Ігор Стаковиченко: замість закручування гайок владі слід дати бізнесу проявити себе

- Після початку повномасштабної війни багато бізнесменів зайнялися різними волонтерськими проектами. Наскільки відомо, ви також активізували благодійну діяльність. Чим ви зараз займаєтесь?

- По-перше, зараз головне моє завдання – допомога нашої армії, яка бореться із росіянами за кожну п'ядь української землі. У мене сформульована проста і чітка позиція: для того, щоб ми могли й надалі жити тут, у себе вдома, ми маємо зараз зробити все, щоб перемогти.

Читайте також: Кличко просить у бізнесу грошей на війну з Росією

По-друге, я співзасновник благодійного фонду «Діти дітям», який ми з моїми колегами створили п'ять років тому, у 2017 році. Але якщо раніше ми працювали виключно в Україні, допомагаючи дітям з інвалідністю, то з 24 лютого 2022 року, підлого нападу росіян, вся наша діяльність різко змінилася. Зараз наш Фонд працює у новому режимі, адаптуючись до війни.

Ускладнило завдання те, що багато наших підопічних були змушені евакуюватися до безпечніших міст України, Польщі, Німеччини та інших країн. Часто ситуація складалася вкрай непросто: сім'ї із хворими дітьми часто навіть не знали кінцевого пункту призначення.

– Як ви допомагаєте їм?

- Якщо зараз з дітьми, які перебувають за кордоном, все набагато простіше – їм допомагають країни, де вони зараз живуть, то досить складно було зберігати комунікацію з сім'ями в Україні. Тим не менш, зараз ми знаходимося на цілодобовому зв'язку з усіма підопічними фонду, щоб підтримувати психологічно та фінансово.

Як і раніше, залучаємо дітей із батьками до збирання коштів для підтримки сімей з дітьми з інвалідністю. Зібрані кошти йдуть на закупівлю памперсів, медикаментів, дитячого харчування та оплату реабілітації.

– Ви займалися різним бізнесом: аграрним напрямком, сферою громадського харчування, дистрибуцією продуктів харчування. Як ви оцінили б нинішню ситуацію в економіці?

Дуже складно оцінити втрати бізнесу, адже вони є колосальними. Тільки за перший місяць війни в Україні лише прямі втрати (без втраченої вигоди) малого та середнього бізнесу становили $80 млрд, а зараз уже фактично йде четвертий місяць конфлікту і про якісь точні цифри важко говорити – вони постійно зростають.

Проте відомо, що станом на середину травня загальні економічні втрати через війну, враховуючи як прямі, так і непрямі втрати (зниження ВВП, припинення інвестицій, відтік робочої сили, додаткові витрати на оборону та соціальну підтримку тощо), становлять 564-600 млрд. доларів.

Наразі експерти дають оцінку, що до кінця року слід очікувати спаду економіки України на 30%, а за розрахунками мінекономіки лише за I квартал 2022 року український ВВП скоротився на 16%.

Якщо дивитися з погляду приватного підприємця, доводиться говорити про низку труднощів. Насамперед, йдеться про логістичний колапс. Блокада морських портів росіянами порушила експортно-імпортні ланцюжки, які вибудовувалися десятиліттями.

Проте за чотири місяці війни більшість представників великого українського бізнесу зуміли перешикуватися. Хоча, звичайно, простіше це було зробити компаніям із закритим циклом виробництва.

Малий і середній бізнес також досить швидко шукає нові рішення, оскільки він набагато мобільніший за великі корпорації.

- Окрема, украй непроста ситуація спостерігається в АПК.

Про те, що відбувається в даній галузі, я знаю не з чуток, оскільки цей напрямок є одним із ключових у моїй діяльності протягом останніх років. Минулого року я придбав майданчики у різних регіонах України для будівництва мережі елеваторних комплексів для збирання, обробки та перевалки сільськогосподарських культур. Протягом п'яти років я планував значні інвестиції у будівництво елеваторів як основи бізнесу з аграрної логістики та трейдингу.

Не секрет, що блокування морських портів спричинило неможливість нормального вивезення зерна з України. Наші трейдери з певних причин не можуть вирішити це питання. Потрібна максимальна допомога наших західних партнерів.

- Влада має робити щось, щоб бізнес – у тому числі й аграрний – не був у повній стагнації. Які дії ви виділили б?

Головне завдання влади у цій ситуації – максимально лібералізувати податкове законодавство. Замість закручування гайок – чим явно хочуть займатись деякі представники Верховної Ради – слід максимально дати бізнесу проявити себе.

Багато правильних рішень було прийнято парламентом на початку війни. Йдеться, наприклад, про можливість фізичним особам-підприємцям та юридичним особам з оборотом до 10 млрд грн сплачувати єдиний податок з обороту в обсязі 2% за правилами, встановленими для 3-ї групи платників єдиного податку, тобто зі звільненням від податку на прибуток, ПДВ та інших платежів. Також важливим рішенням стало зменшення ПДВ під час продажу пального.

Але час минув, і зараз у високих коридорах активно обговорюють перегляд низки законодавчих норм. На мою думку, це велика помилка, яка може зруйнувати і так вельми нестійку систему.

- Але ж держава бере на себе зобов'язання відновити зруйновану інфраструктуру. А це – величезні ресурси. Звідки їх брати?

- Питання дуже правильне. По-перше, слід розуміти, що зараз – під час бойових дій – займатися повноцінним, повномасштабним відновленням фактично неможливо. До того ж, виділення вкрай обмежених фінансових ресурсів на це не має практичного сенсу. Якщо говорити про Київську область, де я маю низку активів, то слід говорити гранично відверто: ніхто не може дати гарантій, що росіяни знову не спробують піти з півночі на Київ. Місто вони, звісно, не візьмуть. Але знову знищать усі об'єкти інфраструктури.

Тому треба виходити з того, що зараз потрібно терміново вирішувати питання життєзабезпечення для тих людей, які залишилися без даху над головою. Як можна вирішити ці питання? Влада здатна викупити здане забудовниками житло. Наразі десятки тисяч квадратних метрів у Київській області простоюють і купувати їх ніхто зі звичайних українців не в змозі.

Зводити нові ЖК у тій же Бучі чи Ірпені – вкрай затратне та довгострокове задоволення. Лише на заливку та застигання фундаменту піде півроку. А людям житло потрібне вже зараз.

Також треба розуміти, що будівельні матеріали зараз потрібні для інших цілей – будівництва укріплень. Причому не лише на сході та півдні України, а й на півночі. На секундочку йдеться про більш ніж 1500 кілометрів фронту.

Крім викупу готової нерухомості, вже зараз потрібно в авральному порядку займатися облаштуванням тимчасового житла. Величезна кількість сіл та міст у Чернігівській, Запорізькій, Сумській, Харківській, Миколаївській, Донецькій та Луганській областях фактично стерті з лиця землі. І швидко відбудувати їх не вдасться.

- Тим не менш, і викуп нерухомості, і покупка будинків для тимчасового житла – це чималі гроші. Тим більше, що все одно потрібно проводити ремонтні роботи в будинках, які хоч і постраждали, але все ж таки можуть бути відновлені.

- Слід усвідомлювати: наш держбюджет не впорається з цими завданнями, навіть якщо висмоктати всі соки з бізнесу. Тому влада має вже зараз максимально активно працювати з нашими партнерами. Це стосується не лише урядів дружніх нам держав, а й інших інституцій – міжнародних організацій, міст-побратимів, приватних фондів, з якими наші дипломати, Київ мають щільно працювати.

Чи це означає, що вже зараз ми отримаємо відповідні можливості? Боюся, повноцінне відродження України розпочнеться вже після нашої перемоги. До речі, моя головна надія будується – щоб Україна за підтримки світової спільноти досягла від Росії багатомільярдних репарацій – за все, що вони зробили у нас: за вбивства, знищене майно.

- Восени минулого року ваше прізвище фігурувало у зв'язку з колишнім віце-прем'єр-міністром Анатолієм Любченком. Зокрема, в деяких ЗМІ вас звинувачували в участі у «скрутках» податку на додану вартість. Чим закінчилася ця історія?

- Так, власне, нічим. Ця хвиля звинувачень як з'явилася, так відразу згорнулася відразу після звільнення Любченка. Судячи з того, як усе було організовано, йшла повномасштабна інформаційна кампанія, а заодно заради правдоподібності вигадали і прізвища «скрутників». Показово, що одразу після відставки Любченка тема якось сама собою зійшла нанівець.

Єдина проблема – вимоги прибрати моє прізвище з публікацій, видання, що опублікували цю брехню, мовчки ігнорували. Чому? Мабуть, бо заплатили. Мені зараз не до судів. Зараз є справи важливіші, але неприємний осад залишився.

Читайте також: МОЗ об'єдналося з громадськістю та бізнесом для забезпечення лікарень під час війни