У гостях у диктатора: що шукав спецпредставник Трампа у Білорусі

У суботу, 21 червня, спецпосланець США Україною Кіт Келлог відвідав сусідню Білорусь для переговорів із самопроголошеним президентом країни Олександром Лукашенком. Ця зустріч стала у певному сенсі проривом дипломатичної ізоляції Мінська із боку Заходу. Її видимий результат – найбільша амністія політв'язнів, включаючи екс-кандидата на президентських виборах 2020 року Сергія Тихановського.

Цей жест став найбільшим актом помилування з 2020 року – до цього Мінськ не звільняв великих діячів опозиції та видавав лише громадян інших країн. Так, у рамках масштабного обміну ув'язненими Росії та США у 2024 році з білоруської в'язниці звільнили звинуваченого у шпигунстві громадянина Німеччини, а до цього Лукашенко передав у 2023 році Росії засуджену до шести років позбавлення волі російську громадянку Софію Сапегу. Нагадаємо, що в ув'язненні все ще залишаються такі визначні опозиційні діячі, як Марія Колесникова та Віктор Бабаріко.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тим часом ключовою метою візиту Келлога було залучення Мінська до мирного переговорного процесу між Києвом та Москвою. «Візит Келлога до Мінська – це спроба налагодити контакт із Путіним через Лукашенка. Білоруський лідер – давній партнер глави Кремля, але постать досить самостійна, яка має власну суб'єктність. Ймовірно, Келлог хотів би через Лукашенка донести до Путіна якісь послання, а заразом порадитися з ним про те, як він бачить шляхи закінчення російсько-українського конфлікту», - зазначає Reuters.

Лукашенко, акцентує агентство, як ніхто інший, зацікавлений у якнайшвидшому настанні світу і в тому, щоб виправити відносини Мінська з Вашингтоном та Європою «і він завжди вмів сидіти на всіх стільцях одразу».

Слід зазначити, що Кіт Келлог став найвищим американським чиновником, який відвідав Мінськ за останні п'ять років. До цього, 2020 року, під час першого президентського терміну Дональда Трампа до Білорусі приїжджав держсекретар США Майк Помпео. В адміністрації президента Джо Байдена не робили спроб поновити контакти з Мінськом. Нинішня відлига, за даними The New York Times, має менш амбітні цілі, ніж ті, що висувала перша адміністрація Трампа: «Якщо в 2019-2020 роках американські візитери намагалися по можливості «відірвати» Мінськ від Москви, то Кіт Келлог приїхав, щоб заручитися підтримкою.

Напередодні візиту Келлога до Мінська Лукашенко не забув нагадати, що ключовим союзником країни є Росія. «Я хочу, щоб ви розуміли, що в цей непростий час… ми з Росією, ми були, є і завжди будемо з вами», - сказав «Батька» на зустрічі з головою СК РФ Олександром Бастрикіним 20 червня в Мінську. Втім, Кіта Келлога він зустрічав не менш привітно: коли американська делегація входила до зали переговорів, Лукашенко, широко посміхаючись, вигукнув: «Які люди!» Він тепло привітався зі спецпосланцем Трампа та обійняв кількох знайомих йому американських дипломатів, включаючи заступника Келлога Джона Коула.

На початку зустрічі в президентському палаці пан Келлог сказав, що помітив багато золота в декорі – внутрішнє оздоблення, за його словами, виглядало навіть багатшим, ніж у резиденції Дональда Трампа в Мар-а-Лаго. Лукашенко чомусь запевнив, що американський гість буде у безпеці в Білорусі. Також «Лука» запропонував спецпосланцю Трампа «відкритий діалог». Втім, про зміст переговорів, які тривали шість із половиною годин (включаючи робочу вечерю), відомо мало. Спікер Лукашенка Наталія Ейсмонт повідомила, що «коло тем було максимально актуальним».

«Говорили про те, що хвилює весь світ, у тому числі про Україну та Близький Схід, про нашу взаємодію з Російською Федерацією та Китайською Народною Республікою», - сказала вона. За її словами, сторони також обговорили американські санкції щодо Мінська.

Дещо пізніше постпред Білорусі при ООН Валентин Рибаков розповів, що однією з тем зустрічі стала нормалізація двосторонніх відносин, яка включає повноцінне відновлення роботи посольств та обмін візитами. При цьому приїзд Келлога, за його словами, був не першим контактом із американською стороною. Дипломат запевнив, що у Вашингтоні «усвідомлюють місце та роль Білорусі в регіональній ситуації» і те, якою політичною вагою та досвідом володіє Лукашенко. «Досвід, яким ділиться президент Білорусі з американцями щодо конфлікту в Україні, з урахуванням його особистого залучення, його чудового знання керівників держав, про які йдеться, - все це високо цінується адміністрацією США», - наголосив Рибаков.

Очевидно, що для Лукашенка візит Келлога став проривом дипломатичної ізоляції, і хоча швидкої зміни позиції Заходу щодо Мінська очікувати не варто, поступки, на які пішов «вічний» лідер Білорусі, і його готовність допомогти в діалозі з Москвою можуть пом'якшити позицію Заходу, який не визнає його легітимності, вважає більшість.

«А ось я не вірю в історії про Лукашенка-миротворця, який навряд чи стане посередником у переговорах лінією РФ-Україна. Чому? Та тому, що він не може впливати на Путіна. Від слова зовсім. Це по-перше. По-друге, Україна відмовилася від такого посередництва після 2022 року. Читав екзотичну версію, що через Луку Трамп щось хоче передати Сі. Більшого марення складно придумати. Але білорусам вона чомусь подобається. Моя версія наступна: Келлог мав «поміряти температуру» готовності/неготовності Білорусі стати плацдармом для майбутнього теоретичного наступу росіян на Прибалтику/Польщу/Україну після навчань Захід-2025. І, мабуть, він мав отримати попередження цього не робити. Але Лукашенко на це не піде через позицію Китаю, якому потрібна нормалізація відносин із ЄС. І ринки Євросоюзу. Напад через Білорусь на Україну і тим більше на країну ЄС буде аргументом для погіршення тих самих стосунків та втратою надприбуткового бізнесу», - зазначає, коментуючи мінський вояж трампівського спецпредставника, політолог Вадим Денисенко.

Водночас його колега з експертного цеху Євген Магда констатує: «Лукашенко вкотре зіграв у кішки-мишки, цього разу з Кітом Келлогом, який приїхав до Мінська шукати можливості для переговорів із Росією. Однак цей варіант варто було більш інтенсивно розглядати у попередній президентській каденції Трампа, коли у лютому 2020 року в Мінську побував держсекретар США Майк Помпео, за яким до Клайпеди прибув танкер з американською нафтою для білоруських НПЗ. Проте білоруському диктатору сьогодні важливо показати порозуміння з Вашингтоном, який живе ілюзіями щодо можливості відірвати Білорусь від Росії та Китаю. Він шукатиме шляхи зростання власної значущості до рівня 2015 року, незважаючи на збільшення залежності від Росії та погіршення стану власного здоров'я. Очевидно, що Дональд Трамп, посланець якого звільнив низку іноземних в'язнів, назве діалог Лукашенка та Келлога «прекрасним».

Окремо експерт наголошує на аспекті звільнення політв'язнів. «Повернення чоловіка актуалізує питання щодо доцільності подальшої політичної кар'єри Світлани Тихановської, яку критикують дедалі активніше. Наприклад, у Варшаві 21 червня відбулися «Збори небайдужих», де критикували дії Тихановської маргінальні представники білоруської еміграції. Тому, вибачте, важко уявити, що Лукашенко вирішив послабити власні позиції, скоріше він постарався внести розлад у табір опонентів. Тим часом Сергій Тихановський має останній шанс стати реаніматором демократичних сил Білорусі та каталізатором їхньої активізації», - підсумовує Євген Магда.

До речі, на своїй першій після звільнення прес-конференції Сергій Тихановський заявив наступне: «Я абсолютно підтримую Україну. Президенту Зеленському випала така тяжка доля... Те, що я пережив, - ніщо порівняно з тим, що він пережив. Він мені герой. Я підтримую його абсолютно і беззастережно. Наш спільний ворог – режим Путіна. Поки він не розвалиться, перемоги у Білорусі також не буде».

Тихановський також наголосив, що ніколи не був проросійським політиком: «У мене був бізнес, у мене були офіси у Москві, Києві та компанія у Литві. І це все. Я ніколи не був проросійським, це все фейки. Свою поїздку до окупованого Росією Криму у 2017 році він пояснив тим, що «тоді не був політиком і не думав про політичні питання», а «їхав туди як паломник».

Закликавши співвітчизників «боротися з лукашизмом», Тихановський констатував: «Лідером опозиції є моя дружина, Світлана Тихановська, і я не збираюся тут претендувати ні на що. Людина, яка провела п'ять років в ізоляції, не може бути лідером. У нас тисячі таких лідерів як я».

До слова, свою вступну промову, що передувала спілкуванню з пресою, пан Тихановський почав із подяки американським та європейським політикам, які доклали зусиль до його звільнення. Нагадаємо, 2021-го Сергія Тихановського засудили до 18 років колонії суворого режиму за чотирма політичними статтями, зокрема, за організацію масових заворушень і розпалювання ворожнечі. Пізніше термін збільшили ще на півтора роки через нібито непокору адміністрації колонії. Свою провину Тихановський не визнав і категорично відмовився співпрацювати зі слідством.

Читайте також: США оголосили «глобальне попередження» для своїх громадян

Читайте також: Удар по Києву: кількість жертв продовжує зростати