Війна і мирВійна

Острів невезіння: до чого призведе стратегія Києва щодо Криму

21:35 26 чер 2026.  3516Читайте на: УКРРУС

Україна step by step дійсно, як і обіцяв голова МОУ Михайло Федоров, перетворює АРК з півострова на острів, завдаючи систематичних ударів по логістичних вузлах і не тільки. Про те, чи може в кінцевому підсумку ситуація в окупованому Криму, з якого і почалася повзуча путінська агресія, докорінно змінити загальнофронтовий стан справ читайте в матеріалі Lenta.UA.

Володимир Зеленский заявив, що Україна не дозволить путінській Росії використовувати нашу землю як інструмент затягування війни і перетворення окупації на нескінченну. «Наша операція, зокрема, щодо Криму чітко прорахована, і те, як операція триває, абсолютно доводить: якщо саме те, про що ми говорили з партнерами в рамках G7, у України з'явиться – і це залежить від рішення партнерів, – ми оперативно забезпечимо умови, коли Росія буде змушена обрати мир. Дуже розраховуємо на ствердну відповідь від наших партнерів. Вони чітко знають, про що йдеться. Зараз наші військові вибивають на тимчасово окупованій землі України і на території самої Росії те, що працює на російську війну, те, що робить цю війну і агресивність взагалі можливими», - акцентував глава держави у вечірньому відеозверненні 24 червня.

Він також окремо підкреслив, що становище рашистів зараз, скажімо м'яко, не найкраще: «Є дуже відчутні втрати окупанта на нашій землі, яка зараз перебуває під російським прапором. Російська військова логістика на тимчасово окупованій території України і саме перебування окупантів там надзвичайно ускладнені. І це правильний сигнал Росії. Сигнал про те, що точно не вийде у Росії безкарно і легко вкрасти землю українського народу і будь-якого іншого народу з тих, кому російські амбіції зараз загрожують».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Сигнали України, особливо в контексті кримських подій дійсно вселяють оптимізм. У ніч на четвер, 25 червня в АРК знову пролунала серія вибухів.

Моніторингові канали спочатку заявили про «бавовну» в Севастополі, Сімферополі, Саках, а також в районі Балаклавської ТЕС. При цьому напередодні голова Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (позивний «Мадяр») заявив, що в ніч на 24 червня українські військові завдали удару по головній електропідстанції Севастополя, «яка розподіляє генерацію Балаклавської ТЕС». За його словами, об'єкт уразили сім українських дронів. У той же час телеграм-канал «Кримський вітер», який повідомляє про новини з півострова, писав про три удари по головній електропідстанції в Севастополі, де виникла сильна пожежа, після чого «стовп чорного диму піднімався високо в небо».

Крім Севастополя, вибухи чули також у Бахчисараї, Керчі та в районі гори Ай-Петрі, де розташована радіолокаційна станція (РЛС) радіотехнічного батальйону Повітряно-космічних сил РФ.

Трохи пізніше Служба безпеки України (СБУ) повідомила, що в ніч на середу центр спецоперацій «Альфа» «завдав успішних ударів по засобах протиповітряної оборони російських військ у районі Керченської протоки, а також по інфраструктурі військових аеродромів «Саки» та «Гвардійське». Як стверджують у «конторі», на аеродромі «Саки» уражено чотири ангари для зберігання авіатехніки, а також засоби ППО біля Керчі.

Загалом, список прильотів в украдений путінськими «зеленими чоловічками» Крим можна продовжувати і продовжувати. Тим більше, що їхня – прильотів – географія послідовно і оперативно розширюється. У будь-якому разі факт залишається фактом: останніми тижнями Україна все активніше завдає ударів по різних об'єктах в АРК. У тому числі ЗСУ обстрілюють шляхи, якими на півострів доставляється паливо та інші матеріали. Експертний діагноз ситуації однозначний: Київ таким чином по суті розпочав блокаду Криму.

Як відомо, ще з кінця минулого тижня в Криму було призупинено вільний продаж бензину, громадський транспорт почав працювати за скороченим графіком.

Далі – більше. 22 червня призначений Кремлем «голова Криму» Сергій Аксьонов, більш відомий як «Гоблін» своїм указом скасував відпочинок у дитячих літніх таборах на півострові, оголосивши про призупинення бронювань і прийому груп аж до 1 вересня. Поки що до першого вересня… До речі, виття рашистських матусь, що знялося через це рішення, – просто пісня. Відеоролики, які вони в сльозах-соплях масово викладають у соцмережі, обурюючись тим, що їхні ваньки-машки не зможуть вигуляти свої тільця в украденому «Артеку» - не просто ситуативний бальзам на душу, а тверде відчуття певної моральної сатисфакції.

Тим часом кілька днів тому вищезгаданий Бровді (Мадьяр) заявив, що Київ посилюватиме удари по військових, логістичних та енергетичних об'єктах Криму, і закликав українців на півострові триматися подалі від таких об'єктів. Загалом, все тільки починається. До слова, напередодні «радник» Аксьонова Олег Крючков оголосив про введення графіків віялових відключень електрики на всій кримській території.

«Крим все більше перетворюється для Росії не на «непотоплюваний авіаносець», як це десятиліттями намагалася подавати кремлівська пропаганда, а на територію з наростаючими логістичними, енергетичними та управлінськими проблемами. Повторне ураження залізничного мосту через Північнокримський канал, удари по енергетичній інфраструктурі, перебої з електропостачанням у Севастополі та інших районах окупованого півострова є не окремими тактичними успіхами, а елементами системної кампанії зі зниження військової цінності Криму для противника. Суть цієї стратегії полягає не в символічних ударах, а в послідовному руйнуванні можливостей ворога забезпечувати функціонування своїх угруповань. Коли кожен міст, вузол зв'язку, об'єкт енергетики чи логістичний маршрут перетворюються на потенційну ціль, окупаційна система починає працювати в режимі постійного реагування на кризу. А це означає втрату ініціативи», - констатує генерал-майор запасу СБУ, директор Агентства з реформування сектору безпеки Віктор Ягун.

На його думку, сьогодні Кремль все більше змушений вести боротьбу не тільки проти України, а й проти реальності, яку вже неможливо приховати телевізійною пропагандою.

«На фронті ситуація також набуває все чіткіших обрисів. Російське командування фактично проводить масштабну наступальну кампанію, намагаючись використовувати чисельну перевагу і постійний тиск малими штурмовими групами. Однак одночасно все більш очевидними стають обмеження цієї стратегії. Величезні втрати особового складу, проблеми з логістикою, дефіцит підготовлених кадрів і постійне зростання залежності від мобілізаційного ресурсу свідчать про те, що навіть при локальних просуваннях Росія платить за них все вищу ціну», - акцентує експерт.

Ключовий висновок на сьогодні, на переконання Віктора Ягуна полягає в тому, що війна поступово входить у фазу стратегічного виснаження: «Україна все активніше переносить війну у сфери, де Росія традиційно почувалася захищеною: логістика, енергетика, економіка, інформаційний простір і внутрішня стабільність. Для Кремля це створює принципово нову дилему. Якщо у 2022 році Росія намагалася нав'язати Україні війну на виснаження, то сьогодні сама все більше опиняється в умовах виснаження власних ресурсів. Саме це може стати головною стратегічною особливістю другої половини 2026 року. Тому що перемога в сучасній війні визначається не лише тим, хто контролює чергову посадку чи населений пункт. Вона визначається тим, хто швидше адаптується до нових умов, хто зберігає союзників, хто здатний підтримувати темп боротьби і зрештою змушує противника усвідомити безперспективність продовження агресії. Схоже, що саме за цей результат сьогодні і йде головна боротьба».

Перед Кремлем тепер розкриваються два сценарії, і обидва погані, переконаний політолог, експерт аналітичного центру «Об'єднана Україна» Ігор Петренко. Перший – погодитися на мир і жити поруч із сильною, озброєною Україною, якої Путін боявся найбільше. Другий – воювати далі і дивитися, як цей потенціал тільки зростає. «Третього варіанту, де Україна стає слабшою, власна війна Путіна не залишила. Що з цього для нас? Це не привід для самозаспокоєння – фронт залишається важким, а втрати реальні. Але це аргумент, який слід тримати в розмові з партнерами: підтримка України – не благодійність і не безодня, куди зникають гроші, а вкладення в єдину армію на континенті з реальним бойовим досвідом проти Росії», - підкреслює Ігор Петренко. Кремль, резюмує експерт, уже зробив українську армію сильною, а завдання партнерів набагато простіше: не дати цьому ресурсу згаснути.

Читайте також: Командування окупантів наказало нанести ракетний удар по Закарпаттю: поранено 25 людей

Читайте також: Російські окупанти оголосили режим НС у Криму

Ромашова Наталя

Найпопулярніше