Кіно та люди: чому у Шмигаля звільняється черговий міністр

Про своє бажання покинути кабінет міністра культури та інформаційної політики 55-річний Олександр Ткаченко повідомив днями за допомогою соцмереж. В уряді Дениса Шмигаля він працює майже півтора роки. За весь цей час з його вуст не звучало жодних заяв, які так чи інакше свідчать про розбіжності з президентським Офісом. Проте, зважаючи на те, що причину своєї відставки пан Ткаченко називає останньою краплею, очевидно, що океан непорозумінь між ним та ОП наповнювався далеко не один день…

«Написав заяву про відставку. Про причини. Рішення Кабміну щодо Держкіно приймалося без погодження з МКІПом. Забрати Держкіно у Міністерства культури та інформполітики та передати його в управління Кабміну – нелогічно. Це як забрати у компанії транспортний відділ та передати його в управління раді директорів. Такі стиль та підходи до управління процесами мене дивують - не мій концепт та цінності», - написав Олександр Ткаченко у себе у Facebook. До цієї посади він прикріпив, написане від руки прохання про відставку, наприкінці якого, явно виходячи за протокольні рамки, поставив усміхнений смайлик і резюмував: «Все буде культура».

Читайте також: Міністр культури подав прохання про відставку

Поки що чинний міністр Ткаченко стверджує, що втрата контролю над Держкіно – не єдина вказівка «зверху», з якою він не може погодитися: «Наприклад, згідно з управлінською реформою, на початку року урядом було прийнято рішення про створення Держслужби та Держінспекції з охорони культурної спадщини. Після цього через кілька місяців міністерство отримало листа від прем'єра про відкликання нашого подання на створення цих інститутів. Наповнення операційним функціоналом Держмистецтв також блокувалося».

Загалом і загалом, за словами Олександра Ткаченка, Держкіно стало «останньою краплею» для його відставки, але була й передостання і не менш болісна: «Бюджет на культуру-2022. І характер обговорення та фінальна сума для мене неприйнятні».

Зазначимо, що сума, передбачена для функціонування Мінкульту наступного року, менша майже на 18% за цифри, зафіксовані в держкошторисі-2021, а це 12,3 мільярда гривень. Втім, Олександр Ткаченко під час розгляду проекту бюджету у сесійній залі ВР жодного разу не був викритий у будь-яких демонстративних та активних діях щодо «вибивання» коштів для свого відомства. Таким чином очевидно, що свідомість, що різко прокинулася, і загострена відповідальність за добробут очолюваного міністерства — не більше, ніж гра на публіку.

Нарікаючи на скромне фінансування Мінкульту в наступному році Олександр Ткаченко, проте не зволив повідати широкому загалу про підсумки своєї роботи і про те, як освоювалися державні кошти за півтора роки його перебування біля міністерського керма. За даними аналітичного порталу «Слово і діло», з моменту призначення до Кабміну – а це червень 2020-го – пан Ткаченко дав 112 обіцянок, з яких виконав 52 (46%), провалив – 39. Ще 21 обіцянка без п'яти хвилин екс-міністра все ще перебуває на стадії верифікації.

Цікаво, що за півтора роки, маючи для цього і владні важелі, і фінансові можливості, Олександр Ткаченко не виконав програмну обіцянку – забезпечити проектування та підготовку до будівництва музею Революції гідності. Також Мінкульт на даний момент не закінчив роботу над законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження традиційного характеру середовища та протидії хаотичній забудові» і не вніс його до парламенту, тому пан Ткаченко не виконав одразу три обіцянки: створити правові умови та механізми задля збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць, розробити законодавчі зміни щодо заборони забудови у межах історичних ареалів та сприяти впровадженню права органів місцевого самоврядування примусового відчуження пам'яток у несумлінних власників.

Загалом програмних прогалин у колишнього топ-менеджера телеканалу олігарха Коломойського вистачає з лишком. Наприклад, Ткаченко, попри публічні обіцянки, не «додавив» завершення будівництва Національного музею – меморіалу жертв Голодомору. Профільний міністр запевняв, що у будівництві другої черги буде поставлено фінальну крапку у листопаді поточного року, проте згідно з планом, його завершать лише 2022-го. Не склалося у міністра культури та з Музеєм сучасного мистецтва, концепцію якого ще в березні він обіцяв презентувати «найближчим часом». Обіцяв також міністр, що йде, трансформувати 16 тисяч бібліотек і аналогічну кількість клубів та інших центрів культури в сучасні точки атракції.

Підсумок? Масштабне оновлення приміщень бібліотек нібито через гострий дефіцит коштів так і не розпочали, а пілотний проект створення та модернізації центрів культурних послуг запущено лише у семи громадах.

Нема чим похвалитися міністру Ткаченка, який залишає Кабмін, голосно ляскаючи при цьому дверима, і в архітектурній сфері. У рамках програми «Велика реставрація» він обіцяв відреставрувати близько 150 об'єктів, але на даний момент триває відновлення 29 і визначено ще 26, де буде профінансовано ремонтно-відновлювальні роботи. Ну і вишенька на торті — провал обіцянки щодо підготовки законопроекту про охорону культурної спадщини нашої країни.

А до активу «культурного» міністра можна віднести успішне лобіювання збільшення фінансування Українського інституту книги, підтримку книговидавничої справи та популяризацію української літератури у світі, на що цього року виділено 151 млн. грн.

Як і обіцяв Ткаченко, незважаючи на систематичні істерії проросійських ЗМІ, чинна влада не почала переглядати квоти українською мовою в телерадіоефірі. Також саме за міністра Ткаченка було проведено загальнонаціональну комунікаційну кампанію «Мандруй Україною», розпочато реалізацію проекту «Туристичні маршрути України», проведено маркетингові кампанії з популяризації внутрішнього туризму.

Що ж до кінематографічної сфери, яка нібито і стала «останньою краплею», яка спонукала Олександра Ткаченка написати заяву про відставку, то її обурення можна зрозуміти. По-перше, рішення про передачу Держкіно в управління цілком і повністю лояльного до ОП прем'єра Шмигаля, приймалося без погодження з ним та міністерством. За нашою інформацією, у момент «Х» Ткаченка взагалі був відсутній у країні, насолоджуючись краєвидами осіннього Парижа. По-друге, у Ткаченка забрали не якусь фінансово-дірову контору, а відомство з півмільярдним бюджетом. У своєму «прощальному» посту у Facebook Ткаченко не став прямо кидати каміння на адресу Банкової, проте адресат його обурених випадів очевидний і без цього...

Дуже цікавий момент: згідно з Конституцією, до урядової квоти президента належать два міністри — оборони та закордонних справ. Проте Ткаченко як претендента на міністри культури у стінах парламенту представляв особисто глава держави. "Він у цій (культурній - ред.) сфері знаходиться все своє життя і ми з ним щільно працювали багато років", - широко посміхаючись, сказав тоді гарант. Однак сьогодні, через півтора роки, судячи з останніх тенденцій, у мешканця головного кабінету на Банковій причин для сміху мало.

Як показало свіже соцопитування групи «Рейтинг», громадська підтримка Володимира Зеленського пробиває нові антирекорди, дедалі більше наближаючись до позначки 20%. Якби вибори глави держави відбулися найближчими днями, то чинного президента підтримали б лише 21,8% українців з-поміж тих, хто «залізно» визначився з вибором. Це найнижчий показник Зе з обрання його гарантом. На такому фоні недавнє звільнення одразу п'яти міністрів, а також демонстративне бажання Олександра Ткаченка залишити Кабмін, навряд чи додасть балів і президентові, і всій владній вертикалі. Відхід голови Мінкульту — це, серед іншого, додатковий сигнал про те, що кадрова політика «зелених», як і раніше, залишається нестабільною та хаотичною.

Зрозуміло, що Олександр Ткаченко, який залишає уряд з його, м'яко кажучи, неоднозначним бекграундом, без підтримки більш впливових постатей, не може претендувати на перші ролі в політиці. І, як зазначив у розмові з Lenta.UA близький до Банкової політолог, опальний олігарх Коломойський — фактичний шеф Ткаченка під час його роботи генпродюсером «1+1», просувати поки що чинного міністра культури вгору кар'єрними сходами не збирається: «Після відходу Сашка (Олександра Ткаченка — ред.) з телеканалу, він, наскільки мені відомо, вкрай рідко, та й то — швидкоплинно-шапково спілкувався з ІВК, тож усі ці розмови про тісний зв'язок із Коломойським — не більше, ніж розмови. І потім. Навіщо, м'яко кажучи, прагматичному Ігореві Валерійовичу інвестувати щось у Ткаченка — далеко не яскраву одиницю, яка навряд чи колись індивідуально засяє на політичному небосхилі? Коломойський має депутатську групу в Раді, має «своїх» людей в «Слузі народу» і йому цього політкапіталу цілком достатньо для того, щоб ефективно вирішувати свої питання. До того ж Ткаченко ніхто не виганяв — він іде сам. Так, прикро, що не дісталися «плюшки» від Держкіно, але у великій владній «сім'ї» обличчям не клацають — треба було добиватися свого, а не влаштовувати демарші. ІВК, до речі, так і робить. Через кримінальні справи в США він пішов у глибоку інформаційну тінь, проте свої насущні проблеми, як і раніше, вирішує більш ніж успішно».

Як би там не було, очевидно, що сам собою факт відходу із Зе-команди Олександра Ткаченка, навряд чи кардинально вплине на позиції влади в очах суспільства. Однак те, що далеко не останній член Зе-команди самовільно залишає різношерстий правлячий табір – явна ознака тріщин, що все більше поглиблюються, у владних стінах. Інше питання – що цей демарш може закінчитись тим, що Ткаченко в результаті залишиться міністром. Справа в тому, що замінювати його зараз особливо і нема на кого.

«Пан Ткаченко пояснюватиме свою позицію. Якщо фракція підтримає його відставку, то найімовірнішими кандидатами є заступники – перший заступник та заступник міністра», – сказав нардеп Ярослав Железняк.

Зазначимо, першим заступником міністра є Ростислав Карандєєв, а ось заступниць у Ткаченка три – Катерина Чуєва, Лариса Петасюк та Анастасія Бондар. Хто з них може замінити Ткаченка – невідомо.

Читайте також: «Слуга народу» назвав конкретний строк наступного масштабного перетрусу уряду