Кадрова рулетка: що означає перестановки Зеленського в силових структурах

Кадрову «чистку» в СБУ, анонсовану президентом в одному з його останніх відеозвернень, гарант розпочав із голови цього відомства Івана Баканова. Учора нардепи 265 голосами «пішли» з посади голови Служби безпеки України, друга дитинства Зе та минулого «кварталівця» Баканова. Його звільнили у неодноразово апробованому раніше турборежимі — без обговорення, дебатів та звіту «винуватця урочистості» з парламентської трибуни.

Днями, про що предметно розповідала Lenta.UA, до очолюваної Бакановим СБУ президент висловив чимало претензій, а в неділю було затримано Олега Кулінича - колишнього голову кримського управління спецслужби, яке базувалося в окупованому Херсоні.

Читайте також: Верховна Рада звільнила Івана Баканова з посади голови СБУ

Завдяки кому російські війська швидко захопили південь України? Це питання до влади звучало в інформпросторі, м'яко кажучи, неодноразово. Ще у квітні Зеленський звільнив кількох високопоставлених СБУшників, які «проворонили» численних зрадників та агентів у спецслужбі, а зараз продовжив чистку.

Відповідними указами вчора глава держави звільнив заступника Баканова – начальника служби розвідки Володимира Горбенка та зробив перестановки одразу у шести регіональних управліннях СБУ. Нових керівників територіальних служб вже призначено у Сумській, Харківській, Полтавській, Дніпропетровській, Житомирській та Закарпатській областях.

Розмах кадрової мітли справді вражає, а ось щодо безпосередньої якості «прибирання» - є питання. Судіть самі. Новим керівником відділення СБУ у Сумах призначено Едуарда Федорова - полковника Служби безпеки, який раніше керував відділеннями «контори» в Луганській та Донецькій областях.

Закарпатське облуправління СБУ очолив Євген Борзилов, який раніше керував обласним відділенням Служби безпеки в Полтавській області. До полтавського СБУ прийшов Іван Рудницький, який раніше працював в управлінні СБУ Закарпатської області. Начальником управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області став Сергій Лисак. Раніше він був головою Житомирського СБУ.

Висновки з цього слідують неоднозначні. З одного боку, СБУ – це відомство, в яке, і особливо у воєнний час, було б, м'яко кажучи, нерозумно призначати «парашутистів». З іншого боку, всі вищезгадані кадрові ротації нагадують старий анекдот про перестановку ліжок у борделі.

Дуже показово, що сам Баканов на свою кадрову «страту» у будівлю під скляним куполом на Грушевського не прийшов, проте у соцмережах оприлюднив прощальну заяву. Він заявив, що результат його роботи «не залежить від будь-яких суб'єктивних оцінок, політичних інтриг та інших передумов». «Ми займалися справами, а не піаром», – каже Іван Баканов. Він вважає, що за нього СБУ показала найбільш масштабні та масові викриття ворожих агентів у різних державних органах, системно взялася за проросійські партії та протидіяла «ворожій пропаганді».

«Так, не все із запланованого вдалося довести до кінця. Були й прорахунки, причини яких слід аналізувати окремо. Водночас варто пам'ятати – складно за кілька років змінити систему, яка десятиліттями зазнавала впливу сильного і підступного ворога, який володіє необмеженими ресурсами», – додав тепер уже екс-глава СБУ.

Іван Баканов вважає заслугою «контори» те, що Росії не вдалося взяти українську столицю в режимі бліцкригу: «Нагадаю, ворог прагнув захопити Київ і країну за три дні. І серйозну ставку робив на власні агентурні мережі, які мали виявитися на початку повномасштабного вторгнення. Але в цей кризовий момент ворожі агенти не спрацювали – СБУ заздалегідь вибудувала чітку систему їхньої нейтралізації. І це теж один із результатів, який свідчить про рівень роботи спецслужби». Колишній керівник СБУ також підкреслив, що розуміє та визнає недоліки, «але не міг так швидко викурити всіх російських кротів, якими була нашпигована спецслужба». Її очищення далі відбуватиметься вже без нього. Деякі деталі вже розпочатого чищення розкрив голова пропрезидентської фракції Давид Арахамія: «Це лише початок. Там (у управліннях СБУ - ред.) буде багато звільнень, бо за всі ці роки багато резидентів російських спецслужб зміцнилися у стінах Служби безпеки, на жаль. І зараз дуже ефективно працює департамент внутрішньої безпеки та департамент контррозвідки. Вони отримали доступ до тих матеріалів, до яких раніше не було доступу».

Звільнення генпрокурора Ірини Венедиктової президент мотивував так само, як і у випадку із головою СБУ – багато зрадників у відомстві. Втім сама Венедиктова так не вважає. На відміну від Баканова, вона вчора прийшла до Ради та виступила перед нардепами. Гучних заяв не робила, проте закиди гаранта відкинула: «З 15 тисяч осіб у нас лише п'ять прокурорів, які залишилися працювати на колаборантів та трьох державних службовців, що дорівнює 0,03% від працівників. І я вважаю, що це заслуга відреформованої системи прокуратури». Висловивши своє «фе», сперечатися про доцільність чи не такої своєї відставки пані Венедиктова не стала. Проте «напхала» Офісу президента в інтерв'ю CNN, назвавши свою відставку наслідком дійсної політики в Україні.

Слід зазначити, що Баканов та Венедиктова до повноцінного звільнення парламентом були усунені Зеленським за різними статтями: Венедиктова відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про правовий режим військового стану», а Баканов – відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних сил України. Ця стаття свідчить: «Невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, яке спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки або створило загрозу наступу таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов'язків».
Втім, у тому, що після звільнення президентського друга дитинства чекає продовження «банкету» у вигляді кримінальної відповідальності за вищезгаданою статтею, є великі сумніви.

Наразі і СБУ, і Генпрокуратура не мають повноцінних керівників. Замість Баканова та Венедиктової Зеленський призначив тимчасових виконувачів обов'язків. Керуватиме «конторою» Василь Малюк, який до цього був першим заступником голови СБУ, а в офісі Генпрокурора господарюватиме Олексій Симоненко, екс-заступник Венедиктової. Обидва ці чиновники українські ЗМІ називають близькими до заступника голови ОП Олега Татарова. Обох бачили на дні народження цього чиновника у 2021 році.

Саме Симоненко за відсутності Венедиктової регулярно займався «слизькими» кримінальними справами за часів президентства Зеленського. Зокрема, він підписував повідомлення про підозру у держзраді Петру Порошенку. Його також звинувачували у гальмуванні розслідування справи проти Олега Татарова. Саме Симоненко підписував документи про передачу цієї справи від НАБУ до СБУ. До слова, СБУ тоді не почала закривати справу на Татарова. Чи варто говорити, що у останнього у зв'язку з цим вибудувалися натягнуті стосунки з Іваном Бакановим.

Щодо Малюка, то тут цікаві його кар'єрні кульбіти. У березні 2020 року президент Зеленський призначив його на посаду першого заступника начальника головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ. А вже за рік звільнив його. В ОП пояснили це необхідністю реформувати Службу безпеки та боротися з контрабандою. Проте вже у лютому 2022-го Малюк повернувся до силових структур, спочатку до МВС, а потім у березні знову до СБУ на посаду заступника голови.

Поки невідомо, чи Зе вноситиме подання до парламенту на призначення Малюка і Симоненка на посади остаточно, проте як кажуть у кулуарах, на Банковій підшукують інші кандидатури. Але хто б не став новим керівником СБУ та Офісу генпрокурора, очевидно, що ці держчиновники топ-рівня неодмінно зіткнуться із серйозними викликами, починаючи від необхідності реального внутрішнього очищення від проросійських кадрів, закінчуючи розслідуванням жорстоких злочинів, скоєних путінськими «визволителями».

Прокоментував учора в інтерв'ю НВ кадрові «шторми» у СБУ та Генпрокуратурі керівник президентського Офісу Андрій Єрмак, якого називали лобістом даних перестановок у ключових силових відомствах країни: «Насамперед треба сказати, що це рішення президента. Останнім часом президент відвідував кілька районів, насамперед це райони, в яких, на жаль, були факти, що керівники СБУ та співробітники прокуратури або залишилися на окупованих територіях та почали співпрацювати з окупантами, або якимось дивним чином їх не було, коли треба було боронити ці райони. Президент завжди казав, що він розбиратиметься з усіма цими випадками, тому що ми у війні, війна триває і люди потребують справедливості. Тому я не хотів би коментувати це рішення президента. Думаю, що подальші кроки відповідатимуть на запити суспільства. Ми точно зацікавлені більше, ніж будь-хто, щоб суспільство отримало відповіді, хто і як поводився, хто де був 24 лютого, хто як виконував свої обов'язки».

Відповідаючи на запитання про те, що тимчасові керівники СБУ (Малюк) та Офісу генпрокурора (Симоненка) близькі до одного з його заступників, Єрмак наголосив: «Щодо впливу Татарова, то він мені ці кандидатури не пропонував, а я, відповідно, не пропонував президенту».

Тобто голова ОП, незважаючи на очевидні зв'язки свого, скажімо м'яко, одіозного заступника з Малюком і Симоненком, категорично заперечує свій вплив на дані процеси. Втім, остаточні висновки про те, хто і як «підминає» під себе дві ключові силові структури, можна буде робити лише після призначення повноцінного голови СБУ та Генпрокуратури. І тут важливо зазначити, що законодавчих вимог щодо того, протягом якого терміну ми можемо виконувати обов'язки, немає. Таким чином, Малюк та Симоненко можуть працювати місяцями, якщо не роками. Сподіваємося, втім, що цього не станеться.

Учора відбулося ще одне важливе кадрове рішення. Конкурсна комісія, отримавши пас Банкової, нарешті визначилася з новим керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Це, до речі, одна із вимог кандидатства України в Євросоюзі. Найбільше балів набрав детектив НАБУ Олександр Клименко. Щоправда, тепер Офіс генпрокурора має перевірити та прийняти кандидатуру нового керівника САП. І робити це, ймовірно, буде тимчасовий виконувач обов'язків генпрокурора Олексій Симоненко. Однак, на думку громадських діячів, зокрема керівника «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна, з огляду на ймовірні зв'язки Симоненка та заступника керівника Офісу президента Олега Татарова, призначення керівника САП може бути затягнуте.

До того ж, окрім особистісних «тьорок», є процедурні нюанси. Наразі ситуація видається таким чином: комісія визначила переможця, але ухвалила рішення, що вона зможе подати на розгляд генерального прокурора нового кандидата лише після того, як отримає інформацію про відповідність переможця цілому переліку законів, зокрема «Про очищення влади», «Про запобігання корупції», «Про державну таємницю» тощо. Але скільки триватиме це отримання документів, насправді ніхто не знає, адже закон не визначає чітких дедлайнів. А це може зайняти за великим рахунком роки. Ще одна проблема полягає в тому, що керівника САП призначає генпрокурор, якого ми не маємо. Виконувач обов'язків – не генпрокурор. Тому навіть якщо керівника САП призначать таким чином, і це зробить в.о., тоді виникнуть дуже великі питання щодо того, яким є статус цього керівника САП і чи зможе він бути незалежним на своїй посаді.

Одним словом, у кадрових історіях з керівництвом Офісу генпрокурора, СБУ та САП поки що суцільні крапки. Тим часом у політкулуарах почастішали чутки про те, що третім після Баканова та Венедиктової на вихід із владної команди слід готуватися голові МВС Денису Монастирському. Адже апетит у Офісу президента приходить під час їжі.

Читайте також: Про нові звільнення в СБУ оголосив Зеленський