Новий-старий Кабмін: навіщо Зеленському знадобилося велике кадрове прання

У четвер, 262 голосами «За» депутатський корпус Верховної Ради призначив новим главою уряду 39-річну Юлію Свириденко, яка до цього займала позицію віце-прем'єра. Саме після призначення пані Свириденко представила список кандидатур нових міністрів, більшість з яких перекочували зі старого Кабміну (КМУ) на ті чи інші посади. Усіх за допомогою пакетного голосування затвердив парламент.

Наводимо повний склад оновленого Кабінету Міністрів:

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

– Юлія Свириденко, прем'єр-міністр

• Михайло Федоров – віце-прем'єр та міністр цифрової трансформації
• Олексій Кулеба - віце-прем'єр і міністр відновлення
• Тарас Качка - віце-прем'єр з питань європейської інтеграції
• Матвій Бідний - міністр молоді та спорту
• Герман Галущенко - міністр юстиції
• Світлана Грінчук – міністр енергетики
• Наталія Калмикова - міністр у справах ветеранів
• Ігор Клименко – міністр внутрішніх справ
• Оксен Лісовий - міністр освіти і науки
• Віктор Ляшко - міністр охорони здоров'я
• Сергій Марченко - міністр фінансів
• Олексій Соболєв - міністр економіки, екології та сільського господарства 
• Денис Улютін – міністр соціальної політики, сім'ї та єдності України 
• Андрій Сибіга – глава МЗС
• Денис Шмигаль – міністр оборони

На даний момент в урядовій картині відсутній лише один пазл – міністр культури. У поданні новоспеченого прем'єра Юлії Свириденко не було претендента на цю опцію, при тому, що профільного міністра Точицького 17 липня було звільнено з рештою колег по КМУ. Однак до обрання нового міністра він буде виконувачем обов'язків голови Мінкульту. Як кажуть у кулуарах, після того, як знайдеться міністерська заміна, він стане новим постпредом України при Раді Європи (РЄ).

На тлі цілком прогнозованого кадрового розкладу в оновленому Кабміні (до призначення Свириденка та її міністрів медіа масово публікували «зливи» про склад уряду), несподівано закрутилася інтрига із заміною посла України в США. Ще до вчорашнього дня передбачалося, що це місце займе тепер екс-міністр оборони Рустем Умеров. Однак у четвер, 17 липня, Володимир Зеленський заявив, що розглядає на цю посаду колишнього віце-прем'єра Ольгу Стефанишину. Нинішній господар Банкової вже призначив її спеціальним уповноваженим президента України з питань розвитку співробітництва зі Сполученими Штатами Америки. І пояснив, що цей статус у пані Стефанішиної буде доти, доки офіційний Вашингтон не узгодить її. До речі, нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк вважає, що кандидатуру Умерова якраз не узгодили у Трампа.

Чи погодять пані Стефанишину - велике питання, оскільки ця дама фігурує у кримінальній справі щодо незаконного лобіювання через АРМА - завдяки чому компанії, ймовірно, пов'язані з чоловіком Стефанишиною отримали в управління цінні активи.

Існування справи підтвердили в НАБУ та САП - наголосивши, що підозрювані поки не встановлені. Цей процесуальний факт відразу породив чутки про те, що «посилання» цієї чиновниці в США – ніщо інше, як спроба вивести її з-під загрози кримінального переслідування. Втім, Стефанишина, яка нещодавно «прославилася» в соцмережах кринж-відео з оспівуванням себе, коханої своїми підлеглими, і без того вже обвинувачується в іншій корупційній справі, яка слухається в суді.

Тобто президентський Офіс намагається делегувати послом у США чиновницю в кадровому портфелі якої перебуває одразу кілька кримінальних справ із корупційним душком. Що на це скажуть Трампа невідомо, але те, що в захваті не будуть - очевидно. До речі, за чутками, на тому, щоб «піти» Стефанишину з Кабміну наполягла нова прем'єр Свириденко через те, що їхні стосунки в рамках уряду Шмигаля, м'яко кажучи, були не безхмарними. Це певним чином розвінчує міф про те, що Свириденко є цілком і повністю «ручним» прем'єром Банкової.

«Чому Зеленський вибрав Свириденка очевидно: вона – технократ-виконавець системного порядку. Максимальна лояльність, досконала у підкресленій формі, тактовне розуміння свого статусного місця, глибинна огида до медійного шику, маневрена операційна одержимість, що викликає дике захоплення у лінивих чоловіків, занурених у політичну боротьбу. Усі справді можуть бути переконані, що Свириденко – це точно не про політику, але тут і може несподівано виринути з посмішкою «кіт Шредінгера». Чим більше Свириденко буде ховатися від медійності, тим з більшим азартом вона її наздоганятиме і обертатиме природною увагою. А увага – це капітал, здатний у хімічній реакції з людськими образами, думками, архетипами множитись у цілком політичну реальність. Там, де всі думають, що Юлія Свириденко – це типовий «Шмигаль у спідниці», можуть помилково помилитися. Свириденко – цілком органічний електоральний образ. Її жіноча адаптивність, процесуальна енергійність, витончена скромність, технократичність мають шанс привернути очі виборця автоматично», - зазначає політолог Олег Постернак.

У свою чергу керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала звертає увагу наступного моменту: «За призначення Свириденка проголосувало 262 депутати. У фракції "Слуга народу" проголосував 201 депутат. Нагадаю, що восени 2024 року рівень довіри до Свириденко, згідно з опитуванням Центру Разумкова, становив 10,2%, з яких лише – 1,4% повністю довіряють, а 8,8% – скоріше довіряють. Баланс довіри-недовіри був від'ємним мінус 12,4%. Але на що варто звернути увагу – 58,4% респондентів зазначили, що не знають її взагалі. Тепер ви розумієте, чому останнім часом Свириденка було так багато в інформаційному просторі. З неї «робили» впізнавану кандидатку на посаду глави уряду, а фактично надували інформаційну мильну бульбашку. А тепер подивимося, скільки голосів було у її попередників та найцікавіше, скільки голосів було від фракції «Слуга народу». Першим був Олексій Гончарук, якого Верховна Рада затвердила 29 серпня 2019 року. За його кандидатуру проголосували 290 депутатів. У фракції «Слуга народу» – 247 голосів із 252-х проголосували за кандидатуру Гончарука. Другим та «довгожителем» на посаді глави уряду був Денис Шмігаль. 4 березня 2020 року за його кандидатуру проголосував 291 депутат. У фракції «Слуга народу» за призначення проголосували 242 депутати. Отже, що ми маємо? Юлію Свириденко призначено не коаліцією, тобто монобільшістю, а союзом «Слуги народу» з «перефарбованими» депутатами з ОПЗЖ».

Політолог Вадим Денисенко заходить з іншого боку і стверджує, що всі, хто каже, мовляв, новий Кабмін - це лише перестановка ліжок, неправі. «Головна зміна нового Кабміну – це утворення держави в державі: об'єднання Міноборони та Мінстратегпрому (60% бюджету) під керівництвом Дениса Шмигаля та при кураторстві Михайла Федорова. У Шмигаля та Федорова дуже непогані стосунки і, як кажуть в Офісі, президент дав Шмигалю карт-бланш на всі необхідні кадрові зміни. Власне ці зміни або їх відсутність і будуть лакмусовим папірцем того, чи зміна уряду - це перестановка ліжок чи ні. У наших умовах фейсбук-судів будь-які подібні зміни передбачатимуть масу грошей на інформаційні і не лише кампанії. Але повторюся – це головна зміна нового уряду. Причому зміну ініційовано особисто, наскільки я розумію, президентом. Незважаючи на те, що його оточення бачило цю конфігурацію зовсім інакше», - акцентує експерт.

У цьому контексті слід зазначити, що нинішній уряд – найкомпактніший уряд в історії України. На сьогодні до його складу входять 16 людей. Для порівняння один із Кабмінів президента-втікача Януковича складався з 27 членів. Так, як ми вже зазначали вище, у КМУ зараз вакантне крісло голови Мінкульту, однак у будь-якому разі чисельний рекорд побито. А ось чи продемонструє Юлія Свириденко зі своєю міністерською збірною інші рекорди – економічного штибу – поки що велике питання.

Читайте також: Володимир Зеленський відправив до Ради подання про призначення Дениса Шмигаля міністром оборони

Читайте також: Свириденко призначили прем'єр-міністром України