Навала ухилістів та газові «сюрпризи»: як Європа вирішує російські виклики

З моменту проголошення Путіним часткової мобілізації у країнах-членах Євросоюзу щодня фіксують випадки незаконного перетину кордону російськими ухилистами. Про дещо екзотичне розповіли недавно естонські прикордонники. Страх вирушити в окопи та стати вантажем-200 погнав громадянина РФ до річки Нарва. Її чоловік успішно переплив на сапборді, але його затримали, оштрафували і відправили назад до Росії. Багато в чому через жорстку та однозначну візову політику щодо росіян, помітного посилення міграційного тиску в офіційному Таллінні не відзначають. Але кажуть, готові до нього. 

Готуються до непроханих російських «гостей» і в Литві, яка торік зіткнулася з колосальним потоком мігрантів з Близького Сходу та Африки. Ситуація безпеки на тлі новин про мобілізацію в Росії, визнали там, погіршується, тому охорону литовського державного кордону вирішили посилити. Нагляд за своїм кордоном посилила і Фінляндія, яка є останньою країною Євросоюзу, яка має сухопутний кордон з РФ. На окремих її ділянках фінські прикордонники планують збудувати високий залізний мур. Щоправда, багатокілометрових черг із російських автомобілів там теж поки що немає. А ось до Монголії, Казахстану, Вірменії, Фінляндії утворилися багатокілометрові черги на виїзд з Росії. Автомобілі стоять на всіх КПП. Ті, кому вдається пройти контроль, миттєво перетворюються на росіян, які виступають і проти Путіна, і проти війни в Україні.

Грузія - одна з небагатьох країн, куди росіяни сьогодні можуть виїхати швидко та дешево. Це єдина країна у світі, де без візи вони можуть перебувати цілий рік – не в останню чергу, тому з початком війни в Україну сюди приїхали сотні тисяч людей. Оголошена Володимиром Путіним мобілізація призвела до утворення на кордоні багатокілометрових пробок і нових закликів тамтешніх громадян скасувати привілеї для росіян. Через нашестя росіян Грузія вже перевела пункти пропуску на особливий режим. Середній час очікування у черзі становить близько двох діб. Коли поповзли чутки про закриття кордону для втікачів, а російські бронемашини начебто «випадково» почали під'їжджати до пункту пропуску Верхній Ларс, найкмітливіші пересіли на велосипеди. Втім, і в Грузії, і в Казахстані, і у Фінляндії росіян-втікачів, м'яко кажучи, приймають не дуже привітно. Залізна завіса з кожним днем опускається дедалі нижче.

«Паніка та зростання соціальної напруги в Росії стали наслідком несподіваної, масової мобілізації без оголошення війни. Такої хворобливої та невмотивованої мобілізації проти волі населення в Росії ще не було. З одного боку, незважаючи на потужну офіційну, мілітарну пропаганду, поза бажанням влади, йде швидка політизація населення Росії, особливо середнього класу, який досі терпимо ставився до путінської військової авантюри в Україні – ця війна його не стосувалася. З іншого боку, логіка війни та масова мобілізація призводить до швидкої, брутальної радикалізації діяльності російської влади. Чим більше поразок буде на фронті, чим важче проходитиме примусова і несправедлива мобілізація, тим агресивнішими будуть дії російської влади», - зазначає відомий політолог Віктор Небоженко. 

Коментуючи внутрішньоросійські наслідки половинчастої де-юре мобілізаційної програми Кремля, експерт додає: «Для цілей війни та проведення успішної мобілізації російська влада не церемоняться ні з цінами, зарплатами і матеріальними ресурсами суспільства аж до конфіскації, ні з арештами противників мобілізації. Різке погіршення матеріального становища, закручування гайок і кричуща соціальна несправедливість під час мобілізації змусить страждати величезні маси людей. У свою чергу, це неминуче призведе до зростання соціальної та політичної напруги у суспільстві. Ще невідомо, що небезпечніше для долі Росії – антинародна політика, репресивність та радикальність дій влади чи швидка політизація населення. Утримати ці некеровані процеси Путіну та його оточенню буде надзвичайно важко, чим і скористаються зрештою його противники».

«Протягом десятиліть російська пропаганда займалася дебілізацією громадян Росії. І, на мою думку, досягла поставлених результатів. Особливо це стало зрозумілим після 24 лютого. Переважна більшість росіян не просто підтримала широкомасштабне вторгнення в Україну, а й схвалювала та схвалює знищення України як держави та фактичний геноцид українського народу. А ось тепер усі ці росіяни, які підтримували свого Путіна та війну, коли треба самим йти на війну, почали обурюватись, протестувати та тікати з країни. Не сумніваюся, якби не було указу про мобілізацію, вони б і далі підтримували війну в Україні, яку дивилися на російських телеканалах. Що ж, Путін досяг зворотного ефекту. Він налякав не Україну, а своїх громадян. Тепер українці по телевізору спостерігатимуть за тим, чи відбудеться дебілізація росіян хоча б часткова», - каже керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

У цьому зв'язку зазначимо, що не далі, ніж у липні, російський іноагентний соціологічний центр «Левада» дізнавався про ставлення росіян до війни в Україні. За даними дослідження, війну на той час підтримували 76% респондентів. З того часу ситуація на фронті сильно ускладнилася, але навіть у більш благополучний для російської армії час її дії в Україні не підтримувала чверть росіян. Водночас, досі протестні настрої у Росії особливо яскраво не виявлялися. За понад півроку війни було здійснено, за повідомленнями так званих ліберальних росЗМІ, близько двох десятків спроб підпалу військкоматів, антивоєнні активісти виступали з окремими акціями, які порівняно легко припиняли тамтешні силовики. На думку експертів, це багато в чому було наслідком того, що в «спецоперації» брали участь переважно ті, хто йшов на це свідомо, підписавши контракт або вступивши до ПВК. Однак часткова путінська мобілізація стала тим самим лакмусовим папірцем, який виявив, що масова підтримка війни — не більше, ніж банальна фікція. Як відомо, офіційно заявлений план Путіна – закликати 300 тисяч чоловіків. За різними підрахунками на сьогодні з РФ поїхало вже понад півмільйона «визволителів». А операція-«мобілізація» стартувала лише тиждень тому і йде повним ходом.

Польща разом із країнами Балтії, яка з минулого тижня заборонила в'їзд російським туристам, відтепер не пускає їх також через порти та аеропорти. Усі ці держави не готові видавати і гуманітарні візи росіянам, які бажають проміняти потенційні окопи на Європу. Втім, більш лояльна західна Європа: Іспанія, Нідерланди, Німеччина «визволителів»-невдах приймати готові. «Крутлять носом» у цьому питанні й Штати — у Вашингтоні ще не визначилися остаточно, як чинити з російськими втікачами.

Що робити із російськими ухилистами напередодні обговорювали посли ЄС. Негайного рішення не знайшли, але підтвердили прагнення рухатись до єдиної відповіді Євросоюзу на можливий потік російських мігрантів. Єврокомісії доручили поновити візові інструкції. Якими вони будуть, враховуючи, що росіяни-шукачі притулку в ЄС цілком можуть війну підтримувати, – розповіли речники ЄК, хоча предметно ситуацію там поки що не коментують. «Комісія зараз працює над своїми рекомендаціями, і ми повідомимо вас, коли матимемо результати, коли завершимо роботу. Ми підтримуємо зв'язок із країнами-членами, проте процес триває», – зазначив речник Єврокомісії Ерік Мамер. Ситуацію на кордонах ЄС зараз уважно моніторять та описують як відносно спокійну. Працюють зараз і над посиленням санкцій проти Росії – це буде покарання за так звані референдуми, мобілізацію та ядерний шантаж.

Утім, новий пакет європейських санкцій ризикує виявитися символічним та декларативним. За півроку війни Європа розірвала більшість торговельних та фінансових зв'язків із путінською Росією, тому запас доступних інструментів дуже обмежений. Після шести санкційних пакетів у ЄС залишилися фактично два козирі: стеля ціни на нафту та обмеження цін на російський газ. Проти першого виступає меншість, а проти другого – більшість у ЄС, оскільки ці заходи, мовляв, важко реалізувати і загрожують нафтогазовою блокадою з боку Кремля взимку.

Обговорення санкцій розпочалося минулої п'ятниці і має завершитися якраз до саміту лідерів 27 країн ЄС, який пройде в Празі 6-7 жовтня. Основою нового пакету, як кажуть off records у дипломатичних колах, може стати поповнення санкційного чорного списку осіб та компаній, розширення торгових обмежень, зокрема, заборона на експорт деревини в Росію та імпорт звідти сталеливарної продукції, а також хімікатів. У єврокулуарах звучать і радикальніші пропозиції як то заборона на імпорт російських алмазів, запровадження кримінальної відповідальності за допомогу в обході санкцій, повна конфіскація заарештованих у Європі російських активів на 330 млрд євро і згадана вже стеля ціни на російську нафту. Щоправда, ЄС уже запровадив ембарго на російське чорне золото. Воно почне діяти з грудня, але не стосується постачання трубопроводами. Європа заборонила страхування, фінансування та морські перевезення нафти з Росії. США, нагадаємо, побоювалися, що європейське ембарго викличе стрибок світових цін та запропонували альтернативу – стеля ціни на російську нафту. Путін у відповідь сказав, що тоді нічого постачати не буде: ні нафту, ні газ, ні нафтопродукти. Поки до кінця неясно, що буде з ембарго у випадку, якщо ЄС все ж таки зважиться обмежити ціну нафти, що закуповується в Росії, в рамках нового пакету санкцій. Та й не факт, що на це погодяться усі 27 країн. Минулого разу Угорщина була різко проти, внаслідок чого схвалення нафтового ембарго затяглося, а самі обмеження виявилися половинчастими та ще з відстрочкою у півроку. Цього разу Угорщина налаштована не менш рішуче. Тамтешній прем'єр Віктор Орбан днями виступав за зачиненими дверима перед своєю партією і зажадав від неї домогтися зняття європейських санкцій з Росії не пізніше за початок 2023-го.

Утім, генеральна лінія політсили Орбана йде врозріз із загальноєвропейською. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн публічно пообіцяла посилити підтримку України та тиск на Росію. «Санкції залишаться. Наразі час для рішучості, а не поступок», - заявила вона минулого тижня у щорічному посланні Європарламенту та 450 мільйонам громадян 27 країн ЄС ще до того, як Путін оголосив про так звану часткову мобілізацію.

Тим часом, судячи з попередніх обговорень нафтової цінової стелі, ЄК буде непросто переконати Угорщину та деякі інші країни, які повністю залежать від постачання російської нафти, піти на ризик перед опалювальним сезоном і перевірити, чи не блефував незмінний господар Кремля, коли погрожував перекрити трубу.

З трубою, до речі, недавно сталося НП. Обидві нитки головного російського газопроводу до Європи «Північний потік» почали текти одразу у трьох місцях. Про витік газу неподалік острова Борнхольм повідомила ввечері в понеділок, 26 вересня, влада Данії та Швеції. Тоді ж шведські та данські сейсмологи зафіксували потужні підводні вибухи у цьому районі. Оскільки підводні газопроводи ламаються вкрай рідко, одночасна аварія на двох нових трубах одразу у трьох місцях викликала спочатку підозру, а потім і впевненість влади європейських країн у тому, що це не випадковість.

«Ми зіштовхнулися із диверсією. Подробиці поки що невідомі, але ясно, що була диверсія, що, можливо, означає новий крок в ескалації війни в Україні», - сказав прем'єр Польщі Матеуш Моравецький, відкриваючи вчора новий газопровід Baltic Pipe із Норвегії через Данію.

У свою чергу, глава датського уряду Метте Фредеріксен спочатку висловилася обережніше, але до вечора вівторка відкинула сумніви: «Оцінка відповідних відомств тепер однозначна - це результат навмисних дій. Не йдеться про випадкову аварію, - сказала вона на брифінгу. - Ми поки не маємо інформації про те, хто може стояти за всім цим».

«Витік - це не що інше, як спланований Росією теракт і акт агресії у напрямку ЄС», - написав радник голови ОП Михайло Подоляк у Twitter. «Росія хоче дестабілізувати економічну ситуацію в Європі та викликати паніку перед зимою. Найкраща відповідь тирану та інвестиція у безпеку – танки для України. Особливо німецькі», – додав радник Єрмака.

Як би там не було, але наслідки цього інциденту очевидні – різке скорочення і без того вже «урізаних» постачань російського газу до Європи. І причина цього не лише аварія на «Північному потоці», а й фактичний ультиматум від «Газпрому» до вітчизняного «Нафтогазу». Там учора заявили, що якщо НАК не відкличе всі свої антигазпромівські судові позови, то російський газовий монополіст припинить усі відносини з Україною та транзит газу до Європи зокрема. Очевидно, що якщо ультиматум Міллера та компанії не просто черговий шантаж, а загроза, яка реально втілиться в життя, то єдиним трубопроводом, яким експортуватиме російський газ до Євросоюзу, залишиться «Турецький потік». Тим часом його потужність складає близько 15,7 млрд. кубометрів на рік, що явно не зможе компенсувати зупинку транзиту за іншими напрямками.

На транзит через територію України, зазначимо, припадає приблизно половина поточних постачань російського газу до Європи. Своїми ультиматумами газовий монополіст РФ фактично ставить Україні енергетичний шах. Зокрема, «Газпром», заявляючи, що перестане оплачувати транзит через нашу країну, не виключаючи самостійно подачу блакитного палива до Європи, апріорі ставить НАК перед вибором: качати безкоштовно чи перекривати трубу.

Кремль вустами путінського спікера Пєскова назвав аварію на підводних газопроводах «абсолютно безпрецедентною ситуацією», хоча реально безпрецедентною ситуацією є численні брудні методи РФ, задіяні проти України, що відбивається від окупантів. І в даному конкретному випадку складно не погодитися зі словами датського прем'єра Фредеріксен, яка саме після дуже дивної аварії на СП заявила наступне: «Тривожні події з витоками «Північного потоку» наголошують на невідкладності зміцнення енергетичної безпеки Європи. Ми повинні негайно докласти всіх зусиль для того, щоб позбавити Росію будь-якої можливості використовувати енергоресурси як інструмент тиску». Чи піде Європа на реальні і радикальніші антиросійські кроки – дізнаємося дуже скоро.