Постріли в українськість: за що вбили екс-спікера Верховної Ради Андрія Парубія

Минулої суботи, 30 серпня, близько полудня на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що внаслідок стрілянини у Франківському районі Львова загинув чоловік. Убитим виявився екс-голова Ради, колишній секретар РНБО та чинний нардеп від опозиційної «Євросолідарності» Андрій Парубій.

Як повідомив керівник Львівської поліції Олександр Шляховський, правоохоронці розглядають багато версій, зокрема «російський слід».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Першим загибель Парубія публічно підтвердив президент Зеленський. «Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко та генеральний прокурор Руслан Кравченко щойно доповіли про перші відомі обставини жахливого вбивства у Львові. Загинув Андрій Парубій. Мої співчуття рідним та близьким», - написав нинішній господар Банкової у соцмережах. На загибель політика відреагувала і прем'єрка Юлія Свириденко: «Вічна пам'ять, Андрію Володимировичу. Ви завжди залишалися патріотом України і зробили великий внесок у становлення нашої держави... Це є глибокою втратою для країни».

Як згодом повідомили в Офісі генпрокурора, невідомий чоловік зробив кілька пострілів, внаслідок яких парламентар загинув на місці. Нападник втік – для його пошуку в місті було запроваджено спеціальну операцію «Сирена». Розпочато досудове розслідування за фактом навмисного вбивства. До розслідування залучено оперативні групи Головного слідчого управління Нацполіції та поліції Львівської області, Службу безпеки та інші органи.

За неофіційними даними, у момент нападу Андрій Парубій йшов на тренування до спортзалу. При цьому його не супроводжували сек'юріті – на відміну від колишніх президентів, які мають за законом право на держохорону довічно, екс-спікерам Ради чи секретарям РНБО після відставки охорону надають лише на рік, а потім – за окремим рішенням.

Якщо говорити про трагічний інцидент мовою фактів, то вони такі. По-перше, на місці злочину знайдено 7 гільз. По-друге, на кадрах моменту вбивства (у прокуратурі цей «злив» називають несанкціонованим і окремо розслідують цей епізод) Андрія Парубія видно, як чоловік із великим жовтим рюкзаком, як у сервісу Glovo, переслідує політика. Спочатку нападник вичікує, стоячи на дорозі. Коли Парубій наближається до нього, він починає йти за ним, на ходу спрямовуючи на нього пістолет. На відео не видно моменту влучення – у кадрі обидва заходять за дерево. Далі зловмисник спішно залишає місце злочину, і мережу «підривають» світлини вже мертвого політика.

Це без перебільшення резонансний злочин буде розкрито гарячими слідами і, на щастя, не стане «висяком». Учора пізно ввечері стало відомо про те, що підозрюваного у вбивстві затримано на Хмельниччині. Водночас у правоохоронних органах розповіли про мотив: нібито чоловіка маніпулювали інформацією про місце знаходження тіла його загиблого на війні сина.

Ну а тепер штрихи до портрета Андрія Парубія, ім'я якого неодмінно увійде в історію України. Він народився 31 січня 1971 року у Червонограді – нині Шептицькому – на Львівщині.

Саме після закінчення школи вступив на історичний факультет Львівського університету. Саме у студентські роки почав займатися суспільно-політичною діяльністю: 1988 року став співзасновником та очолив одну із перших в Україні молодіжних патріотичних організацій – «Спадщину». 1991 року Парубій став одним із засновників радикально націоналістичної Соціал-національної партії України, яка згодом змінила свою назву на «Свободу». У 2004 році багато свободівців були активним ядром Помаранчевої революції. На той момент заступник голови Львівської облради Андрій Парубій, до того невідомий широкому загалу, став комендантом однієї з ключових локаційних точок тих подій - Українського дому і так власне і потрапив до океану великої політики. На позачергових виборах до Верховної Ради зразка 2007 року він уперше обирався до парламенту від блоку «Наша Україна – Народна самооборона».

Під час Революції гідності у 2013 році Андрій Парубій став одним із ключових організаторів та координаторів «Самооборони Майдану». У дні найжорстокіших протистоянь із «беркутівцями» він отримав кілька поранень. Зокрема, на вулиці Грушевського в його руку від вибуху шумової гранати силовиків увійшли близько десяти уламків.

У 2014 році, після втечі Януковича, Парубій став секретарем Ради національної безпеки та оборони (РНБО). Саме в той час, коли він займав крісло секретаря Радбезу, вироблялася позиція офіційного Києва щодо анексії Криму та ухвалювалося рішення про початок так званої АТО.

Після обрання Петра Порошенка президентом Парубій подав у відставку з посади секретаря РНБО та перейшов у політтабір Арсенія Яценюка. Сам Парубій тоді сказав, що під час війни коментувати відставку вважає неприпустимим. Однак згодом він визнав, що не поділяв погляди пана Порошенка на методи вирішення конфлікту на Донбасі. «Я від самого початку не був прихильником Мінських угод. Я вважав і вважаю, що ці угоди підписані для України за дуже несприятливих умов. Я вважаю, що Путін і близько не хоче їх виконувати, і його плани щодо України не будуть зупинені через Мінські угоди. Вони можуть бути зупинені лише силою», - пояснював він.

У квітні 2016 року Парубія обрали головою Верховної Ради замість Володимира Гройсмана, який очолив Кабінет Міністрів. Він працював на цій посаді до серпня 2019 року, тобто до приходу до влади Зе-команди.

Перебуваючи на спікерській посаді, Андрій Парубій надактивно проштовхував закони щодо розширення вживання української мови. Практично у кожній з численних розмов з Lenta.UA Андрій Парубій особливо наголошував, що мовне питання є фундаментальним для незалежної України. Покійний екс-спікер Верховної Ради був твердо переконаний, що між поняттями «захист української мови» та «основи національної безпеки» апріорі має стояти знак рівності. Генеральний штаб наступу на українську мову, а отже на Україну, розташований у Кремлі - часто любив повторювати Андрій Парубій.

2019 року, вже за президентства Володимира Зеленського, Парубій вибрався до парламенту як другий номер списку партії Порошенка «Європейська солідарність». До речі, коли представники пропрезидентської «Слуги народу» у 2020 році намагалися включити до пленарного порядку денного Ради законопроект про зміни до мовного закону, під яким стоїть його підпис як спікера ВР, він обіцяв організувати масові протести на вулиці. А багатьма роками раніше, у квітні 2010-го, під час ратифікації відомих «харківських угод» Андрій Парубій приніс до зали парламенту димову шашку та запалив її, намагаючись у такий спосіб зірвати голосування. «Я робив усе можливе, щоби не допустити ратифікації. Якби ми тоді цього не допустили, набагато менше російських військ стояло б у Криму і все могло б піти зовсім інакше», - говорив він вже після анексії півострова путінською Росією.

Після початку повномасштабної агресії Росії проти України Андрій Парубій чергував на блокпосту 206 батальйону тероборони Києва, не припиняючи діяльність як член комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони. Представник цього комітету, нардеп від СН Федір Вениславський, коментуючи в неділю, 31 серпня в ефірі «Українського радіо» чутки про те, що нібито Андрій Парубій нещодавно просив про державну охорону, зазначив, що всі ці нюанси нардепи з'ясовуватимуть протягом найближчих днів. За його словами, близько місяця тому він у компанії з Парубієм був у відрядженні у Швейцарії і під час тривалих розмов екс-спікер жодного разу не згадував про те, що має підстави вважати, що для його життя є серйозна загроза.

Слід зазначити, що у грудні 2014 року на життя Андрія Парубія вже робили замах: поблизу депутатського готелю «Київ» у нього кинули гранату. Через місяць із «хвостиком» тодішній глава МВС Арсен Аваков відрапортував, що замовником замаху був колишній командувач внутрішніми військами Станіслав Шуляк.

Хто вже 2025-го замовив не стільки відомого останніми роками, проте символічно-знакового політдіяча - поки велике питання, проте більшість соратників Парубія вбачають у його вбивстві горезвісну «руку Кремля». Андрій Парубій завжди вважав найбільшою загрозою для України та світу Росію і систематично закликав до руйнування «російської імперії». «Нам не потрібно виходити з ними на якісь так звані переговорні позиції, треба вести переговори, але не виходити на їхні позиції. Це сьогодні шанс української армії та народу знищити цю імперію», - заявляв убитий екс-спікер на зорі повномасштабної війни 2022-го. «Бо якщо вона сьогодні не помре, то залишатиметься загрозою для нас, наших дітей. А ми повинні нашим дітям залишити мирне небо та закінчити цю війну повним розгромом російської армії», - був упевнений колишній речник Верховної Ради.

Сьогодні соратники Андрія Парубія стверджують, що Україна поки що не усвідомлює всю глибину масштабу втрати, завданої в суботу, 30 серпня, на львівській вулиці Єфремова, коли було вбито того, кого називали одним із небагатьох завзятих і вірних візіонерів української України.

Читайте також: Поліція затримала підозрюваного у вбивстві Парубія

Читайте також: Над розслідуванням вбивства Парубія працюють цілодобово, - Зеленський