Іра Кудашова: ця роль у «Брудному Ангелі» стане найсміливішою у моєму житті

Історія головної героїні — молодої жінки, яка опиняється на межі виживання, пристрасті й вибору, — тримає напругу від першої до останньої хвилини. Саме цю роль у картині готується зіграти відома актриса Іра Кудашова, для якої це стане одним із найвідповідальніших викликів кар’єри. Ми зустрілися з нею, щоб поговорити про підготовку до зйомок, складність жіночих образів у кіно та про те, як актриса ставиться до відвертих сцен.

Ви готуєтеся до зйомок у новому трилері «Брудний Ангел» режисера Вови Лерта. Як би ви розповіли своїми словами, про що ця історія і чим вона відрізняється від інших сценаріїв, які ви читали?

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Брудний Ангел» для мене — це історія про дівчину, яка проходить шлях від наївності до жорстокої реальності. На початку моя героїня ще вірить у любов і прості мрії, але поступово потрапляє у світ, де все побудоване на маніпуляціях, грошах і небезпеці.

Для мене цей сценарій особливий тим, що він не схожий на простий трилер. Це історія, яка змушує мене не просто грати роль, а проживати внутрішню подорож разом із героїнею. Це сценарій-застереження, який стає дзеркалом для багатьох дівчат. Він показує, наскільки крихка межа між мрією та пасткою, і нагадує: як легко втратити орієнтири й опинитися там, де зовсім не планувала.

Це той сценарій, який після прочитання не відпускає. І саме цим він для мене особливий: він не лише розважає, а й повчає.

Для вас це перший спільний проєкт із режисером Вовою Лертом. Як ви готуєтеся до співпраці з ним у «Брудному Ангелі»?

Я завжди дуже ґрунтовно підходжу до роботи над ролями: самостійно аналізую сценарій, виписую факти про героїню, розбираю кожну сцену й шукаю внутрішні мотиви персонажа. Але у випадку з «Брудним Ангелом» це стало для мене новим рівнем. Спершу я кілька днів працювала над сценарієм сама, а потім ми мали довгий розбір разом із Вовою Лертом та співавторкою сценарію Вітою Зимою. Ми кілька годин обговорювали кожен нюанс, мотивації й трансформації моєї героїні Лізи. Це був мій перший досвід настільки глибокої колективної роботи над роллю, де я не лише слухала, а й могла вносити власні пропозиції та відчувати, як історія вибудовується разом.

Готуюся я і фізично — записалася на танці, щоб краще відчути пластику й свободу руху героїні. Мені важливо прожити роль не лише психологічно, а й тілесно.

Для мене Вова Лерт — це режисер, який одночасно дає свободу й допомагає знайти правильний напрям. Це шанс проявити себе максимально професійно й доросло — на тому рівні, до якого я давно прагнула. Тому співпраця з ним — це великий шанс і неймовірний досвід для мене.

Ви будете грати головну героїню фільму. Як ви зараз, на етапі підготовки, намагаєтеся відкрити для себе її внутрішній світ?

Щоб відкрити внутрішній світ Лізи, я почала з дуже детального аналізу сценарію. Я буквально розібрала кожну сцену, виписала факти, суперечності, зміни в її характері й моменти, де вона дорослішає. Це допомогло побачити її шлях як трансформацію — від наївної дівчини до жінки, яку життя змушує робити вибір на межі.

Мені здається, що саме так поступово я наближаюся до Лізи — не як до вигаданого персонажа, а як до живої людини, чия історія може стати дзеркалом для багатьох дівчат.

У фільмі є сцени повної оголеності. Для акторки це завжди непростий виклик. Як ви вирішили, що готові прийняти його?

Я дуже уважно ставилася до цього вибору, але мене переконали дві речі. По-перше, місія самого сценарію. Це не тільки розважальне кіно, яке подивляться і забудуть. Це застереження, яке може стати дзеркалом для багатьох дівчат, показати, як один невірний крок може зламати життя. Якщо хоча б одна глядачка після фільму зупиниться і не піде в небезпечний досвід — значить, ми все зробили правильно.

По-друге, режисерський підхід. Я відчула, що тут є повага до акторки, є розуміння, що ці сцени мають сенс і будуть подані глибоко, без експлуатації. Саме тому в мене не було ні хвилини сумнівів. Для мене це професійний і дорослий крок.

Що для вас є важливим, аби такі сцени залишалися мистецтвом, а не просто провокацією?

Для мене принципово важливо, щоб сцени оголеності працювали на історію й на психологію персонажа. Тоді вони стають мистецтвом, а не просто провокацією. Якщо глядач бачить не тіло, а біль, уразливість чи трансформацію героїні — сцена набуває глибини й сенсу.

Також велике значення має довіра до режисера й атмосфера на майданчику. Коли акторка відчуває повагу й захищеність, вона може віддатися моменту й зіграти чесно, без страху, що її образ буде використаний поверхнево.

У «Брудному Ангелі» я маю саме такий досвід — тут немає мети шокувати, є мета показати правду життя через сильну історію.

Які теми для вас особисто є найцікавішими у цій історії?

Для мене у цій історії найцікавіші теми — це трансформація жінки та її пошук себе у світі, який постійно випробовує її межі. У «Брудному Ангелі» ми бачимо, як наївність поступово стикається з жорсткою реальністю, і це стає дзеркалом для багатьох дівчат. Мені важливо, що сценарій не просто показує спокуси чи небезпеки, а й піднімає глибші питання: про внутрішню силу, про ціну вибору, про те, що навіть найболючіші помилки можуть стати точкою дорослішання.

Ще одна важлива для мене тема — це ілюзія блиску. Ззовні — красиве життя, гроші, вечірки, а всередині — самотність, залежність і страх. Ця контрастність робить історію дуже чесною й по-справжньому важливою для сучасного глядача.

У чому для вас головний виклик цієї ролі?

Для мене найбільший виклик цієї ролі — показати не просто історію однієї дівчини, а процес внутрішньої трансформації людини, яка крок за кроком втрачає опори. Це не зовнішня дія, а саме глибокий психологічний злам: як із мрійниці й наївної дівчинки вона поступово стає дорослою жінкою, яка мусить приймати дуже жорсткі рішення.

Виклик у тому, щоб грати максимально чесно — дозволити собі прожити найвразливіші й найболючіші стани. Я бачу цю роль як можливість пройти з персонажем його темний шлях і водночас показати глядачеві те дзеркало, у якому він може впізнати свої власні страхи, ілюзії чи вибори. Саме це робить роль для мене справжнім випробуванням.

Що для вас означає «цінність себе» в сучасному світі, де є тиск соцмереж, стандартів краси й шоу-бізнесу?

Для мене «цінність себе» — це вміння залишатися собою, навіть коли весь світ диктує інші правила. У сучасному світі, де соцмережі створюють ілюзію ідеального життя, а стандарти краси змінюються швидше, ніж тренди в музиці, дуже легко загубитися. Цінність себе для мене — це не зовнішні параметри й не кількість підписників. Це внутрішнє відчуття, що ти маєш право на свій шлях, на власні вибори й на свою правду. Це про те, щоб не дозволити ні індустрії, ні оточенню, ні тимчасовим обставинам перекреслити твою гідність. І ця роль у «Брудному Ангелі» для мене — ще одне нагадування, наскільки важливо цінувати себе, щоб не втратити себе у світі спокус і тиску.

Чи вважаєте ви, що цей фільм може викликати розмову про жіночу самоцінність у суспільстві?

Так, я вірю, що цей фільм може стати початком важливої розмови. «Брудний Ангел» показує історію, яка, на жаль, близька багатьом дівчатам — про вибір, зроблений під тиском обставин, і про те, як легко втратити власну гідність, коли здається, що іншого виходу немає.

Це не просто трилер чи драма — це дзеркало, у якому суспільство може побачити свої хворі місця: об’єктивацію жінок, залежність від грошей, спокусу «легкого» шляху. І мені здається, саме такі історії здатні змусити людей говорити вголос про самоцінність — про те, що жінка варта більшого, ніж бути товаром чи чиєюсь іграшкою. Я сподіваюся, що після перегляду хоча б одна дівчина подумає: «Я заслуговую на краще». Якщо кіно здатне викликати таку думку, значить, воно виконує свою найвищу місію.

Наскільки для вас важливо мати «хімію» з іншими акторами, і як ви будуєте довіру ще до початку зйомок?

Для мене «хімія» між акторами має величезне значення. Кіно — це не тільки моя робота перед камерою, це завжди взаємодія, живий обмін енергією, де кожен партнер впливає на мою гру. Якщо є довіра й відчуття безпеки, можна дозволити собі бути по-справжньому вразливою, і тоді сцена оживає. Я намагаюся будувати цю довіру ще до початку зйомок: спілкуюся, слухаю, уважно вивчаю партнера, його реакції. Для мене важливо прийти на майданчик із відчуттям, що ми граємо «разом», а не поруч. Я завжди відкрита до розмов, репетицій, навіть простих людських моментів поза сценою, бо саме це створює ту невидиму нитку довіри, яка потім робить історію на екрані переконливою.

Яким ви бачите вплив цього фільму на українське кіно?

Я бачу цей фільм як важливий крок для українського кіно, тому що він виходить за рамки звичних жанрових історій і говорить із глядачем відверто, без прикрас. «Брудний Ангел» може стати поштовхом до сміливішого кіно в Україні — такого, що не боїться показувати темні сторони суспільства й водночас дає надію та сенс. Для мене цінно, що ця історія не лише розважає, а й відкриває дискусію про жіночу самоцінність, про вибір і його наслідки. Це той випадок, коли кіно здатне змінювати життя, і я вірю, що саме така відверта й емоційна розмова може підняти українське кіно на новий рівень і зробити його глибшим, більш резонансним і ближчим до світового контексту.

Чому, на вашу думку, саме цей фільм глядачі точно не зможуть забути?

Цей фільм буде важко забути, бо він говорить про вибір, який роблять жінки щодня — між мріями і реальністю, між спокусою й небезпекою. Це історія, яка може зупинити, відкрити очі й, можливо, навіть врятувати. Він вражає своєю чесністю й водночас ніжністю — показує крихкість людини і силу, яку вона може знайти в собі. Це історія, яка буде жити в глядачеві ще довго після фінальних титрів - у його власних роздумах, питаннях і, можливо, рішеннях, які він прийматиме вже у власному житті. Попри серйозні теми, цей фільм ще й хорошенько вас розважить.