Продано! «Сумнівний» Караваджо, оцінюваний у 150 мільйонів євро, «пішов» до початку аукціону

П'ять років тому під час ремонту одного з будинків у Тулузі на горищі знайшли запорошене і підмочене полотно із зображенням відомого біблійного сюжету. Йдеться про подвиг єврейки Юдіф, яка пробралася до стану ассирійців, що взяли в облогу її рідне місто, і обезголовила воєначальника Олоферна.

Власники будинку звернулися до приятеля — відомого аукціоніста Марка Лабарба, який, у свою чергу, попросив провести експертизу картини колишнього главу відділу старих майстрів Sotheby's Еріка Тюркена. Два роки по тому Тюркен виніс вердикт: полотно належить одному з найвизначніших представників бароко, великому італійцеві Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Французький уряд одразу оголосив заборону на продаж картини, щоб дати час головному музею країни — Лувру — розглянути можливість покупки.

Відомо, що вперше до цього сюжету Караваджо звернувся 1599 року у Римі — те полотно зберігається у Палаці Барберіні, де розміщується нині Національна галерея стародавнього мистецтва. Ще одна картина на ту ж тему була створена Караваджо в Неаполі імовірно у 1607 році і загублена у 1619-му. Саме ця робота, як стверджує Ерік Тюркен, і була знайдена на горищі в Тулузі.

Думка авторитетного експерта — далеко не єдина. Багато хто приписує «Юдиф і Олоферна» сучаснику і послідовнику Караваджо, фламандському художнику Луї Фінсону. Інші наполягають, що Фінсон лише завершив картину, яку Караваджо залишив незакінченою, оскільки був змушений тікати від можливого смертного вироку за вбивство людини у вуличній бійці.

На користь версії Тюркена свідчить схильність Караваджо створювати різні версії своїх творів, а також численні зміни в композиції, які вносив автор на підготовчій стадії. Рентгенограма показала, що автор змінював розташування фігур, що говорить про творчий пошук, а не копіювання чужого твору.

Між тим експерт визнає, що багато його колег, зокрема, великий фахівець з Караваджо Міна Грегорі і не менш авторитетний у професійному середовищі Джанні Папі з Університету Флоренції, заперечують авторство італійського майстра. Їх підтримує британський арт-критик Джонатан Джонс, чия книга про Караваджо вийде у наступному році. Джонс доводить, що знайдена робота не вписується ні в один з періодів Караваджо, а численні деталі видають у ній талановиту, але все-таки підробку.

Характерно, що Лувр відмовився від придбання картини, що не заперечує її достовірність, просто у музею немає зараз таких коштів, до того ж там уже експонуються три прекрасних полотна Караваджо.

Саме відмова Лувру дозволила аукціонному будинку Labarbe виставити «Юдиф і Олоферна» на торги з початковою ціною в €35 млн, яка могла досягти €150 млн. Цього не сталося, оскільки анонімний покупець придбав полотно до початку аукціону. Ціна продажу залишилася невідома, а картина, як припускають, вирушила до якогось великого музею за межами Франції.

На сьогодні у світі відомо 68 творів Караваджо і час від часу з'являються «нові», оскільки до середини XX століття художник був відносно маловідомий і його спадщина нікого не цікавила.

Все це провокує суперечки про приналежність тієї чи іншої роботи пензлю Караваджо і руйнує репутацію навіть солідних експертів. Так, у 2006 році на Sotheby's за скромні 42 тисячі фунтів стерлінгів була продана копія «Шулерів» Караваджо, яку згодом деякі експерти визнали оригіналом, що оцінюється у 10 — 11 мільйонів фунтів. Примітно, що власник картини, який звинуватив відомий аукціонний будинок у халатності, програв справу, і докопатися до істини поки не вдається. Чи не обернеться продаж «тулузького» Караваджо зворотним конфузом, коли копію видали за оригінал — на це питання поки немає відповіді...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: Полотно «Юдиф і Олоферн», що приписують Караваджо. Фото: Marc Labarbe auction house