Східні пастки Кремля: як Путін чужими руками продає «мир»

Конференція з безпеки «Діалог Шангрі-Ла», яка проходила 2-4 червня, - азіатський аналог Мюнхенської конференції з безпеки - стала вже другим форумом у Сінгапурі, що зібрався в умовах повномасштабної війни в Україні. Як і рік тому, діалог 2023-го проходив без участі російських представників.

Минулого року запрошення РФ, нагадаємо, через путінську «спецоперацію» було відкликано, а цього воно й зовсім не надсилалося. І хоча представників Росії безпосередньо на цій глобальній локації не було, їх наративи просувалися більш ніж активно. Втім, про це дещо пізніше. Серед спікерів від країн Заходу на форумі «Діалог Шангрі-Ла» цього року були міністр оборони США Ллойд Остін, його колеги з Британії та Німеччини Бен Уоллес та Борис Пісторіус, голова європейської дипломатії Жозеп Боррель. Українську сторону представляв голова Міноборони Олексій Рєзніков.

Читайте також: У ГУР відповіли на звинувачення у використанні на території РФ західного озброєння

Цій команді фактично протистояла «азіатська збірна», до якої входили міністр оборони КНР Лі Шанфу, глави оборонних відомств країн АСЕАН, які не приєдналися до санкцій проти Росії, міністр оборони Південної Кореї Лі Чжон Соп, який заявив, що приїхав до Сінгапуру обговорювати безпеку в регіоні, а не «потребу України у снарядах». Сам же господар зустрічі – голова Міноборони Сінгапуру Нг Енг Хен закликав усіх усвідомити «гостру необхідність не допустити в жодній країні повторення того, що сталося в Україні».

Саме після відкриття форуму його учасникам представили доповідь «Оцінка стану регіональної безпеки у 2023 році», випущену лондонським Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (IISS). «Найбільше питання – це вплив на регіональну безпеку тіснішого стратегічного партнерства між Китаєм та Росією, яке сильно зміцнилося під час конфлікту в Україні. Конфлікт спрацював як геополітичний прискорювач», - зазначила під час дискусії редактор доповіді, старший науковий співробітник азіатської філії IISS Лінн Куок.

Водночас, експерт-міжнародник Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає інакше. «Китай дивиться на Росію як на свого васала і використовує його за повною програмою в боротьбі проти Заходу», - зазначив експерт в ефірі телемарафону. За його словами, «тупість російського керівництва дуже вигідна Китаю і він намагатиметься всіма засобами зберегти цих кретинів при владі в Москві».

«Відповідно, Пекіну не вигідна поразка Путіна у розв'язаній Росією війні проти України і тому КНР просуває так званий «мирний» план – насправді капітуляцію України. З одного боку, КНР отримує дешево російські ресурси, отримав серйозні можливості повільного захоплення територій РФ на Далекому Сході. А з іншого, нинішня Росія є інструментом Пекіна у протистоянні зі США за світове лідерство», - підсумував Володимир Омельченко.

Якщо говорити про так звані мирні плани, то на форумі, що пройшов у Сінгапурі, «намалювався» ще один. Його презентував міністр оборони Індонезії Прабово Субіанто. «Я хотів би скористатися цією можливістю, щоб закликати наших братів в Україні та в Росії якнайшвидше дійти згоди про негайне припинення бойових дій», - заявив генерал Субіанто. «Нам не слід покладати провину на жодну зі сторін. У кожному конфлікті є дві версії того, що відбувається. Обидві сторони впевнені у своїй правоті. Але заради безпеки всього світу, заради безпеки безневинних людей ми маємо домогтися припинення бойових дій якнайшвидше», - продовжував індонезійський міністр.

Дальше більше. Після цього він виклав основні пункти свого мирного плану: «Перше: повне припинення вогню та бойових дій усіма сторонами конфлікту та фіксація позицій, на яких вони є зараз. Друге: відведення військ на 15 кілометрів у кожну сторону від передових позицій та утворення демілітаризованої зони. Третє: негайне створення наглядового контингенту ООН. Четверте: розміщення контингенту ООН уздовж усієї демілітаризованої зони. П'яте: ООН слід організувати та провести референдуми на всіх «спірних територіях» з метою гарантувати об'єктивне відображення бажань населення цих територій».

Тобто, як бачимо, усі пункти цього так званого плану повністю дисонують із підтримуваною ключовими країнами Заходу українською формулою миру, нещодавно представленою президентом Зеленським. Там, нагадаємо, головна умова – це виведення «визволителів» із української землі. Тоді як Китай, а тепер і Індонезія продавлюють проросійську фішку про припинення вогню. Вогонь, нагадаємо, неодноразово припиняли ще до «СВО», коли Москва, імітуючи переговори в Мінську, готувалася до повномасштабного вторгнення. Тому очевидно, що всі ці «плани», кількість яких зростає як гриби після дощу, не більше ніж витівки Кремля, який своїми дипломатичними каналами пудрить мізки представникам лояльних країн, виставляючи їх фактично на глобальних майданчиках у ролі маріонеток, які, намагаючись аргументувати буцімто свої ініціативи, крутяться, як вужі на сковороді.

Так, уже згаданий Прабово Субіанто заявив, що в основу його плану покладено принцип демілітаризованої зони між Південною та Північною Кореєю: «Великий конфлікт у Кореї був вирішений припиненням бойових дій та утворенням демілітаризованої зони. Так, конфлікт у Кореї досі не отримав повного та остаточного вирішення. Проте вже майже п'ять десятиліть там зберігається деяка форма миру, що набагато краще, ніж масові руйнування і смерть безлічі невинних людей».

Однак цей так званий мирний план генерала Субіанто відразу, що називається, не відходячи від каси і не підшукуючи якихось маскувальних формулювань, поховав голова МОУ Олексій Резніков. «Це все звучить як російський, а чи не індонезійський план. Нам потрібно виграти цю війну, після цього ми вестимемо переговори з кремлівським режимом або новим лідером РФ», - наголосив Резніков. А його заступник Володимир Гаврилов зазначив, що Київ не обговорюватиме жодної домовленості, яка пов'язана зі втратою територій, «у тому числі Криму».

У свою чергу, спікер вітчизняного МЗС Олег Ніколенко, коментуючи «індонезійський план», заявив, що він апріорі неприйнятний, оскільки допоможе російським військам у зоні конфлікту виграти час.

Загалом, у той час як низка азіатських учасників «Діалогу Шангрі-Ла» підтримала індонезійський та китайський мирні плани, Україна та західні учасники в один голос говорили про те, що шлях до миру має лежати виключно через поразку Росії. Цю фундаментальну, по суті, свою розбіжність висловив у Сінгапурі голова зовнішньополітичної служби ЄС Жозеп Боррель. "Ми не можемо припинити військову підтримку України, тому що ми не хочемо миру, який стане світом капітуляції, світу, який зробить Україну другою Білорусією", - наголосив євродипломат.

А міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зазначив наступне: «Якби хтось сказав мені два роки тому, що Німеччина постачатиме важке озброєння, боєприпаси та інше у охоплений війною регіон, я не повірив би. Однак час диктує правила і в Німеччині відбулася справжня зміна парадигми, яка вимагає від уряду розбудовувати свою оборонну політику, зокрема, у сфері контролю над експортом озброєнь».

Колишній голова Центрального командування США, екс-директор ЦРУ генерал Девід Петреус зробив ситуативний акцент, заявивши, що «контрнаступ України буде дуже потужним» і має всі шанси на успіх, адже українці «повні рішучості звільнити свою країну». Тим часом Міністерство оборони України оприлюднило у неділю, 4 червня, відеоролик, у якому є натяк про контрнаступ ЗСУ, але зазначено, що оголошення про його початок не буде. «Плани люблять тишу», - йдеться у ролику.

Повернемось до форуму. Виступаючи в Сінгапурі, міністр оборони Великобританії Бен Уоллес заявив, що російські дії в Україні призвели до розширення НАТО, чого спочатку намагався уникнути Кремль. На думку британського міністра, російсько-українська війна змусила багато країн «переосмислити архітектуру євроатлантичної безпеки та підштовхнула ще більше країн до забезпечення колективної безпеки під егідою НАТО».

До речі, про Альянс. Нещодавно президент Зеленський заявив, що Київ не буде присутній на липневому саміті НАТО, якщо там не прозвучить обіцянок прийняти Україну до Альянсу після війни: «Ми розуміємо, що не будемо в НАТО чи будь-якому потужному оборонному союзі протягом цієї війни. Але скажіть мені, скільки життів коштує одна фраза на Вільнюському саміті: «Україна буде в НАТО після цієї війни?». Якщо нас не бачать у лавах НАТО і не дадуть нам чіткого сигналу у Вільнюсі, я думаю, Україні нічого робити на цьому саміті». На запитання, чи наважиться Альянс на таке формулювання, нинішній господар Банкової відповів: «Я не знаю». Тобто Зе фактично пішов ва-банк і тепер залишається чекати, яку формулу для України на перспективу озвучать на саміті Північноатлантичного Альянсу. Як подейкують у дипломатичних колах, кейс про те, щоб підтримати прохання українського президента і дати Києву чіткі гарантії членства саме після війни, зараз надактивно просуває на кулуарному рівні найвище керівництво Польщі та країн Балтії.

Читайте також: Стало відомо, скільки ракет та дронів збили над Києвом у травні