Недоречний «землетрус»: як політична криза у Франції позначиться в Україні

8 вересня Національні збори (нижня палата парламенту) Франції розглянули питання вотуму довіри прем'єру Франсуа Байру. Інтрига при цьому була відсутня на старті – всім свідомо було зрозуміло, що нинішній уряд Франції гарантовано «підуть».

Ініціатором постановки питання про довіру уряду виступив сам Байру, який розраховував заручитися підтримкою палати на тлі затяжної кризи, спричиненої розбіжностями щодо проекту бюджету на 2026 рік. В умовах зростаючого держборгу його кабінет запропонував заморозити у 2026 році як податкові ставки, так і соціальні виплати та пенсії на поточному рівні. Незгоду з цим планом висловив блок партій лівого альянсу «Новий народний фронт» (NFP), так і ультраправа партія «Національне об'єднання» (RN).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Зазначимо, що дефіцит Франції минулого року досяг 5,8% ЗПС, що набагато вище за офіційний цільовий показник ЄС у 3%. Республіка також стикається з масштабною борговою кризою. Наприкінці першого кварталу 2025 року державний борг країни становив €3,346 трлн, або 114% ВВП.

«Пан депутати, у вас є влада повалити уряд, але немає влади скасувати реальність», - заявив на той момент ще чинний прем'єр Франсуа Байру, зійшовши на трибуну Національної асамблеї. Реальність для нього – це борг країни: «нестерпний», «дедалі важчий і дедалі дорожчий».

Глава уряду не захотів зрікатися своєї спроби переконати співвітчизників піти на жертви, щоб врятувати країну. «Мені кажуть: ви надто поспішайте, корабель ще тримається на плаву, не треба турбувати пасажирів та екіпаж, – аргументував Байру. - Але, якщо ми хочемо врятувати судно, треба діяти без зволікання».

"Франція не знає збалансованого бюджету вже 51 рік", - акцентував він, вдавшись до військової метафори: "Поневолені зброєю або поневолені нашими кредиторами – в обох випадках ми втратимо свободу".

Сорок хвилин Франсуа Байру провів на трибуні. Як зазначає з цього приводу Le Figaro, таким чином, він хотів уникнути публічної прочуханки під час обговорення своєї програми, явно приреченої.

Після тривалого спічу пана Байру ораторський марафон продовжили лідери опозиційних фракцій. Противники висловили йому все, що думали, не соромлячись у висловлюваннях. При цьому ліві лаяли центриста прем'єра за те, що він надто правий, праві – за те, що він надто лівий.

Від лівих, до речі, виступав ватажок соціалістів Борис Валло, який емоційно та артистично проклинав Франсуа Байру за жорстокість до простого народу, цитував Гюго, заламував руки і стверджував, що президент Макрон зобов'язаний «здатися і передати управління лівим». У той же час лідер правих республіканців Лоран Вок'є, навпаки, звинуватив Байру в тому, що той не йде назустріч «трудовій Франції», яка втомилася годувати дармоїдів. «Замість того, щоб скорочувати два святкові дні для працюючих французів, краще скоротити 365 святкових днів для тих, хто взагалі не працює і живе на допомогу», - констатував він.

Габріель Атталь, який виступав від імені президентської коаліції, передбачувано заявив, що уряд потрібно зберегти заради стабільності. За його словами, відставка не принесе нічого, окрім втрати часу та хаосу. Найкраще укласти «угоду у спільних інтересах» терміном на 18 місяців – до наступних президентських виборів.

Відома Марін Ле Пен від імені своїх прихильників з «Національного об'єднання» (RN) розповіла про «довгоочікуваний кінець агонії примарного уряду». У сумному фіналі кабінету та у стані фінансів країни вона звинуватила всіх і вся: «Керівники праворуч та ліворуч, ви винні». Також Ле Пен заявила, що не вірить у можливість вибору нового прем'єр-міністра, який зумів би захищати політику президента та бюджет країни. Тому голова парламентської фракції RN вимагає нового розпуску Національної асамблеї, в чому вона вбачає «вищий інтерес нації».

Керівниця групи «Нескореної Франції» у парламенті Матильда Пано, попередньо звинувативши прем'єра та президента у збагаченні багатіїв та зубожінні бідних, у глобальному потеплінні та війні в Газі, закликала Франсуа Байру якнайшвидше піти у відставку та прихопити із собою за компанію Емманюеля Макрона.

Тим часом сам 74-річний прем'єр, схоже, заздалегідь упокорився з таким результатом. Протягом тижня він неодноразово звинувачував партії в тому, що вони ведуть «громадянську війну одна з одною», але при цьому охоче об'єднуються, щоб «скинути уряд».

Проте, як казав легендарний Валерій Лобановський – результат на табло. А результатом у даному конкретному випадку стало те, що 364 депутати проголосували проти довіри уряду та 194 – за. Рішення парламентаріїв автоматично спричиняє відставку кабінету.

Це перший випадок в історії П'ятої республіки, коли уряд пішов у відставку через вотум довіри, ініційованого ним самим. Однак ще більш важливим є те, що цей крок «залізно» дасть старт новій парламентській кризі, суттєво збільшивши ризики дострокових виборів до Національної асамблеї.

Важливо розуміти, що на четвертому році повномасштабної війни з путінською Росією Париж залишається одним із найважливіших європейських партнерів Києва, але у разі позапланового парламентського перезавантаження ситуація може докорінно змінитись.

Поза сумнівом, президент Макрон був і залишиться, скажімо так, топ-лобістом українських інтересів на геополітичній дипломатичній арені. Проурядовий блок партій Ensemble («Разом»), до якого входить і політсила пана Макрона «Відродження», має єдину проукраїнську позицію.

Загалом проукраїнської лінії як у Національних зборах, так і в Європейському парламенті дотримуються і «Республіканці». Члени цієї політсили послідовно голосували «За» постачання зброї нашій з вами країні та запровадження антиросійських санкцій. Також "республіканці" завзято відстоюють розвиток європейського оборонного комплексу, розглядаючи вторгнення РФ як ключовий імпульс до стратегічного пробудження Європи від летаргічного геополітичного сну.

Об'єднання лівих сил «Новий народний фронт» (ННФ) є, мабуть, найпроблемнішим пазлом у партійній мозаїці французького парламенту. Справа в тому, що ключовим учасником цього блоку є ультраліва "Нескорена Франція", яка хоч і засуджує російську агресію, але наголошує на дипломатичному рішенні, уникає теми військової допомоги і рішуче виступає проти розширення Північноатлантичного Альянсу (НАТО). Таку позицію має і Комуністична партія Франції. А соціалісти дотримуються «тихої» проукраїнської позиції, намагаючись особливо не афішувати лояльність до Києва. Тим часом «зелені», які також входять до блоку лівих сил, підтримують суверенітет України та євроінтеграцію, але часто застерігають від надмірної мілітаризації Києва.

Ультраправа партія Марін Ле Пен (а точніше Жордана Барделли, який очолює її де-юре з 2022 року) зберігає часто неоднозначну позицію щодо України. Позиція ця змінюється під тиском різного роду кон'юнктурних вітрів. На даний момент "Нацоб'єднання" засуджує путінську "СВО". Але тут не слід забувати про те, що позика на суму 9,4 млн євро, отримана партією від одного з росбанків, досі залишається невиплаченою. Можливо, саме тому ця партія постійно відмовляється підтримувати практичні усі законодавчі ініціативи щодо надання допомоги нашій з вами країні.

Загалом, ризик дострокових парламентських виборів дорівнює ризику рівної французької лінії за російсько-українською війною. Втім, подальший розвиток подій визначить пан Макрон: він може, як призначити прем'єра, так і знову оголосити дострокові вибори з розрахунку заручитися необхідною більшістю.

Зараз найімовірнішим є перший сценарій. Зокрема, Politico пише, що господар Єлисейського палацу планує не затягувати із призначенням нового глави уряду та зробити це до 18 вересня – на цей день профспілки запланували масштабні акції протесту.

Серед потенційних кандидатів на пост прем'єра Le Figaro називає голову Національних зборів Яель Браун-Піве (представниця блоку Макрона), нинішнього єврокомісара з питань промисловості Стефана Сежурна, а також екс-прем'єра Жана Кастекса. Серед представників лівих видання виділяє 53-річного Лорана Берже, який обіймає посаду голови Французької демократичної конфедерації праці (CFDT), а також голову Рахункової палати П'єра Московісі та нинішнього міністра економіки Еріка Ломбарда. Не виключено, що новий уряд очолить і хтось із нинішнього – згідно з даними Le Parisien, таку пропозицію може зробити міністр охорони здоров'я Катрін Вотрен, міністр юстиції Жеральд Дарманен, а також міністр збройних сил Себастьєн Лекорнь. Якщо зрештою біля прем'єрського керма стане 39-річний Лікарню це буде джек-пот для України, оскільки цей політик не просто є прихильником нашої з вами держави, а й жорстко-послідовно виступає за суттєве посилення українських Збройних сил (ЗСУ) у середній та довгостроковій перспективі.

Читайте також: Стало відомо, хто візьме участь у засіданні «коаліції рішучих»

Читайте також: Робота над гарантіями безпеки для України завершена, - Макрон