"Нобелівський шок": у Канаді тепер не знають, що робити з їх лауреаткою

Хоча з Нобелівською премією з літератури в останні роки багато що було "не так", в ситуації з Еліс Манро, якій її присудили у 2013 році як "майстру сучасного оповідання", все здавалося однозначним - адже вона на той час вже була лауреаткою Букера і триразовою володаркою вищою. літературної канадської премії

До того ж, напевно, на її користь при обговоренні кандидатів позначилася та обставина, що Канада літературного "нобеля" за весь час його існування не отримувала. Тож не дивно, що Манро відразу стала національною канадською гордістю, і, як пише The Washington Post, з'явилася на канадських поштових марках, їй спорудили пам'ятники і на її честь назвали бібліотеку та сад. А після смерті Манро у віці 92 років прем'єр-міністр Джастін Трюдо згадував її як «горду канадку», що залишила «чудову спадщину».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Але, як продовжує американське видання, тепер у Канаді виникла проблема - як ставитися до покійної лауреатки після того, як днями з'ясувалося, що вона залишилася зі своїм чоловіком після того, як дізналася, що він ґвалтував її 9-річну дочку?

Андреа Робін Скіннер, молодша дочка Манро, у неділю шокувала канадців есе в Star, найбільшій газеті країни, в якому вона написала, що другий чоловік Манро та її вітчим піддав її сексуальному насильству, починаючи з 1976 року, коли їй було 9 років. Дівчинка розповіла про це матері, більше того, сам вітчим у всьому зізнався, проте Манро жила з ним до його смерті в 2013 році.

І ось тепер Канада вирішує, що їй робити зі своєю "національною гордістю". Так, наприклад, канадська письменниця Еллін Уінтерс сказала The Washington Post, що «ідея про те, що мати могла зрадити дочку таким чином, просто викликає в мене нудоту». Проте, на її думку, вона сказала, що не хотіла б, щоб роботи Манро були викреслені з навчальних планів шкіл та університетів чи прибрані з магазинів. "Іноді нам доводиться піднімати камінь і дивитися на потворні речі під ним", - сказала Вінтерс.

Тут ще є кілька обставин, від яких волосся стає дибки. Наприклад, як написала Скіннер, коли вона розповіла Манро, тобто своїй матері, про те, що її чоловік ґвалтував її, дев'ятирічну, Манро відреагувала не з занепокоєнням чи підтримкою, а «ніби дізналася про невірність».

Далі - більше. Виявляється, багато хто, включаючи біографа Манро, знали про насильство і рішення Манро залишитися з чоловіком - і теж тримали це в секреті. І ось тепер, коли мовчання з цього приводу нарешті закінчилося, залишається одне питання - що робити з "національною пам'яттю"...

Додамо, що дивовижним чином ніхто зі світових "культурних" ЗМІ, які пишуть про цей скандал, не поставив питання, як міг так у черговий раз "вцілити в шатнгу" нобелівський комітет...