Провали на тлі піару: коли Зеленський залишиться без рейтингів

На Банкової не встигають реагувати на «ляпи» представників Зе-команди. Не рятує навіть той факт, що багатьох з скандальних персоналій в Офісі президента вже видворили зі своїх і так не дуже струнких рядів. Проблема полягає в тому, що прив'язку нікому невідомих людей, що піднялися в політичному житті виключно завдяки Зеленському, складно вичистити з голів українців. Тому немає нічого дивного в тому, що цей асоціативний ряд діє навіть для вигнанців з табору «зелених». Всі вони - все одно люди Зеленського.

Яскравий приклад - історія з нардепом Олександром Юрченком, який напередодні влаштував ДТП у Львові, будучи, судячи з повідомлень ЗМІ і відео інциденту, явно перебував в неадекватному стані. Його вигнали з «слуг» ще раніше - у вересні минулого року, коли були опубліковані аудіозаписи, на яких нардеп-мажоритарник разом зі своїм помічником Іваном Фіщенком за «плюшки» допомагали пролобіювати потрібний законопроект. Проте, ситуація з Юрченком знову «топить» президента - адже саме він (нехай, це не зовсім так) взяв його в партію, дав «підгортати» округ №211 (Голосіївський район столиці) і, відповідно, несе відповідальність за його появу в стінах парламенту.

Читайте також: Зеленський взяв прес-секретарем свого земляка

Ще «веселіше» виглядає ситуація з екс-прес-секретарем Зеленського Юлією Мендель, яку не так давно пішли після низки відвертих інформаційних факапов - помилок в постах, невдалих жартів і відвертого хамства. В Інтернеті з'явилися фрагменти майбутньої книги пані Мендель, які викликали обурення в соцмережах і критикою на адресу Зеленського. У своєму творі Мендель всіляко захищає російську мову, заявляючи про необхідність забрати у Росії «монополію на російську мову».

Негатив від словоблудства Мендель - нехай, і побічно - але чіпляється до Зеленського. І не рятує навіть той факт, що письменниця вже два з половиною місяців не працює з «першим». Якщо додати до цього інформацію преси про те, що Мендель нібито найближчим часом стане позаштатним радником керівника Офісу президента Андрія Єрмака з комунікацій з іноземними ЗМІ, то можна прямо говорити про те, що Мендель своєю писаниною свідомо підставляє Зеленського.

Власне, саме найближче оточення Зеленського не відстає від своїх підлеглих. Нещодавно у заступника голови ОП Кирила Тимошенко «спливла» вілла під Києвом. І це при тому, що саме Тимошенко відповідає за «Велике будівництво», до якого незважаючи на позитивні задекларовані цілі є чимала кількість претензій.

Начальника Тимошенка - Єрмака - також регулярно звинувачують в «брудних» схемах - і якщо історія з його братом Денисом, нібито продавав посади, все-таки була каналізована, то історії з контролем главою ОП мереж МАФів в столиці зараз знову актуалізувалися. Парадокс ситуації полягає в тому, цю тему зараз агресивно розкручує в інформаційному полі нардеп Гео Лерос - ще один колишній «слуга», якого «попросили» з фракції, але який все одно в суспільній свідомості намертво асоціюється з партією Зеленського. З тієї простої причини, що до цього він (як і згадані вище Мендель і Юрченко) був абсолютним «ноунеймом», і своєю політичною кар'єрою зобов'язаний виключно Зеленському. І тепер сам же «топить» свого «поборника».

Головна проблема Зеленського полягає в тому, що формула «погані бояри - добрий цар» перестає працювати. Публічні слова підтримки президента на адресу Єрмака - «він прийшов зі мною, він піде зі мною» - розбиває звичне позиціонування глави держави, як фігури, що знаходиться як би над сутичкою. І хоча особисто до самого Зеленському звинувачення в корупції поки не «клеяться», стає очевидним, що «тефлону» на політичному іміджі президента залишилося зовсім небагато.

До того ж остання соціологія хоч і демонструє збереження позицій Зеленського як лідера, показує зростання негативу по відношенню до курсу Банковій. Як демонструє опитування Київського міжнародного інституту соціології, 64% українців вважають, що справи в країні йдуть у неправильному напрямку, в той час як лише 20% вважають, що влада діє вірно.

Ключова проблема Зеленського - відверте дилетантство його команди. 55,3% українців вважають владу президента Володимира Зеленського непрофесійної, йдеться в соціологічному дослідженні SOCIS. Компетентною команду президента назвали «аж» 12,9% опитаних, ще 15% вважають її популістською. І це якщо навіть не говорити про корумпованість оточення Зеленського.

Чим крити Зеленському системні проблеми? «Фішка», запущена політтехнологами Банкової на початку року, з «списку санкцій п'ятницями» від РНБО спрацювала, давши Зеленському можливість на півроку стабілізувати рейтинг і навіть підрости. Однак ефект від хайпа з кожним новим рішенням Радбезу - все менше. А розуміння, що реальних результатів від цих нахрапистих дій - все більше...

Боротьба з олігархами, на якій явно збирався піднімати бали Зеленський - захлинулася. Не в останню чергу, завдяки наявності у олігархів власного медіа-ресурсу, який гасить інформаційні хвилі, поширювані Банковій. Ринат Ахметов, виявляється, «інвестор», Коломойського і Пінчука ніби й не було.

Санкції проти Фірташа, які хоч і були введені, на практиці не мали помітних наслідків. Хоча секретар РНБО Олексій Данилов пояснює, що «австрійському в'язневі» заблокували доступ до активів, що знаходяться в Україні, за фактом ніхто не чіпав менеджмент, який намертво пов'язаний з олігархом. При цьому в Антимонопольному комітеті вперто не помічають наявність у Фірташа відразу двох найбільших монополій - хімічної і газової.

Таким чином, схоже, реальних наслідків для олігархів не буде, що грає в мінус Зеленському. Якого, очевидно, політичні опоненти будуть «мочити» якраз по цій темі. Плюс - непопулярність ринку землі, плюс - зростання комунальних платежів, який очікується вже восени.

Чим може відповісти Банкова в такій ситуації? Варіантів не так вже й багато. Перший - найбільш фантастичний - поміняти команду і, відповідно, стратегію своєї роботи. На це, схоже, Зеленський не піде. Хоча б з тієї простої причини - він не довіряє чужим, і нинішня «тепла ванна» хоч вже і не настільки тепла, але все-таки дає йому ілюзію безпеки.

Другий сценарій - продовжувати хайп, але підвищити ставки і взятися за олігархів. За допомогою фіскалів, АМКУ, СБУ в принципі Банкова цілком здатна вчинити серйозну бучу. Інша сторона медалі - ймовірна відповідь з боку ображених. Що може «поховати» і так не дуже міцну вертикаль Зеленського, а також прискорити падіння рейтингів.

Третій варіант - виторгувати на Заході якісь «плюшки» міжнародного характеру, ніж максимально відволікти увагу громадськості. НАТО чи Євросоюз - неважливо. Головне, продемонструвати вагомий результат. Але тут є ключова проблема - ні в Європі, ні в США ніхто нічого не хоче «дарувати» Києву за красиві очі. І переконати в зворотному Зеленському та його вкрай слабкій команді дипломатів навряд чи вдасться.

І нарешті, четвертий сценарій - обнулити ситуацію. Адже як можна розірвати замкнене коло, коли нічого не хочеться міняти, але при цьому потрібно утримати владу максимально довго? Звичайно, можна чекати наступних президентських виборів. Але є серйозний ризик, що через три роки Зеленський повторить «подвиг» Петра Порошенко: падіння при збереженні нинішнього курсу та кадрового складу - неминуче. А до наступних президентських виборів «вималюється» який-небудь новий скоростиглий політик-шоумен, і шансів у Зеленського перемогти буде дуже небагато.

Незважаючи на спростування ймовірності дострокових президентських виборів, така ймовірність, за інформацією Lenta.UA, зберігається. Плюси такого рішення очевидні: якби Зеленський вирішив організувати зараз нові вибори президента, він би їх легко виграв. В результаті, замість 5 років президентства і «пенсії», Зе-команда отримала б 2 + 5 років - тобто сім.

Утім, є в цій ідеї і підводні камені. Оголошення про дострокові вибори послабить Зеленського: хоча б тому що знайти зрозумілу причину для суспільства буде вкрай складно. До того ж у разі «фінта» з добровільним відходом, йому доведеться на час віддати владу - відповідно до Конституції, виконуючим обов'язки глави держави в такому випадку повинен стати спікер Верховної Ради. З огляду на складні відносини Зеленського і Разумкова такий крок виглядає дуже ризикованим - булаву Зе може назад не отримати. Привід знайдеться...

Як бачимо, вибір у Зеленського - невеликий. Йти на загострення - небезпечно. Не йти - означає повторення Зеленським долі своїх попередників, які затримувалися в своєму кріслі на один термін, після чого сходили з політичної арени. Очевидно, що відповідь - яким шляхом буде рухатися Офіс президента - стане зрозумілим ближче до кінця літа - після візиту Зеленського в Штати, «Кримської платформи» і Дня Незалежності...

Читайте також: Апарат Єрмака очолила чиновник часів Порошенка