Переговорна «шаурма»: чому турецькі мирні зустрічі апріорі приречені

З раннього ранку 15 травня біля резиденції президента Туреччини у палаці Долмабахче на березі Босфору почали збиратися десятки журналістів з різних країн, оскільки розпропаганда масово розігнала інформацію про початок переговорів України та РФ о десятій годині. І це при тому, що Київ чітко та недвозначно повідомляв: рішення про участь чи неучасть української делегації буде ухвалено після зустрічі президентів Туреччини та України Реджепа Таїпа Ердогана та Володимира Зеленського, яка планувалася у турецькій столиці на 13:00 «з хвостиком».

Прилетівши в Анкару, господар Банкової, що діє, прямо біля трапа літака підтвердив: «Ми подумаємо, що робитимемо, і які будуть наші кроки після розмови з президентом Ердоганом. Я думаю, ми матимемо кілька годин для важливої розмови, дуже важливих рішень».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

При цьому Зе одразу дав зрозуміти, що не вважає наміри країни-агресора серйозними: рівень російської делегації на чолі зі скандальним путінським помічником з нульовим впливом Медінським, за його словами, «більш схожий на бутафорський».

На болотах після цього піднялося небувале виття. «На якій підставі людина, яка прийшла до влади на інформаційних технологіях тільки для того, щоб вона працювала як інструмент, взагалі може засумніватися в професійному рівні будь-кого?», - з піною біля рота заявила на екстрено скликаному брифінгу відома представниця росМЗСу Марія Захарова, назвавши Зеленського. Ну, а глава МЗС РФ Сергій Лавров, коментуючи в ті ж хвилини вимогу Зеленського про приліт до Стамбула Путіна, назвав чинного гаранта української Конституції «жалюгідною людиною». "Усім же це зрозуміло, крім, напевно, його самого і тих, хто їм ляльководить", - додав Лавров. Дипломатія, як бачимо, на найвищому рівні…

Зустріч Володимира Зеленського та Реджепа Тайіпа Ердогана розпочалася, як і було заплановано близько 13:30 та тривала 2 години 45 хвилин. Незабаром після її завершення нинішній господар Банкової оголосив: українська делегація до Стамбулу таки їде. Її очолив міністр оборони Рустем Умеров. Разом із ним на переговори вирушили «професійні люди, військові, розвідники».

Тим часом у Стамбулі позицію країни-агресора озвучував голова росделегації Володимир Мединський. Він зазначив, що представники РФ "налаштовані конструктивно, націлені на пошук можливих розв'язань і точок дотику".

Також цей зашкварений у всіх сенсах персонаж підкреслив, що завдання делегації - «встановлення довгострокового миру та усунення причин конфлікту». У путінський пакет «першопричин», нагадаємо, окрім цілої низки «хотелок» входить, зокрема, нейтральний статус України: відмова від вступу до НАТО, розміщення іноземного контингенту на своїй території та розробки ядерного озброєння, а також проведення військових навчань лише за згодою країн-гарантів, серед яких РФ.

Мединський підтвердив, що Москва розглядає переговори як «продовження мирного процесу у Стамбулі, який, на жаль, було перервано українською стороною три роки тому».

Щоб розуміти, що за фактом нові стамбульські посиденьки будуть неодруженими, не потрібно ходити до ворожки. Про це свідчить хоча б різниця у стартових підходах. Тоді як путінські маріонетки десятого ешелону намагаються реінкарнувати Стамбул-1, українські переговори мають мандат виключно для обговорення того, як реалізувати та контролювати безумовне 30-денне припинення вогню. Саме на цьому після зустрічі з Ердоганом наголосив Володимир Зеленський.

Тим часом, спілкуючись із журналістами в Анталії перед неформальною зустріччю глав МЗС країн НАТО, французький міністр Жан-Ноель Барро попередив про три «пастки», які, за його словами, «привели до провалу попередніх дискусій три роки тому». Перша – проведення переговорів без попереднього припинення вогню. Друга – згода на демілітаризацію України, тим більше без надійних гарантій безпеки з боку партнерів Києва. Ну, і, нарешті, третьою пасткою Жан-Ноель Барро назвав питання скасування санкцій проти РФ. Крім того, міністр нарікає на те, що до Туреччини не приїхав особисто Путін і перед українською делегацією залишився «по суті, порожній стілець».

«Коли Путін оприлюднив свій список переговорників, всі зрозуміли. Здавалося, Трамп зробив усе для Путіна. Він знайшов його в багнюці, витяг, обтрусив і розстелив перед ним червону доріжку до повернення у велику гру. Здавалося, такий шанс випадає раз у житті. Треба хапатися. Якщо ти, звісно, раціональний гравець. Ще наприкінці минулого року основне питання було – що в голові Путіна? Тобто що він зробить у такий момент? Що ж, ми отримали відповідь. У російській імперській традиції це називається «запаморочення від успіхів». Виявилося, що у бруді Путіну комфортно. І він може там ще посидіти. Йому виявилося замало. І фактично він поводив Медінським Трампу по губах. Та й не лише Трампу, а й своїх друзів із БРІКС. Ми не знаємо, що там думає Китай. Але президент Бразилії після зустрічі в Пекіні із сонцеликим Сі вирішив повернутися додому через Москву, щоб умовити Путіна виїхати до Стамбула. І лише люди, які вірять у плоску Землю, можуть подумати, що Москва лежить на шляху між Пекіном та Бразилією. І ось цей президент Бразилії робить гак і потім сидить 4 години у літаку, бо Путін зайнятий. Тож єдине, що має порадувати Трампа, що Медінським по губах вели не лише його», - зазначає інвестиційний банкір та блогер Сергій Фурса.

Моделюючи подальший сценарій розвитку подій, він наголосив: «Що далі? У нормальній ситуації ми точно підійшли б до мрійливого моменту, коли Трамп нарешті публічно визнає, що Путін це х*йло і почне вводити санкції та писати злі пости. Тим більше ми вже бачили прояви роздратування Трампа у його постах, коли він зазіхав на святе, на особисту перемогу Путіна у Другій світовій. Але ж це в нормальній ситуації. А у нас Трамп. Який має визнати не лише помилку резидента, а й свою помилку. Свій "невиграш". Зробити те, що на фондовому ринку називають «зафіксованою шкодою». Але ж Трамп не помиляється. Це всім відомо. Тож це щось із розряду фантастики. Тим більше, Путін знову сховав свій в'ялий «Горішник», і Трамп може за це вчепитися. І ми підемо новим колом. І навіть говоритимемо з цим мерзенним Мединським. Чи є у нас вибір? Чи є інша розумна стратегія України та Європи? Чи є прийнятний варіант? На жаль, після вибору американців іншої стратегії не лишилося».

Про персональний «фактор Трампа» говорить і політолог Петро Олещук: «Насправді, на момент обрання Трампа, бункерний психопат, мабуть, реально розмірковував над тим, щоб згорнути війну. Принаймні на якийсь час. Ситуація в нього в економіці не найкраща, все якось явно не так, як очікувалося. І тут прийшов Трамп, починаючи нахвалювати його, обіцяючи зняти санкції, посилаючи делегації обійматися з молодшими упирями бункерного психопата. Говорив із ним телефоном, називав другом, обіцяв задовольнити низку його вимог. З погляду Трампа, він «протягував руку» і робив «дуже щедру пропозицію», яку бункерний психопат мав прийняти. Тому що за ним йшли перезавантаження відносин, спільний бізнес та дуже багато грошей. Але для бункерного психопата все виглядало не так. Сам він знає, що він – убивця, терорист та міжнародний злочинець. І якщо вже з ним так рвуться дружити, значить, у опонентів все дуже і дуже погано, вони дуже слабкі. Тому з ними не треба домовлятися. Треба добивати всіх, поки є така можливість».

Поставивши питання про те, навіщо Путіну переговори, експерт підсумував: «Переговори РФ ні до чого. Путін уже майже всіх переміг, а головний ворог, США, і так капітулював без бою. Тепер він «усім покаже». Включно з НАТО – на території НАТО. Отак чудово завершуються вояжі різних Віткоффів, які в майбутньому можна буде брати для ілюстрації статей під назвою «некомпетентність». Завершення війни по-трампівськи реально розтягує війну у часі. І, можливо, виводить її через невеликий проміжок часу на зовсім інший рівень».

Читайте також: Марко Рубіо висловився про терміни можливої зустрічі Дональда Трампа та Путіна

Читайте також: Сили ППО збили практично всі російські дрони-камікадзе