Цього дня Річард Ніксон виграв у 1972 році президентські вибори з одним із найбільших відривів в історії

Історія сповнена парадоксів. У 1960-му році Річард Ніксон програв у боротьбі за президентську посаду Джону Кеннеді з мінімальним відривом, причому, як багато хто вважає, через теледебати, де Кеннеді, як завжди, виглядав красенем, а Ніксон, що схуднув після лікарні, вкривався потом і безперервно витирав обличчя хусткою.

Зате через 12 років, у 1972 році, Ніксон виграв вибори на свій другий президентський термін у демократа Джорджа Макговерна з одним з найбільших відривів в історії США - але менше, ніж через два роки під загрозою імпічменту, результат якого було вирішено, добровільно пішов у відставку після скандалу, який отримав назву "Уотергейт".

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Головними героями всієї цієї історії стали журналісти, два кореспонденти The Washington Post Боб Вудворт і Карл Бернштейн, які протягом усього розслідування «уотергейтського скандалу», своїми публікаціями не давали цьому процесу затихнути. Зараз, через багато років, здається, що не могло бути інакше – але це не так. Адже спочатку інформатор, який отримав прізвисько «Глибока ковтка», зв'язався з іншою газетою, але там вирішили відмовитися від ризикованих публікацій.

Книга Вудворта і Бернштейна «Вся президентська рать» (відсилання до роману Роберта Пена Уоррена) стала в США бестселером №1 ще до відставки Ніксона, а в 1976-му році по ній був знятий однойменний фільм, який залишається головним джерелом для тих, хто хоче щось дізнатися про роль журналістів в «Уотергейті».

Однак насправді в ньому є одна головна помилка, яка не змінює реального сюжету в буквальному сенсі, але все ж таки дуже важлива. Режисер «Усієї президентської раті» Алан Пакула запросив на ролі журналістів Роберта Редфорда та Дастіна Хоффмана, безперечних голлівудських суперзірок того часу, яким було під час виходу фільму на екрани, відповідно, 40 та 39 років.

Насправді ж співробітникам The Washington Post Вудворту та Бернштейну, коли вони почали писати про «Уотергейт», було, відповідно, 29 і 28 років. Виходить, що стаж роботи в журналістиці у героїв фільму був як мінімум удвічі більшим, ніж у учасників реальної історії - а це в даному випадку величезна різниця.

При цьому досі невідомо, якою є «питома вага» (тобто, яку інформацію «злив» він, і що «розкопали» самостійно Вудворт і Бернштейн) у «Уотергейті» людини, яка таємно вела журналістів по сліду, даючи їм орієнтири для розслідування – заступника директора ФБР того часу Марка Фебра.

Як невідомі й мотиви, які його на все це спонукали – він заперечував свою участь у «Уотергейті» майже до самої смерті. До речі, прізвисько «Глибока ковтка» йому дав випускник The Washington Post Говард Сімонс (читається також як Саймонс). Оригінальне почуття гумору було у 43-річного журналіста, якщо він взяв для псевдоніму секретного джерела такого рівня прізвисько головної героїні порнофільму Deep Troat, який гримів саме в тому році.

Фото: Вікіпедія