Третій епізод серіалу "Дім Дракона" виправив недолік "Гри престолів", на який скаржився Джордж Мартін

У своїй рецензії на показ першого епізоду "Дома Дракона" ми писали , що серіал поки що поступається своєму культовому попереднику "Грі престолів", події якої відбувається приблизно на два століття пізніше. Причому поступається за всіма статтями, що дивно, якщо врахувати, що один з його шоураннерів - Мігель Сапочник, який був режисером кількох епізодів "Гри престолів". (До речі, днями Сапочник залишив "Дім Дракона" заради іншого проекту).

Оскільки однією з головних подій першої серії "Дома Дракона" було засідання королівської ради, ми писали, що в "Грі престолів" там одразу були заявлені такі характери, які запам'ятовуються з першої хвилини - наприклад, підступний та люб'язний лорд Бейліш ("Мізинець") і лорд Варіс (євнух та керівник таємних інформаторів, яких він називає своїми "птахами"). У "Дому Дракона", якщо тільки не брати до уваги брата короля, цього немає. "Сподіватимемося, що поки що", - зазначали ми, і хоча б ця надія в двох наступних епізодах збулася.

Проблема, однак, у тому, що занурюючи нас у політичні інтриги, автори серіалу не подбали про те, щоб надати їх учасникам "живих" людських рис. Вони – лише функції, які рухають сюжет. При цьому згадаємо скільки різних, яскравих і, головне, "живих" характерів було заявлено в перших трьох серіях "Гри престолів", від Тіріона і Ар'ї до Джоффрі і сестри і брата Ланністерів.

Проте, у третьому епізоді нарешті з'явилися сцени, зроблені краще, ніж у "Грі престолів". Нагадаємо, що автор "Пісні Льоду та Вогню" (перекладалося також як "Пісня Льоду і Полум'я") Джордж Мартін в цілому дуже лояльно ставився до "Гри престолів", але одне зауваження собі дозволив - мовляв, у першому епізоді першого сезону королівське полювання було показано дуже вбого і зовсім несхоже на те, як це відбувалося в реальності.

У "Домі Дракона" цей недолік виправлено. Поки мисливці на королівському полюванні вистежують оленя і заганяють його, король серед численного почту у великому наметі п'є, їсть і веде розмови. І тільки вранці виїжджає (схоже, страждаючи від похмілля) на галявину, де мисливці вже тримають на розтягнутих мотузках спійманого оленя, тож королю залишається тільки вбити звіра люб'язно піднесеним йому списом.

Фото: Pinterest