Сьогодні п’ята річниця наймасштабнішої пожежі в історії пожежно-рятувальної служби України

Пожежа на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» у смт Глеваха Київщини, що виникла 8 червня 2015 року назавжди вписана в історію пожежно-рятувальної служби України, як наймасштабніша не лише у нашій країні, а й у Європі. Саме вона розділила життя багатьох людей на “до” та “після” і вже п’ятий рік відгукується болісними спогадами у серцях кожного небайдужого українця, повідомляє пре-служба МВС.

Усього із полум’ям боролися 939 чоловік та 117 одиниць техніки, а позмінно в цілодобовому режимі одночасно працювали більше двох сотень людей та понад пів сотні одиниць техніки.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Лише завдяки самовідданим діям вогнеборців у перші 12 годин вдалося запобігти розповсюдженню вогню за межі території нафтобази, зокрема на поруч розташовану нафтобазу “КЛО”, військову базу, де зберігалися боєприпаси і загалом в десятки разів зменшити масштаби надзвичайної ситуації.

Гасіння пожежі тривало 90 годин, а локалізована вона була в межах периметру 9 червня. Проте ще до 20 червня, час від часу, у різних місцях відновлювалося горіння палива. Тож, остаточно ліквідувати пожежу вдалося лише 20 червня.

За весь час ліквідації пожежі найтрагічнішим днем був ранок 9 червня, коли на території нафтобази пролунав вибух. В одну мить він забрав життя трьох рятувальників: Максима Глазкова – заступника начальника АРЗ СП ГУ ДСНС України у Київській області, підполковника служби цивільного захисту, Антона Басовського – пожежного-рятувальника 15 ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві, сержанта служби цивільного захист та Андрія Тарасенка – заступника начальника АРЗ СП ГУ ДСНС України у м. Києві, майора служби цивільного захисту.

Це були професіонали своє справи, герої, які виконали свій службовий та громадянський обов’язок і віддали найцінніше – своє життя у боротьбі з вогняною стихією. Максим Глазков, Антон Басовський та Андрій Тарасенко посмертно були нагороджені орденом “За мужність” III ступеня, а пам’ять про них буде вічно жити у наших серцях, адже скільки б не минуло років — хлопці завжди залишатимуться частиною нашої рятувальної спільноти.