девіда Камерона, а перед цим працював в РФ в групі компаній олігарха Романа Абрамовича. Цей магнат становить кістяк "сімейної" фінансової групи поряд з Дерипаскою, який є членом сім'ї екс-президента РФ Бориса Єльцина (одружений на Поліні Юмашевій, доньці зятя Єльцина). За планом Баркера-Абрамовича адміністрацію Дональда Трампа попросили дати Дерипасці ще один шанс зняти санкції і після відходу Glencore вже вдруге спробувати знайти серед акціонерів UC Rusal інших ймовірних претендентів на ротацію капіталу компанії, включно з правами на український МГЗ. 

Адміністрація Дональда Трампа в грудні 2018 року схвалила цей план, але нині прийняте рішення Конгресу США цей план зриває. В результаті реалізації плану, 29 грудня UC Rusal обрав нового главу правління - це відкрило дорогу до ротації капіталу й вирішення проблеми з санкціями проти власника українського МГЗ та оренди державного порту ДБМП. Новим головою правління алюмінієвої монополії замість німця Маттіаса Варніга став француз Жан П'єр Тома, політик із уряду Ніколя Саркозі. 

Новообраний глава російської алюмінієвої монополії до нової роботи очолював компанію з утилізації свинцевих акумуляторів Recylex, а раніше 15 років працював в інвестиційному банку Lazard frere. Акумуляторна фірма Тома складається в холдингу Imetall французької гілки банківської групи Rothschild & Co.

Представник британської гілки цієї групи, Nathaniel Philip Rothschild, в 2010-12 роках був співголовою правління UC Rusal і займався нарощуванням її міжнародних активів за допомогою належної йому Lazard frere. Наростити активи алюмінієвої монополії до необхідної міри не вдалося і N.Р Rothschild тоді покинув своє місце в органах російської алюмінієвої монополії. У той же час, на відміну від цього британського інвестора, представники французької гілки фінансової групи Rothschild продовжували підтримку Дерипаски. Аж до початку санкцій їх банки активно кредитували операції компанії Glencore з російської алюмінієвої монополією. 

Новий глава UC Rusal Жан П'єр Тома за своїм рангом функціонально не брав участі у всіх цих перипетіях. Але деталі інвестиційної політики, що проводиться однією з великих фінансових груп Франції, зараз дуже необхідні. Ці деталі дозволяють реально оцінити ступінь політичного ризику, в який поринули операції і капітал UC Rusal в Україні після рішення Конгресу США від 8 січня. 

Наразі ступінь цього ризику формують кілька факторів. Перший з них - в 2019 році одна з трастових компаній групи Rothschild & Co виплатила українському президенту Петру Порошенко понад мільярд гривень дивідендів від довірчих операцій. Другий фактор - в 2017 році, ще до прийняття санкцій США та України, українська влада провела провальну спробу анулювати оренду державного порту ДБМП компаніями групи UC Rusal. В результаті цього провалу, а по суті умисного "судового очищення", український порт залишився в руках російських власників , незважаючи на багаторічні військові дії між двома країнами. 

Третій фактор - влітку 2017 року Lazard frere і Rothschild & Sie були єдиними компаніями, які подавали заявку на тендер НАК "Нафтогаз України" з надання послуг з вибору інвестора для оренди української газотранспортної системи. Інші претенденти в конкурс не потрапили і конкурс, незважаючи на критику з боку уряду, виграла остання з двох зазначених компаній. І четвертий чинник - спеціалізація компанії Recylex, яку Жан П'єр Тома очолював до приходу на пост глави UC Rusal, повністю перетинається зі спеціалізацією лідера українського ринку акумуляторів, компанією "Іста", яка в 2000-х роках входила до холдингу "Укрпромінвест" Петра Порошенка. Обидві компанії є лідерами своїх країн зі збору кольорового металобрухту та вторинної металургії свинцю. 

Останній, п'ятий фактор нових політичних ризиків UC Rusal в Україні означає, що новий глава цієї компанії Жан П'єр Тома, який на відміну від Олега Дерипаски не перебуває під персональними українськими та міжнародними санкціями, може безперешкодно прибути в Україну і скористатися однопрофільною діяльністю Recylex і "Іста ", використовуючи її, наприклад, для розвитку діалогу між реальними власниками підприємств. Спорідненість бізнесу цілком зможе допомогти їм досягти компромісу з українськими політиками в головному для UC Rusal завданні- подальшому ослабленні українських санкцій проти російської алюмінієвої монополії, які вже і так були максимально ослаблені навесні 2018 року. 

Сумарний ризик такої перспективи очевидний: американські законодавці, які нині рішенням Конгресу заблокували зняття санкцій з російської компанії, можуть піти далі. Наприклад, почати розслідування питання, чому Україна, яка отримує від США зброю й фінанси для протистояння з РФ, в 2017 році "очистила через справедливе рішення суду" право оренди українського державного порту інвестором, діяльність якого на території США залишається фактично повністю заблокованою. Або - зайнятися ретельним вивченням реальних причин дуже і дуже істотного ослаблення українських санкцій проти UC Rusal.

Андрій Старостін, спеціально для Lenta.UA