Колючі «берці» для Мерця: чому заявка канцлера ФРН на євролідерство зазнала фіаско

Виступ німецького канцлера, 70-річного Фрідріха Мерца на Мюнхенській безпековій конференції, як влучно формулює Politico, де-факто став своєрідною заявкою на лідерство в Європі, «яку хитає зсередини на тлі не прогнозованих шарахань президента Трампа». У своєму мюнхенському спічі пан Мерц заявив про втрату США ролі світового гегемона і закликав ФРН (до речі, першу економіку ЄС) стати лідером Євросоюзу за ключовими напрямками. За словами глави німецького уряду, світовий порядок, який ґрунтується на правилах, перестав існувати і європейцям необхідно готуватися до зниження надійності різнопланових гарантій з боку офіційного Вашингтона. Окремо канцлер акцентував на глибокій розбіжності Європи зі Сполученими Штатами з багатьох питань і представив план набуття ЄС автономності — щоб стати сильнішим і самостійнішим партнером Америки в рамках Північноатлантичного Альянсу. "Навіть США недостатньо сильні, щоб діяти поодинці в епоху суперництва великих держав", - підкреслив канцлер ФРН, додавши, що партнерство в рамках НАТО вигідне обом сторонам і має бути відновлено, але вже на більш рівних умовах.

Другий подих для ЄС канцлер запропонував зробити в рамках «Програми свободи». Ця програма передбачає набуття Євросоюзом оборонного, фінансового та економічного суверенітету, розширення партнерства за межі об'єднання за лідерства Берліна як гаранта обороноздатності та стабільності євроконтиненту. «Я бачу потребу лідерства з боку Німеччини усередині ЄС. Німеччина займає стратегічне становище в центрі Європи, і дуже багато залежить від нас»,— без зайвої скромності констатував Фрідріх Мерц. Для того, щоб опинитися біля лідерського єврокерма, Німеччина, за його словами, має намір створити найсильнішу в Європі сухопутну армію, взяти на себе роль гаранта фінансової стабільності об'єднання та головного захисника України щодо постачання її озброєннями. Крім цього, німецький канцлер також вперше публічно підтвердив чутки, що давно циркулюють на кулуарному рівні, про те, що дійсно веде з президентом Франції Емманюелем Макроном переговори про перехід Європи під французьку ядерну парасольку.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Окремо Фрідріх Мерц висловився про Україну, під знаком якої за великим рахунком і пройшов Мюнхен-2026. Зокрема, він протиставив роль Берліна зусиллям Вашингтона щодо гіпотетичного укладання мирної угоди між Києвом та путінською Росією. У даному контексті канцлер заявив, що досягнення, говорячи трампівською мовою, «угоди» без безпосередньої участі Європи є неприйнятним, і додав, що «ця війна закінчиться лише тоді, коли Росія буде виснажена настільки, що буде готова сісти за серйозний стіл переговорів».

Далі пан Мерц повернувся до ідеї видачі Україні безвідсоткового репараційного кредиту на €140 млрд із заморожених активів країни-агресора, що провалилася наприкінці 2025 року. І тут, як зазначає Bild, німецькі «берці» натрапили на рифи союзницького нерозуміння: репараційну ідею не підтримали ключові партнери всередині ЄС в особі Італії та Франції.

І якщо розбіжності із цього приводу з Парижем раніше вже ставали предметом дискусій усередині табору, то демонстративна відмова прем'єр-міністра Італії Джорджі Мелоні відвідати Мюнхен стала, м'яко кажучи, неприємним сюрпризом для керівництва ФРН. Тим більше, що її виступ планувався відразу після промови Фрідріха Мерца. За твердженням італійської La Repubblica, Джорджа Мелоні проігнорувала Мюнхен-2026 через різку зміну риторики німецького канцлера щодо трампівської адміністрації. «Прем'єр-міністр вважається близьким за ідеологією до президента США Дональда Трампа політиком, і жорстка критика Вашингтона з вуст Мерца не вписується в її стратегію. На відміну від німецького канцлера, вона продовжує вибудовувати власний канал взаємодії з Білим домом і прийняла запрошення на «Раду миру», що скликається Трампом», - констатує видання.

Як би там не було, але прем'єр Мелоні замість Мюнхену вважала за краще особисто відкрити другий саміт Італія - Африка в Аддіс-Абебі. Таким чином Фрідріх Мерц опинився в становищі, коли його прагнення завоювати лаври євролідерства лопнуло як мильна бульбашка: пані Мелоні гне свою – багато в чому лояльну до адміністрації Трампа лінію, а президент Франції Макрон сам претендує на лідерство в рамках ЄС, при тому, що саме Німеччина, як ми писали, є першою економікою Європи.

До речі, якщо говорити про економіку, слід зазначити, що недавній неформальний саміт Євросоюзу, який пройшов у замку Алден Бісен у бельгійській провінції Лімбург, виявив євротріщини і в даному тематичному кейсі. Зокрема, ще до зустрічі голова Єврокомісії (ЄК) Урсула фон дер Ляйєн розіслала членам лідерам країн-членів євроклубу листи з пропозицією, яка роками викликала суперечки всередині об'єднання: «рухатися вперед у невеликих групах», якщо серйозні ініціативи з економічних питань не схвалять усім блоком. «Декілька країн можуть завадити робити те, що правильно для Європи»,— заявила прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен на початку зустрічі, коментуючи ініціативу пані фон дер Ляйєн. Водночас екс-прем'єр Італії Маріо Драгі, автор доповіді про конкурентоспроможність ЄС, закликав учасників зустрічі якнайшвидше усунути бар'єри на єдиному ринку, розробити кроки для зниження цін на енергоносії та, щоб відкрити дорогу до можливих реформ та змін, вдатися до просунутої співпраці (enhanced cooperation). Цей інструментарій, зазначимо, дозволяє групі країн ЄС, що складається щонайменше з дев'яти членів, приймати рішення щодо спільних ініціатив та розвивати їх незалежно від решти блоку. На даний момент такий важіль практично не використовується, але країни Євросоюзу вдавалися до нього, наприклад, у грудні 2025 року, коли домовилися про видачу кредиту Україні в розмірі €90 млрд. Тоді Угорщина, Словаччина та Чехія відмовилися приєднуватися до цієї ініціативи, і тепер домовленість стосується лише решти 24 країн-членів ЄС.

Один європейський дипломат на умовах анонімності заявив Politico, що використання механізму просунутої співпраці може стати мотивацією для всіх країн Євросоюзу, оскільки мало хто з них захоче відставати від інших у реалізації економічних заходів, які сприятимуть процвітанню. Одним із таких заходів вважається створення Союзу заощаджень та інвестицій, мета якого полягає у перенаправленні частини європейських заощаджень на інвестиції в європідприємства.

Ще одна пропозиція — запровадження особливого юридичного режиму, який спростить реєстрацію нових компаній у ЄС, виводячи їх із національних юрисдикцій до загальноєвропейської. Розробники ініціативи стверджують, що це дозволить компаніям реєструватись в онлайн-форматі протягом 48 годин. Такий собі спрощений аналог Діі по-європейськи.