Переговорний вітер: ставка Банкової на саміт та небезпечні «ігри» Орбана

Мабуть, одним із найгостріших питань, які пролунали на прес-конференції Зеленського, було те, як президент оцінює реалізацію закону про мобілізацію. Було очевидно, що господар Банкової, м'яко кажучи, не горів бажанням занурюватися в цю вкрай непопулярну в суспільстві тему. Проте Зе лаконічно відрубав: «Військові кажуть, що все йде за їхнім планом». Принагідно Володимир Зеленський зазначив, що ключовими питаннями є нестача навчальних центрів та зброї. Мережа навчальних центрів для військових уже розширюють, зокрема це планують робити і за кордоном, у Польщі, додав він.

На питання про те, які зміни відбулися у ЗСУ після відставки головкома Валерія Залужного та як він оцінює діяльність Олександра Сирського на посаді головнокомандувача, Зеленський відповів, що до всіх ставиться з відповідною повагою: «Це питання повоєнного часу. Можу сказати лише, що у Сирського серйозний виклик, ми чекали на виділення серйозного пакету зі зброєю майже 8 місяців. Я не хочу порівнювати... Я до всіх ставлюся з відповідною повагою. Кожен виконував чи виконує своє завдання своєму місці».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Президент також окремо наголосив, що прорив путінських «визволителів» на Харківщині стався б, незалежно від того, чи був би головнокомандувачем генерал Сирський чи хтось інший. «Він (прорив - ред.) був би, бо цього хотіли росіяни. Вони мали завдання зайти окупувати Харків», - пояснив пан Зеленський, на думку якого одним із плюсів Сирського є те, що він дуже добре знає Харківщину, оскільки командував звільненням цього регіону від рашистів на зорі путінської «спецоперації» 2022-го.

Що ж до міжнародки, то тут, що цілком закономірно, найбільше питань стосувалися відносин по лінії Київ-Вашингтон. Відповідаючи на запитання, що може означати для України ймовірне президентство Трампа, Володимир Зеленський заявив, що Україна має двопартійну підтримку та «потужні стосунки з республіканцями». Крім того, глава держави наголосив, що під час свого нещодавнього візиту до США він зустрівся з губернаторами-республіканцями та почув від них слова підтримки. «Відносини ми розвиватимемо незалежно від того, яким буде вибір народу Сполучених Штатів. Я погроз тут не бачу. Якщо Дональд Трамп стане президентом, ми працюватимемо. Я цього не боюся... Більшість Республіканської партії підтримують Україну та народ України», - сказав президент.

Окремо підкресливши, що пріоритетом для Трампа під час його президентства був паритет у військових витратах з європейськими членами НАТО, щоб вони виділяли пропорційні кошти на роботу Альянсу, і цей паритет приблизно досягнутий, Зе додав: «Якщо подивитися на те, скільки зараз дає Європа з точки зору вкладу в НАТО, вкладу на підтримку України, якщо Європа даватиме 30 млрд. євро, нас цілком влаштовує така пропорція».

Відповідаючи на запитання, чи спілкувався він із екс-господарем Овального кабінету після замаху на нього, чинний гарант української Конституції відповів так: «З Дональдом Трампом я не спілкувався. Якщо поспілкуюсь, точно скажу, що хотів сказати від себе та від нашого суспільства».

До речі, якщо говорити про це саме суспільство, то воно недавно продемонструвало якісь неймовірні «таланти» інфантильності. Зокрема, як показало свіже соцопитування Центру Разумкова, 83% наших з вами співвітчизників не погодяться під час мирних переговорів із виведенням української армії з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.

49% прогнозують протести, якщо на Печерських пагорбах раптом відмовляться частини територій в обмін на мир. 66% українців вірять, що Росію можна перемогти на полі бою. Але деталь, в якій криється цей диявол, полягає в тому, що цілих 46% власників паспортів з тризубом вважають, що бути ухилянтом зовсім не соромно.

77% не вважають за можливе скасувати західні санкції проти Російської Федерації. І лише 58% не погоджуються з можливістю закріплення нейтрального позаблокового та позаядерного статусу України в Конституції. Це, звичайно, менше, ніж кількість людей, які не готові до жодних територіальних поступок на користь Росії, але також досить багато.

Йдемо далі. 82% опитаних вважають, що Україна може перемогти рашистів, якщо західні партнери нададуть достатню кількість зброї. Ще 73% цілком раціонально переконані, що для цього слід розвивати власний ВПК. Однак, увага, 69% тих, хто вірить у нашу перемогу над путінською Росією, вважають, що вона – перемога – можлива лише в тому випадку, якщо Захід допоможе нам людським ресурсом.

Сказати, що це просто якась феєрично позамежна «позиція» – нічого не сказати. Тобто, переважна більшість українців вважають, що якомусь французу, німцю чи британцю потрібно з якоїсь радості вирушати на фронт і ціною свого здоров'я, а, можливо, і життя, відвойовувати, приміром, невідоме йому Курахове або Часів Яр. І це в той самий час, коли свої ж ухилісти – це цілком нормальне явище. Як кажуть, no comments.

Власне, на цьому соціологічному тлі зовсім не дивує і той факт, що 44% українців переконані, що час переговорів із країною-агресором уже настав і лише 35% не готові до проведення подібних комунікаційних рухів.

Незважаючи на таку неоднозначну соціологію (не в останню чергу, внаслідок слабкої інформаційної роботи з боку Банкової), хочеться таки вірити, що кожен українець усвідомлює нарешті очевидне: у Кремлі ніхто не сприймає нашу з вами державу як суб'єкт для переговорів. Навпаки, Україна Путіним та товариші сприймається виключно як об'єкт для знищення та крапка. Решта переговорних реляцій Москви – лише імітація.

Що ж стосується безпосередньо цього соцопитування, яке викликало небувалий ажіотаж в інформпросторі та соцмережах, то директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко, відповідаючи на запитання про те, чи варто зараз запитувати в українців про вимоги Путіна і взагалі переговори, зазначив наступне: «Насправді це опитування було не лише про переговори та Путіна. Воно ширше. Якщо говорити про завершення війни, понад 80% вважають його можливим, якщо Захід дасть нам достатньо зброї. А щодо тиску на Росію, то за результатами опитування більшість українців не вірять у щирість Путіна до закликів про переговори. З іншого боку, 77% виступають, зокрема, проти зняття санкцій з Росії. Це одна з вимог Путіна для початку переговорів. Тобто ми бачимо, що громадяни все ж таки розраховують на економічний тиск з боку Заходу на Росію і на зброю, яку могли б надати наші партнери».

До речі, якщо говорити про партнерів, а саме – європейців, то в їхньому таборі вчора наробив чимало галасу відомий наш сусід – прем'єр Угорщини Віктор Орбан. Він розіслав країнам-учасницям Євросоюзу свій мирний план врегулювання російсько-української війни, що нібито складається з 10 пунктів. Повний зміст цього послання невідомий, проте з того, що потрапило до ЗМІ, очевидно, що суть у тому, щоб провести велику конференцію за участю США, Росії та Китаю, а також Туреччини і на цьому форумі дати можливість українським та російським представникам домовитися. Понад те, Орбан «настійно рекомендує» Європейському союзу розблокувати дипломатичні відносини з Москвою. Якщо всі ці заходи не провести, інтенсивність бойових дій найближчим часом, на його думку, істотно зросте.

У ЄС вже заявили, що ніхто Орбана про посередництво не просив, він сам ні з ким не радився і загалом його діяльність суперечить позиції абсолютної більшості країн-учасниць. Також звучать заклики покарати цього персонажа за політичну самодіяльність під європейським брендом. Зокрема, естонський євродепутат із найбільшої фракції Європарламенту Ріхо Террас ініціював збір підписів під листом, який закликає найвище керівництво ЄС призупинити право голосу Угорщини у об'єднанні у відповідь на «миротворчу місію» її лідера, «оскільки практика показала, що просте словесне засудження цієї ситуації не має ніякого ефекту».

Деякі інші європолітики ще наприкінці минулого тижня виступили за те, щоб позбавити Будапешт нинішнього головування або як мінімум обмежити його кількома місяцями, достроково передавши повноваження Польщі, яка має офіційно заступити на «вахту» лише у січні 2025-го. Але вже за лічені дні від цієї ідеї довелося відмовитися. Як пояснив екс-глава МЗС Люксембургу Жан Ассельборн, Європейський суд майже напевно винесе рішення проти таких кроків, а «інші країни побоюватимуться створення прецеденту».

Проте обмежуватися лише риторикою європейці теж не захотіли. І на цьому шляху виникла така альтернатива – бойкотувати неофіційні засідання, які відбуваються не у Брюсселі, а на території країни-голови, тобто Угорщини. Своєрідна розминка перед боєм відбулася буквально днями, коли Будапешт приймав свою першу як голову ЄС зустріч із питань конкурентоспроможності, на яку лише 7 із 26 країн ЄС (не включаючи саму Угорщину) відправили своїх міністрів. Німеччина, яка заявила на захід свого держсекретаря з економічних питань Свена Гігольда, в останню хвилину змінила його на чиновника ще нижчого рангу. Франція надіслала директора європейського департаменту МЗС. А Литва зовсім не стала нікого спеціально відправляти, відрядивши на зустріч свого посла в Угорщині. Відрепетувавши тактику такого колективного бойкоту зараз, деякі в ЄС заявили про готовність застосовувати її і надалі, наприклад, у разі неформальної зустрічі міністрів закордонних справ у Будапешті наприкінці серпня. Джерела The Guardian повідомили, що поки що до бойкоту залізно готові Фінляндія і Швеція, «проте ряд інших країн, напевно, також підуть аналогічним шляхом». Зазначимо, що нічого схожого раніше не спостерігалося, і якщо такі заходи будуть реально втілені в життя – це цілком потягне на євросенсацію.

Тим часом, як зазначає Bloomberg, у «миротворчій місії» Орбана більше простежується намір розколоти Євросоюз, а краще весь Захід, ніж досягти реального миру. «Угорщина йде проти всіх, причому пан прем'єр-міністр не особливо переймається санкціями проти себе. І це не дивно, бо він відчуває за собою підтримку зовнішніх гравців, наприклад, Дональда Трампа чи Сі Цзіньпіна. Зважаючи на все, новому-старому керівництву ЄС непросто доведеться в новому політичному циклі при головуванні Угорщини. Але головне полягає в тому, що найближчим часом жодних мирних переговорів щодо війни в Україні чекати не варто. У найкращому разі восени – ближче до американських виборів», - підсумовує агентство.

Приблизно в цей час Україна, як заявив недавно президент Зеленський, має намір провести Саміт миру-2, на який буде запрошено представників країни-агресора. На болотах, втім, вустами путінського спікера Пєскова вже заявили, що не поїдуть на цей захід. Тобто Москва, яка останнім часом буквально 24/7 зі всіх щілин віщує про готовність до переговорів, уже наочно продемонструвала, що це насправді не більше, ніж фікція.

Тим часом, голова Європейської ради Шарль Мішель відповів на листа Віктора Орбана. Єврочиновник відкинув твердження угорського прем'єра про те, що ЄС проводить «провоєнну» політику в Україні і окремо наголосив, що Орбан не має мандата ЄС на переговори щодо України. «Почергове головування в Єврораді не відіграє ролі у поданні союзу на міжнародній арені і не надає мандату Європейської ради діяти від імені союзу», - зазначив пан Мішель.

Коментуючи репліку з листа Орбана про те, що у разі перемоги на виборах президента США Дональд Трамп «відразу буде готовий діяти» з метою добитися миру в Україні, тоді як Байден нездатний змінити ситуацію, Шарль Мішель наголосив: «Жодна дискусія про Україну не може відбутися без України. ЄС послідовно прагне заручитися широкою міжнародною підтримкою всеосяжного, справедливого та міцного миру».

У гучній історії з листом Орбана політолог Олеся Яхно виділяє інший момент, який не стосується мирних переговорів, проте також є дуже важливим. «Орбан, як виявилося, після свого «мирного вояжу» запропонував у листі до Шарля Мішеля, щоб «ЄС відновив дипломатичні відносини з РФ». Надмірність і перебір – причому у всьому, завжди призводять до прямо протилежного. Дуже правильно хтось сказав із європейських спостерігачів, що, мовляв, Орбан міг використати головування у Єврораді для масштабування Угорщини, а робить усе прямо навпаки», - резюмувала експерт.

У свою чергу, Financial Times акцентує, що «дипломатичний фріланс» Віктора Орбана порушує договори ЄС, які прямо забороняють країні-члену вживати «будь-які заходи, які можуть поставити під загрозу досягнення цілей союзу, а також закликають усіх членів здійснювати зовнішньополітичну діяльність беззастережно в дусі лояльності та взаємної солідарності».

Читайте також: Захід не може дозволити Україні програти, - Дуда

Читайте також: НАТО призначило головного представника в Україні