Швейцарці з російським акцентом: У чиїй кишені осіли гроші за українські бронемашини, або 10 років крадіжок у вас під носом, які ви досі намагалися не помічати

В англійській це слово також означає "гниття". Якщо довго не помічати рану, що гниє, біль від неї може зовсім притупитися. Але запах розкладання не приховати, і наслідки від ігнорування такої проблеми завжди фатальні.

Але при своєчасному лікуванні будь-який осередок гниття можна локалізувати, а рану загоїти. Корупційна історія, про яку йтиметься нижче - масштабна, подекуди складна та точно неприємна. Але визнати проблему – перший крок до виправлення ситуації. Навіть якщо "історія хвороби" триває вже десять років.

Ми просимо читача максимально уважно ставитися до викладеного. Нижче – ми розплутаємо клубок павутиння, за яким ховаються відповіді на багато питань, відповідь на які ви так давно хочете отримати: у чиїй кишені осідають гроші на українську оборону, чому хворі не можуть дочекатися діагностики, і при чому тут Москва.

Ці, на перший погляд, не пов'язані між собою питання, мають спільні відповіді. І відповідь ця - "злочинний клан". Йтиметься про організоване злочинне угруповання з явно вираженим російським слідом. А після прочитання у вас залишиться лише одне питання – куди дивиться СБУ. Забігаючи вперед - це єдине питання, на яке немає відповіді і у нас.

Зоряний племінник: Бронемашини для фронту від виробника пластикової тари. Як і чому це стало можливим під час війни?

Якщо дрони – це “очі” піхоти, то бронемашини – це, безумовно, її ноги. Якісна бронетехніка забезпечує і захист та мобільність піхоти, дозволяє вижити при наїзді на міну, та здійснювати ефективне захоплення та контроль позицій.

Коли ми дякуємо партнерам за новенькі американські MaxPro чи "робочі конячки" - британські "Спартани", неминуче виникає і питання, а де ж українська техніка?

Вже мало хто пам'ятає, як далекого 2016 року на потреби Нацгвардії на сотні мільйонів закуповувалися українські "Варти".

Якщо шукати новини про ті поставки, у публікаціях за 2016 рік ми насамперед натрапимо на фото тодішнього секретаря РНБО Олександра Турчинова, тодішнього міністра внутрішніх справ Авакова та непомітного невисокого чоловіка, про якого доведеться згадати у цьому матеріалі ще не раз. Підпис під фото, яке поки нічого не скаже важливого читачеві, говорить насправді багато про що:

"Микола Кузьма презентує бронеавтомобіль "Варта-2" секретареві РНБОУ Олександру Турчинову та міністру МВС Арсену Авакову".

Фото: Микола Кузьма, Олександр Турчинов та Арсен Аваков на презентації бронемашини “Варта-2” для МВС, 2016 рік.

Тоді Микола Кузьма заявляв журналістам "Главкому", що є "ідеологом створення цієї машини".

Що означає "ідеолог" зрозуміти досить складно було й тоді і зараз, адже Микола Кузьма не був ані конструктором, ані дизайнером, ані інженером, ані військовим, більше того, він навіть не мав відношення до компанії, яка конструювала цю бронетехніку.

На той час прізвище Кузьми фігурувало лише в розслідуваннях, пов'язаних з медтехнікою. А бронетехнікою займався його племінник – Олександр Кузьма. Принаймні так сказав тоді сам Микола Кузьма виданню "Главком".

Тоді ж сплив і цікавий факт. Журналісти згадали, як у 2014 році російський співак Григорій Лепс (до речі, що з 2022 року підтримує російське вторгнення та влаштовує концерти для поранених російських солдатів) відкривав у Києві у партнерстві з Миколою Кузьмою ресторан Leps Bar (на вул. Л.Толстого, 25).

За цією ж адресою зареєстровано компанію та згаданого племінника Миколи Кузьми Олександра – ТОВ "Вестимо", яка займається, раптово, ресторанною діяльністю.

Але якби ж цей зв'язок із Лепсом був єдиною ниткою, що пов'язує бізнес-імперію непомітного “ідеолога української бронетехніки” з Росією. Але ні. Зв'язки ці набагато міцніші, хоч і не відразу помітні.

Тоді, у 2016 році, ресторатор-бронеконструктор та близький друг Лепса, юний, але розумний не по роках Олександр (тоді йому було не більше 30 років) міг запросто претендувати на звання українського Ілона Маска.

Але історія юного генія затьмарюється тим, що за спиною у юнака стояли значно серйозніші, хай і не найпомітніші "дядьки". Точніше - дядько. Той самий ідеолог - Микола Кузьма.

"Українська бронетехніка": як у Кузьми з'явилася ця компанія і звідки

У далекому 2016 році для багатьох було шоком, що на тендер півмільярда гривень претендує виробник бронетехніки без історії. Точніше з історією, проте історія ця була більш ніж сумнівна.

Журналісти "Наші гроші" тоді виявили, що ще за півроку до цього, у 2015-му, компанія "Українська бронетехніка" ще називалася "Укрглавпак" і основна її діяльність була - виробництво пластикової тари та оптова торгівля.

А український Ілон Маск Олександр Кузьма (племінник "ідеолога" Варти Миколи Кузьми) був співвласником фармацевтичної компанії "Глобалмед".

Чи можна за півроку створити із заводу пластикової тари підприємство із виробництва бронемашин? Ймовірно, це досить складне завдання, але ось зробити цех зі збору - легше.

Ймовірно, саме це тоді і сталося. Судячи з тендерів, компанія фактично мала збирати машини з готових деталей і постачати їх до Нацгвардії.

Незважаючи на те, що досвіду такого виробництва немає, а її ідеолог (про що ми поговоримо нижче), вочевидь, банальный шахрай глобального масштабу.

Тоді, у 2016 році, вже стихло відлуння Іловайської трагедії, тож багато хто вірив, що Дебальцевські битви – у минулому, а війна на довгий час перейшла у позиційне протистояння. "Хто згадає за якість бронемашин?" - думали тоді. На жаль, це була хибна думка, але ніколи не пізно знайти відповідальних.

Українська "Варта" і російська Diatech SA: хто надихнув “смотрящєго” за медичними тендерами створити бронемашину

Як перетворити компанію, яка займається виробництвом пластикової тари на промисловий гігант, здатний забезпечити півмільярдний тендер для МВС? Племінник Миколи Кузьми знайшов оригінальний спосіб – заручився партнерами.

Згідно з відкритими даними, одним із ключових постачальників компанії "Українська бронетехніка" була Diatech SA

Саме ця компанія постачала підприємству Кузьми запчастини, комплектуючі, додаткове обладнання (лебідки), освітлювальні прилади, композитні лампи, пасажирські та водійські сидіння, сталеві диски для коліс, системи вентиляції та фільтрації.

Тобто обладнання, яке має захищати екіпаж у разі наїзду на міни, потрапляння до умов зниженої видимості, під час задимлення та інших екстремальних умов. Обладнання, від якості якого залежить життя людей. А людина - найвища цінність у війні.

На жаль, цей постачальник потрапляв раніше до корупційних скандалів, і що важливо - він напряму пов'язаний з Російською Федерацією.

Diatech SA - Швейцарці з російським акцентом освоюють українські гроші. Наближаємось до бенефіціара

Компанію Diatech SA, що постачала комплектуючі для українських бронемашин, можна знайти в українських, європейських та (зненацька!) російських реєстрах юридичних осіб. При цьому в останні дані намагалися активно стиратися після 2017 року, але сліди є.

Так, у 2018 році проект "Наші гроші" розкрив дані про власників компанії. Знайомтеся: адміністратор – Рафаель Варон, директор – Філіп Крилов, а комерційний представник – Сергій Анатолійович Сугробов.

Пан Сугробов - громадянин Росії та резидент Кіпру. Чому саме його прізвище з трьох вищезгаданих особливо важливе? - Саме Сугробов був засновником московської компанії “ТОВ Діатех”, закритої в 2017 році.

У свою чергу, материнська компанія - швейцарська Diatech SA отримувала постачання від російських компаній як мінімум до 2019 року. На це вказують дані із російських реєстрів.

Тобто маємо компанію, засновану росіянами, з офісом у Москві, яка займалася постачанням техніки для МВС та ЗСУ.

Але чи може бути таке, що росіянин Сугробов лише представник Diatech SA, стороння, найнята особа? – Ні, він, вочевидь, є власником цієї компанії.

Ті самі реєстри показують, що Сугробов володіє британською Phd and S Limited. Раніше 100% акцій цієї компанії належали Lucy Lafone Holland, але 19 серпня 2019 року Сугробов став "Person with the significant control", отримавши контрольний пакет у 75% акцій компанії. Тобто, став власником.

Залишається питання, звідки в нього такі тісні зв'язки із родиною Кузьми та "ідеологом української бронемашини" Миколою Кузьмою? Ми дійшли до найцікавішого.

А у чому проблема? Машини ж служать на фронті! Розповідаємо у чому саме проблема

На цьому етапі закцентуємо. Машини “Варта-2” дійсно були закуплені. І наскільки якісно вони служать ЗСУ і МВС - це питання краще задати військовим.

Якість оснащення “Варти” - питання, у цьому випадку, другорядне.

Хтось скаже, що машина з російських деталей - це погано. Для когось - важливо аби машина їхала. Ми не військові, і не будемо оцінювати якість авто у бойовому плані. Наше питання - корупція.

Тож зосередимося на двох фактах:

1. Автомобілі було закуплено у сумнівної компанії;

2. Головний козир у піар-кампаніях 2015 року - “авто дешевше за конкурента”, проте ціна на бронемашини зростала, а нового оснащення при цьому не з’являлося. 

Тепер в деталях:

Ще у 2015 році головним козирем “Варти” ЗМІ називали той факт, що вона “дешевша” за конкурента - “Козака-2”. І дійсно, “Козак-2” коштував 6,5 мільйонів, а “Варта” - п’ять.

Проте через рік ціна зросла майже на 20%, до 5,8 мільйонів. І виробник стримано уточнив - машини без бойового модулю.

Скільки коштували в реальності бронемашини - має встановити слідство.

Тепер увага. Згідно з даними порталів з моніторінгу закупівель, “Українська бронетехніка” Кузьми-молодшого отримала від Diatech SA (того самого росіянина Сугробова) понад 250 постачань.

Зокрема 47 з них - лише у 2018 році.

Фото: приклад закупівля “Українською бронетехнікою деталей у Diatech SA

Постачалися запчастини, комплектаційні деталі, додаткове устаткування для вантажівок та спецавтомобілів.

Невже виходить, що звання “ідеолога бронемашини” у Кузьми це щось на кшталт “ідеолога збірочного цеху”, а створення бронемашини це збірка з деталей що постачає російська компанія?

Хтось скаже - може бути що машина якісна. Але повертаючись до початку - головне питання - корупція на закупівлях Адже є підстави вважати, що ціну було завищено, а значить, на виділені кошти таких машин просто можна було б купити більше.

Нижче буде приклад, який вказує на те, що “продати менше за більші гроші” - це бізнес-стратегія, якою імперія тендерів Кузьми користується понад 10 років.

Кузьма та його імперія тендерів

Що потрібно для того, щоби виграти тендер на десятки мільйонів? Одні скажуть, що потрібна прозора компанія, яка здійснює постачання якісної продукції за найвигіднішою ціною. Інші заперечать: потрібні зв'язки, махінації, договірні торги та відсутність совісті.

В ідеальному світі, звичайно, мають рацію перші. Практика свідчить, що перемагають другі. Тепер до суті:

Вказана вище Phd and S Limited та Diatech SA є засновниками української "Діатех Україна".

У далекому 2015 році ТОВ "Діатех Україна" та ТОВ "ЕМГ Україна" засвітилися у великому тендері - на 24 мільйони гривень від КУ "ОМЦССЗ".

Тоді ЗМІ писали, що компанії мають одного власника. Зокрема, "Обозреватель" навіть надіслав листа Генпрокурору, вказуючи у розслідуванні, що обидві компанії належать Миколі Кузьмі. Тому самому "ідеологу" української бронемашини.

Тобто це перший сигнал, що згаданий раніше росіянин-кіпріот Сугробов з офісом у Москві, це лише гаманець, який поклали у безпечне місце. Адже зберігати гроші, які були добуті нечесним шляхом, в Україні не так безпечно, як у державі-агресорі, куди українська влада якщо і дотягнеться, то лише під час штурму кордону.

Журналісти тоді звернули увагу на два важливі моменти - “ЄМГ Україна”, яка брала участь у багатомільйонному тендері, мала статутний капітал лише в 1 тисячу гривень (хоча після історії з бронемашини, що виробляються компанією з виробництва пластикової тари, цей факт вже не сильно й вражає), і згідно з інсайдами, працювала під 80% відкат.

Проте перевірка Мінсоцполітики тоді вказала на відсутність порушень тендеру і закупівлю виграв ТОВ "ЕМГ Україна".

За іронією долі, засновником ТОВ "ЕМГ Україна" є також швейцарська компанія (Enterprises Medicales Gray SA), яка теж має офіс у Москві.

Вишенька на торті – в обох компаній один швейцарський аудитор – Fiduciare Tecafin SA.

Згідно зі статутними документами, у різний час у "Діатеха Україна" та "ЄМГ Україна" був один і той самий директор - Ірина Анатоліївна Макієнко. До речі, вона також була фігурантом однієї кримінальної справи разом з Наталією Тугай та Олександром Єзерським через постачання медобладнання за завищеними цінами.

Ці двоє також фігурували в сітці компаній, що працюють по тендерах:

Так, і Олександр Єлізерський і Наталія Тугай раніше працювали керівниками компанії "Протек Солюшнс Україна", яка також неодноразово світилася в каламутних тендерах і (зненацька!) теж управляється компанією зі Швейцарії - Protech-Solutions Switzerland.

За дивним збігом обставин, у "Протек Солюшнс Україна" свого часу директором працював Володимир Гізей, який засвітився на позиції директора тієї самої "Діатех Україна".

Розплутуємо павутиння далі. Якщо прослідкуємо кар’єрний шлях Володимира Гізея, виявиться, що він працював менеджером у ТОВ “К.С.Р.”, або “Київспецресурс”. У ЗМІ цю компанію також пов’язують із Кузьмою, проте якщо в інших випадках зв’язок досить прямий, цього разу доведеться використати інсайд.

На фото - візитівка Наталі Тугай під час її роботи у швейцарській Protech Solutions Swtzerland SA. Якщо “пробити” номер телефону, виявиться, що віне вказаний як контактний для керівників ТОВ “Київспецресурс” - Наталі Тугай, та Андрія Тугай.

Андрій - це син Наталії. Сьогодні у реєстрах вказаний інший номер, вочевидь, аби приховати зв’язки між компаніями.

Тобто К.С.Р. та “Протек Солюшнс Україна” фактично очілювали одні й ті самі особи.

Сумна історія про те, як Майдан не дав Кузьмі заробити

Як ми писали раніше за часів Януковича вищезгадана Diatech SA постачала аеропорту “Бориспіль” томографи. Це надважливий прилад, від якості якого напряму залежить життя та безпека тих, хто сідає на борт літака.

Тоді закупівлями займався Євген Дихне. (Про якість його роботи на цій посаді красномовно свідчить той факт, що після вигнання Януковича він спочатку став фігурантом кримінальної справи по зловживанню службовим становищем, а рівно через 10 років після сумнозвісних тендерів Вищий антикорупційний суд підтвердив йому вирок у вигляді позбавлення волі на 5 років)

Коханка нині засудженого за зловживання Дихна, Ольга Злобіна, згідно з інформацією з її соцмереж, тоді працювала у прес-службі аеропорту. а згодом стала працювати у відділі закупівель МОЗ.

ЗМІ тоді вказували на те, що перехід Злобіної на “хлібну” посаду у МОЗ пов’язаний з необхідністю організувати для Кузьми тендер на закупівлю партії машин швидкої допомоги. І це припущення підтверджується тим, що такий тендер дійсно було організовано, і він дійсно мав принести йому великі гроші, якби не стався майдан. Але ж хто тоді думав, що Янукович втече?

У 2013 році НВО “Практика” виграла тендер на постачання машин Швидкої.

Отримати ці машини компанія мала саме від московської Enterprises Medicales Gray SA, про яку було згадано вище.

Але після перемоги Майдану, у березні 2014 року вантаж московської фірми було затримано на митниці. Тоді ж виявилось, що документи були підроблені, а ціну на них було завищено у сім разів.

Згідно з документами, які тоді отримало слідство, Enterprises Medicales Gray SA спрацювала як “прокладка” - закуплені у Philips medical syst Nederland bv машини просто відправились до Москви, де “подорожчали” у сім разів. Заплатити за це все мали б ми з вами, своїми податками.

Вже тоді чорну смугу в бізнесі Кузьми пов’язували з тим, що разом зі втечею Януковича посипалася і його корупційна імперія, зокрема тодішня очільниця МОЗ Раїса Богатирьова також стала “колишньою”, а з нею і тісний зв’язок Злобіної-Дахно втратив будь-який сенс для “тендерного короля”.

Проте у буремному 2014-му, коли в “крєпкіх хозяйствєнніков” все вже сипалося з рук, бізнес-імперія Кузьми навпаки - чомусь почала кріпнути та розвиватися.

Та й пані Злобіна нікуди не ділася. Згідно з даними відкритих реєстрів, Злобіна також працювала у ТОВ “Проектно-технічний центр” (згодом компанія змінила назву на ТОВ “Труас”)

Компанія постачала томографи для аеропортів, металодетектори, та обладнання для виявлення вибухівки.

Директором ТОВ “Труас” у 2017-2021 роках був Сергій Анатолійович Мухін.

Наразі він є директором ТОВ “Віас плюс”. Ця компанія - офіційний представник Siemens в Україні, і її пов’язують також з Кузьмою.

До прикладу, саме “Віас плюс” подала скаргу до Антимонопольного комітету, коли у 2018 році Полтавський онкодиспансер закуповував комп’ютерний томограф. За дивним збігом обставин, тендер тоді затягнувся, і переміг… “Протек-Солюшнз” Кузьми

Тугай… Храновський… Кузьма! Аналізуємо зв’язки у соцмережах

Наталія Тугай - не звичайний найманий працівник, а близька подруга Кузьми. Про це свідчать безліч згадок у соцмережах. До прикладу, на цьому відео Тугай співає на весіллі Кузьми. Тобто, вона член його близького кола, майже сімейний підряд. 

А той факт, що Тугай долучає до оборудок (які для неї самої вже обернулися кримінальною справою) власного сина означає, що ризикувати заради бізнес-імперії Кузьми вона готова найдорожчим - дітьми.

https://www.instagram.com/p/CVr7pIhlOVQ/?utm_medium=copy_linkhttps://www.instagram.com/p/CVr7pIhlOVQ/?utm_medium=copy_link

Так, бізнес-партнером Тугай є Борис Храновський. Разом вони володіють компанією "Реагент Рент", якою належить київський ТРЦ "Комод".

У соцмережах легко знайти фото дружини Бориса Храновського Христини та Миколи Кузьми, наприклад, на виставці Саші Чічкана.

Вони мають і спільні фото, опубліковані в 2016 році модельєром Лілією Пустовіт.

А у дружини Кузьми – Ольги Козловської, у свою чергу, є спільні фото з людиною, схожою на Храновського.

За останні вісім років вийшло безліч розслідувань, які вказували на Миколу Кузьму як "короля медичних тендерів".

Тугай, Макієнко, Єлізерський, Гізей – ці прізвища фігурують у десятках тендерів на обладнання для держкомпаній, а паралельно – у низці скандалів та журналістських розслідувань. І ця історія продовжується. Вони і зараз беруть участь у тендерах, та продовжують їх вигравати не дивлячись на очевидні корупційні складові.

Це - не єдині підозрілі зв’язки, Кузьма користується певним набором постійних працівників, перемішуючи їх, наче колоду карту. Саме їх міграція співробітників і “підсвічує” компанії, що працюють у “сітці”. Більше інформації - в прикріплених файлах.

Але чому махінації на військових продовжуються?

У період 2016-2022 років, коли війна набула позиційного характеру і питання військових втрат у суспільній свідомості відійшло на другий план, для багатьох корупція стала дещо "простим" явищем.

Зрештою голови мешканців нашої країни були зайняті іншим, і на те, що ділки заробляють на відкатах під час тендерів на медичне устаткування, багато хто намагався просто не думати.

Сьогодні такі факти набувають кричущого характеру. Поки одні витрачають останні гроші на донати, інші кладуть величезні кошти собі в кишеню, і незважаючи на відкриту війну з Росією, роблять це на користь компаній, фігурантами яких є саме росіяни.

До прикладу, у 2019 році через ТОВ "Протек-солюшнз Україна" військовому шпиталю Німеччина передала медичне обладнання на півтора мільйона євро.

Разом із послом Німеччини передачу здійснював пан Єзерський.

Той самий пан Єзерський, який, як ви дізнались з тексту вище, був фігурантом кримінальної справи щодо завищених тендерів.

Той самий пан Єзерський, якого ЗМІ роками тісно пов’язують з бізнес-імперією Кузьми.

Той самий пан Єзерський, який був директором ТОВ "Протек Солюшнс Україна".

Ця сітка компаній продовжує роботу і зараз, як мінімум 10 років, клубок Кузьми намотує на себе все нові ниточки розслідувань, кінці їх тягнуться до Росії, а гроші, ймовірно, йдуть через Швейцарські прокладки туди ж.

Скільки коштів було відмито на устаткуванні для військового шпиталю? Скільки коштів "заощадили" компанії-корупціонери на постачанні бронемашин до МВС та Міноборони? Скільки ще має з’явитись розслідувань та скільки років має пройти до того часу, як на всі ці факти звернуть увагу правоохоронці?

Ці питання – без відповідей.

Але якщо раніше на махінації та "сімейні підряди" суспільству ще допускалося заплющувати очі, сьогодні питання завищених цін на медобладнання та халтури при виробництві бронетехніки - оплачуються не грошима, а життям.

Тим більше, якщо військове життя українця намагаються обміняти на розкіш життя російських кіпріотів та їхнього бізнес-партнера – Миколи Кузьми.