Приліт Прилепіну: що показала історія з рашистським пропагандистом

У суботу, 6 травня, під Нижнім Новгородом було скоєно замах на скандально відомого українофоба, письменника, бійця «ДНР» Захара Прилепіна. Дуже показово, що затятий роспатріот Прилєпін, який не раз публічно хизувався тим, що його батальйон на Донбасі «задвохсотив українців більше за всіх інших», пересувається не на якійсь «Ладі», а на Audi Q7.

Саме це авто німецького виробництва і було висаджено в повітря суботнього ранку в селищі Піонерське, куди Захар Прилєпін приїхав з донькою до родичів після повернення з Донбасу, де, за повідомленням росЗМІ, проходив службу в одному з батальйонів. Цікаво, що вибух стався невдовзі після того, як дівчинку висадили із салону. В результаті машину перевернуло, а в землі утворилася півтораметрова вирва.

Читайте також: У Запорізькій області окупанти «евакуюють» награбоване на викрадених автомобілях

Водій-охоронець Прилепіна, екс-вагнерівець Олександр Шубін, відомий під позивним «Злий», загинув на місці, а сам пропагандист, який отримав поранення ніг та мінно-вибухову травму, був госпіталізований на гелікоптері, наданому тамтешньою владою. Спочатку його стан оцінювався як важкий, а губернатор Нижегородської області Гліб Нікітін у своєму Telegram-каналі вчора повідомив, що його введено в кому, «щоб швидше відновитися».

Відновився пацієнт більш ніж швидко і вже з неділі почав писати пости в соцмережах. Зокрема, він розповів про вибух: «Саша їхав праворуч пасажирським кріслом. Я був за кермом. Вибух стався під його колесом. Я втратив свідомість хвилини на три, прийшов до тями і підповз до вибитого лобового скла. Селяни, що підбігли, допомогли мені вибратися. У мене зламані обидві ноги та ще там щось». Прилєпін також розповів, що мін було дві, «але цей тип злякався і одразу втік після вибуху першою, а якби підірвав другу, загинули б усі». Далі цей персонаж, подякувавши за оперативну підтримку досить відомих Пригожину, Медведєву, Захарову та Симоньян, констатував: «Ми з Санею (загинув водій, який сидів, тим часом на пасажирському сидінні – ред.) якраз починали будувати молитовню в нашому селі. Я її добудую. Вона буде на честь святого Олександра. Демонам повідомляю: ви нікого не залякаєте. Ми переможемо".

Кого саме Прилєпін нагородив епітетом «демони», невідомо, а ось голова росМЗСу, що говорить, Марія Захарова звинуватила в організації вибуху Україну, США і Великобританію. «Вашингтон із натовцями вигодували ще один міжнародний терористичний осередок - київський режим», - заявила вона.

Як влучно зазначив якраз після інциденту один з числа відомих так званих «хороших росіян», які перебувають нині в еміграції, «ці тварюки не вірять ні в Бога, ні в чорта, то нехай тепер щохвилини бояться куль і бомб за все скоєне».

Відомий політолог Олексій Голобуцький звернув увагу на те, що Прілєпін – абсолютно легітимна мета для «бавовни». Він не просто один з ідеологів «русского міра», а й особисто воював на сході України з 2014 року. Заявляв, що «вбивав українців у великій кількості та творив галиме свавілля». 2023 року цей чорт заявив, що знову пішов воювати, але, як бачимо, СБУ знайшла його навіть за тисячі кілометрів від лінії фронту. "Смерть - це єдина перспектива, яку ми можемо запропонувати окупантам", - сказав Малюк, служба якого, як хтось помітив, перетворюється на український Моссад. А Моссад знаходить ворогів держави, де б вони не були», - зазначив експерт.

Слід зазначити, що Захар Прілєпін (справжнє ім'я – Євген) є досить відомою особистістю в контексті російсько-української війни. До її початку він позиціонував себе як письменник, який тяжіє до так званих демократичних кіл РФ. Широка популярність до Прилепіна прийшла після виходу у 2006 році роману «Санькя», про хлопця, який воює зі зброєю в руках проти російської влади у лавах радикальної партії. Втім, незважаючи на досить опозиційний текст, Прилєпін масово і без проблем друкувався в Росії, що в умовах режиму, який там править, само собою викликає питання… У 2007 році Прилєпін брав участь у нижегородському «Марші незгодних» і став співзасновником руху «Народ», яким керував разом з Олексієм Навальним, з яким невдовзі побив світоглядні горщики. Тим часом 2010-го Прилєпін навіть підписав звернення російської опозиції «Путін має піти», яке об'єднало і так званих прозахідних лібералів, і тамтешніх ліваків.

2012 року Прилєпін був членом «Лівого фронту», який напередодні виборів президента РФ вимагав не допустити до влади Володимира Путіна. Однак якраз після анексії Криму Прилєпін підтримав Путіна і російську владу в цілому.

Після 2014 року Прилєпін поїхав до «ДНР», де став радником «глави республіки» Захарченка та заступником голови батальйону спецназу. Судячи зі змісту книг, написаних Прилепіним за мотивами свого життя в Донецьку, він в основному займався постачанням воюючих колаборантів-спецназівців. Якийсь час сім'я Прилепіних, у яких, до речі, четверо дітей жила в Донецьку, в сусідньому будинку із Захарченком. 2016 року СБУ завела на Прилепіна кримінальну справу, а 2018-го – буквально за місяць до загибелі Захарченка він залишив «ДНР». Про своє життя на Донбасі Прилєпін пізніше написав книгу «Дехто не потрапить до пекла», де розповів, що причиною його від'їзду нібито стали інтриги соратників Захарченка. Після повернення до Росії Прилєпін займався тележурналістикою - вів авторську програму на НТВ - і вступив до партії «Справедлива Росія – За правду», в якій став співголовою. Ця політсила на виборах 2021 року увійшла до Держдуми РФ.

З початком повномасштабного російського вторгнення Прилєпін, який зараз і під українськими, і під західними санкціями, обома руками підтримав путінську «спецоперацію», а також став регулярно з'являтися на фронті як «волонтер» і «військор». Є один нюанс - Прилєпіна називають родичем колишнього радника Путіна Владислава Суркова. Висновки робіть самі...

За «гарячими слідами» суботнього інциденту було затримано чоловіка, який може бути причетний до підриву машини Прилепіна. Ним виявився такий собі Олександр Пермяков – уродженець України, який раніше був судимий за розбій і нещодавно отримав паспорт із двоголовим орлом. Він зізнався у роботі на українські спецслужби, де цю історію предметно та по суті, що цілком виправдано, не коментують.

«Офіційно ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати причетність СБУ до того чи іншого «хлопка», який трапляється з окупантами та їхніми поплічниками», - заявили у відомстві Василя Малюка. Окремо в «конторі» наголосили, що «про те, хто стоїть за тим чи іншим випадком – зможемо говорити вже після нашої перемоги, яка незабаром настане». У схожому смисловому руслі виступив і голова ГУР МОУ Кирило Буданов: «Все, що я можу сказати з цього приводу – це те, що ми вбивали і вбиватимемо росіян будь-де в усьому світі до повної перемоги України». Це викликало істерику в Кремлі – головний «балакучий рот» Путіна Пєсков назвав ці слова доказом причетності України до вибуху…

Повертаючись безпосередньо до інциденту, відзначимо, що спочатку було висунуто версію, що безоболонковий вибуховий пристрій потужністю порядку 1кг у тротиловому еквіваленті знаходився під капотом іномарки, куди було прикріплено за допомогою магніту. У дію воно наводилося радіосигналом чи дзвінком із мобільного телефону. Передбачалося, що в момент замаху виконавець знаходився неподалік та ініціював вибух після того, як донька Прилепіна залишила зону ураження.

За останньою ж версією, для замаху могла використовуватися протитанкова міна, зарита в землю, вона спрацювала під Audi, яка проїжджала в той час. Остаточний висновок буде зроблено за результатами вибухотехнічної експертизи найближчими днями.

Слідчий комітет Росії (СКР) кваліфікував те, що сталося за ст. 205 тамтешнього КК – тероризм. Спікери російських силових відомств відкрито заявляють, мовляв, не виключають, що за вибухом під Нижнім Новгородом стоять ті самі сили, які торік підірвали Дарину Дугіну, та нинішнього – «військора» Владлена Татарського.

Тим часом, відповідальність за замах на Прилепіна взяла на себе організація «Атеш» - військовий партизанський рух на тимчасово окупованих територіях нашої з вами країни, а також на території Росії, створений українцями та кримськими татарами у вересні минулого року.

Зазначивши, що Україна справді відкрила другий фронт війни, відомий політолог Віктор Небоженко, констатує: «Досі нам доводилося захищати свою землю від російських ракетних атак та дронів на всій території України: від Харкова до Львова. Тепер же ЗСУ має можливість перенести свої спеціальні військові операції (українські СВО) на всю Європейську частину Росії – від Санкт-Петербурга та Москви до Ростова-на-Дону. Мета цих СВО – зруйнувати кордон між фронтом та російським тилом. Нам чужого не треба. Україні не потрібна територія Росії. Нам потрібно, щоб жителі російських міст на собі відчули страх війни. Підтримка місцевого партизанського руху, стимулювання етнічних, релігійних та соціальних конфліктів у РФ, активна диверсійна діяльність, масовані атаки дронів на військові та політичні об'єкти РФ стають важливими цілями другого фронту України. Після того, як Україна провела низку успішних СВО на території Росії зникла остання скріпа тамтешньої влади – безпека, причому для всіх: від Путіна, його оточення та поплічників до пересічного населення».

Читайте також: Вночі Київ зазнав однієї з найінтенсивніших дронових атак: є постраждалі