Путінська «Сила»: чи допоможе Кремлю новий газопровід воювати проти України

Китай і Росія після п'яти років переговорів зробили перший юридичний крок до реалізації проекту «Сила Сибіру-2». Нещодавно в КНР у кулуарах ШОС-саміту, сторони підписали меморандум про будівництво маршруту через Монголію.

Як повідомив відомий глава «Газпрому» Міллер за підсумками переговорів у Пекіні 2 вересня, потужність маршруту завдовжки 2,6 тис. км становитиме 50 млрд кубометрів газу на рік. Домовленості розраховані на 30 років. Газопровід простягнеться від родовищ Ямала через Красноярську, Іркутську області та Бурятію. Протяжність монгольської ділянки "Союз Схід" складе близько 960 км.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У "Газпромі" не стали розкривати деталі майбутнього проекту. Як пояснив Міллер, зараз підписано «головний» документ, а уточнення обсягів фінансування та питання, що стосуються комерційних умов постачання, «вирішуватимуться в поточний період часу».

Глава російського газового монополіста також повідомив, що ціна постачання газу для Китаю «об'єктивно нижча», ніж для Європи, за рахунок короткого транспортного плеча та нижчих логістичних витрат. За його словами, терміни реалізації проекту «Сила Сибіру-2» будуть приблизно такими, як у випадку першого маршруту до Китаю, тобто близько п'яти років з підписання контракту до початку поставок.

Зазначимо, що перший меморандум про будівництво газопроводу завдовжки 3 тис. км від Ковиктинського родовища до Шанхаю КНР та країна-агресор підписали ще далекого 1997 року. Але його так і не було реалізовано. Потім про плани будівництва газопроводу для експорту російського газу до Китаю в 2006 році оголосив кремлівський диктатор Путін. З того часу сторони обговорювали можливі варіанти прокладання магістралей.

На даний момент реалізовано східний маршрут – «Сила Сибіру». Постачання по ньому почалися у 2019 році. Поточну потужність труби, 38 млрд кубометрів, було досягнуто наприкінці 2024 року. За підсумками нинішніх китайсько-російських переговорів 2 вересня сторони оголосили про нарощування поставок до 44 млрд кубометрів на рік.

Ще одна нитка – «Далекосхідний маршрут» – стане продовженням існуючого газопроводу Сахалін-Хабаровськ-Владивосток. Вона має бути запущена вже 2027 року. Потужність цієї труби також була збільшена за підсумками переговорів 2 вересня по лінії Сі Цзіньпін-Путін з 10 млрд. до 12 млрд. кубометрів. Блакитне паливо до неї надходитиме із шельфових родовищ Сахаліну. Таким чином, загальний обсяг постачання з РФ до Китаю в перспективі може досягти 106 млрд кубометрів газу на рік.

Як зазначає з цього приводу Financial Times, «укладення комерційного контракту на продаж газу, швидше за все, знаходиться у високій стадії, інакше Путін і Сі не стали б робити гучних публічно-пафосних заяв про підписання меморандуму щодо «Сили Сибіру». Зазначивши, що для Китаю питання надійності поставок, ймовірно, стає дедалі важливішим, видання резюмує: «Зупинити постачання російського газу Заходу, а якщо точніше – пану Трампу – буде набагато складніше, ніж перекрити експорт СПГ (скраплений природний газ – Ред.) до Китаю. Тим часом питання щодо будівництва «Сили Сибіру-2» залишаються: поки невідомо, чи вдалося «Газпрому» домовитися за ціною майбутніх поставок і чи братиме китайська сторона участь у фінансуванні. Москві знадобляться суттєві інвестиції в реконфігурацію ГТС і перекидання газу із Західного Сибіру до кордону з Монголією, при тому, що виторг компанії від експорту в ЄС через війну з Україною постійно знижується, а внутрішній ринок і «нові напрямки» (Узбекистан, Казахстан) низькоприбуткові. Якщо китайська сторона не буде готова до кредитування чи передоплати постачання, російському «Газпрому» може знадобитися істотна державна підтримка».

До речі, зазначимо, що на тлі новин акції «Газпрому» у вівторок, 2 вересня, подорожчали на більш ніж 1%. Однак незабаром котирування пішли вниз, опустившись на 0,75% по відношенню до початку торгів. Водночас, Центральне телебачення КНР повідомило, що за підсумками переговорів Пекін і Москва підписали близько 20 документів про двостороннє співробітництво. Жодних деталей у Піднебесній наводити не стали.

Задавшись питанням про те, чи найближчим часом триватиме війна, і чи будуть у Путіна на її ведення гроші керівник Інституту світової політики Віктор Шлінчак констатував: «Схоже, що Пекін визначився з тим, що краще продовжувати платити Москві. Зокрема, Путін та Сі домовилися про добудову «Сили Сибіру-2». Щоправда, треба буде ще в цей газопровід вкластися. Але вже зафіксовано, що, по-перше, ціна для Китаю буде нижчою, ніж для європейських клієнтів. По-друге, постачання через діючий маршрут «Сила Сибіру» зростуть ще на 6 млрд кубів на рік. Таким чином Москва планує компенсувати падіння експорту газу після відмови європейських ринків. На моє переконання, 2026 рік буде для Росії критичним і це єдине вікно, в яке потрібно встигнути схопитися, щоб зупинити Путіна».

Водночас політолог Вадим Денисенко робить наступний акцент: «На тлі економічних переговорів США-Росія, Пекін отримав росіян (меморандум про Сил Сибіру-2 зараз особливо нічого Китаю не вартий і навіть тут китайці отримали знижку). Але Пекін і надалі не продаватиме зброю РФ. Китаю не потрібна перемога Росії (України також). Китаю потрібна слабка Росія із зрозумілим центром. А щодо України, то Китай цікавить незалежна Україна з виходом до Чорного моря та можливістю торгувати через це українське вікно (особливо якщо ми вступимо до Європейського Союзу). Це, між іншим, одна з головних причин, чому Орбан нас так не любить (повторююсь: одна з). Але головне – відносини Росії та КНР поки що не вийшли ні на який новий рівень. У Шанхаї Путін досяг лише того, що Сі погодився залишити торговельні відносини на нинішньому рівні і продовжить бути покупцем останньої надії. Однак ситуація із закупівлею Китаєм нафти, яка мала йти на Індію, не може тривати вічно. Зрештою, це економічна пастка для РФ».

Особливо наголосивши, що саміт ШОС у Китаї породив цілу низку міфів, які почали масово тиражуватися як західними, так і нашими медіа, експерт резюмував: «Один із міфів полягає в тому, що ставлення до Путіна різко потепліло. Рівно рік тому саміт ШОС відбувався в Астані. Кому не ліньки, погуглить, а що тоді писала світова і наша преса. І ви здивуєтеся, як багато було спільного. Єдина відмінність торішнього саміту – відсутність індійського прем'єра Моді. Але потепління відносин Індія-Росія почалося значно раніше, ніж Трамп ввів свої санкції. Так ще в липні 2024 року Моді відвідав Москву, обіймався з Путіним і закликав припинити війну (його візит розпочався менш як через добу після жахливого обстрілу України). Ставлення до Путіна на глобальному Півдні не змінилося. Але ми постійно творимо подібні міфи».

На переконання Вадима Денисенка, мир, заморозка російсько-української війни або навіть перемир'я залежатимуть від того, як будуть переговори лінією США – Китай. Але ми наполегливо вважаємо, що Китай у цій формулі не з'явиться і другим полюсом світу не стане. Ігнорувати Китай – це неймовірно безглуздо», - підсумовує аналітик.

Читайте також: Путін та Сі Цзіньпін хочуть дожити до 150 років

Читайте також: РФ очікує продовження переговорів щодо завершення війни в Україні