Хто замість Суркова: чи зміниться тактика Путина після зміни «головного» по Україні

Днями стало відомо про те, що помічник президента Росії Владислав Сурков залишає держслужбу. Про це заявив на минулих вихідних директор «Центру політичної кон'юнктури» Олексій Чеснаков, колишній співробітник адміністрації Путіна, який в ЗМІ часто представляє інтереси Суркова. Нагадаємо, Сурков став помічником Путіна у вересні 2013 року. Це сталося за два місяці до початку євромайдан, після чого Росія анексувала Крим, а на сході України почався військовий конфлікт. З 2014 року його ім'я пов'язують з політичними проектами на непідконтрольною Києву території самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Сурков - один з головних переговірників в мінському процесі від Росії, часто контактував із спецпредставником Держдепартаменту США Куртом Волкером. Владислав Сурков неодноразово публічно висловлював симпатії на адресу збройних формувань на сході України і їх лідерів. Зокрема, в жовтні 2017 Сурков разом з «главою ДНР» Олександром Захарченком відкрив пам'ятник «героям Донбасу» в Ростові-на-Дону, а коли Захарченко загинув, називав його «братом» і «справжнім героєм».

Про те, що Сурков, швидше за все, піде з посади, російські ЗМІ повідомляли ще в травні 2018 року, пояснюючи це тим, що він не хоче працювати з замороженим конфліктом на Донбасі. Втім, як бачимо, це «небажання», якщо воно дійсно мало місце бути, було поставлено на тривалу паузу.

Зараз же близький до Суркову Чеснаков трактує його ймовірний відхід вельми обтічно: у зв'язку зі зміною курсу на українському напрямі. Про яку саме зміну курсу йде мова, він не пояснив, лише додав, що через місяць, присвяченій медитації, Сурков збирається сам розповісти про причини такого рішення. У Кремлі звільнення із займаної посади чиновника, який курирує «український напрямок» не підтвердили. Спочатку прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, підкресливши, що Москва не змінювала свою політику щодо ситуації в Україні, додав, що «указу президента про відставку Владислава Суркова поки немає». Пізніше Пєсков повідомив, що де-факто Сурков залишається помічником президента Росії і продовжує займатися питаннями України. При цьому прес-секретар Путіна обмовився, що в міру необхідності ними займається помічник президента Юрій Ушаков.

Тим часом головний редактор радіо «Ехо Москви» Олексій Венедиктов, посилаючись на свої джерела, повідомив, що Сурков залишає держслужбу, оскільки «український напрямок» відходить до колишнього віце-прем'єра Дмитра Козака. Днями Путін призначив його заступником керівника адміністрації президента. Дмитро Козак народився в Кіровоградській області (УРСР). Потім сім'я переїхала в Росію. Там провів все життя. І він, як і Сурков, колишній співробітник спецназу Головного розвідувального управління Росії.

У серпні минулого року згаданий вище Чеснаков розповідав, що Сурков і Козак дотримуються абсолютно відмінних поглядів щодо ситуації на Донбасі: «Вони по-різному бачать кінцеву мету Мінського процесу і по-різному читають Мінські угоди. Козак бачить з економічної точки зору. Тобто Донбас треба комусь віддати, щоб не брати на себе додаткові витрати. І навіть не дуже важливо, кому. Сурков ж бачить фінал мінського процесу в наданні Донбасу справжнього, повноцінного особливого статусу. Донбас має співіснувати з Україною, приблизно, як Гонконг з Китаєм».

Не зовсім згоден з Чеснаковим Венедиктов. «Знаючи Козака і його уявлення, я б сказав так: якщо Путін йому довірив український напрямок, це буде переговорний процес - складний, важкий, ні добрий, ні поганий. Але остаточний підсумок - це не «Новоросія» в складі Росії або окрема держава, а це спеціалізовані частини української держави, які повернулися в Україну, але з російським інтересом», - говорить головний редактор «Ехо Москви» Венедиктов, підкреслюючи при цьому, що в Росії українську політику визначає особисто Путін.

Водночас в Україні дуже стримано оцінили «заміну» Суркова на Козака. Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін вважає, що наступник Суркова буде всіляко намагатися нав'язати нам російські умови «дуже активно і дуже жорстко». У свою чергу політолог Тарас Березовець переконаний, що якщо Козак дійсно змінить Суркова, то політика Кремля щодо «ДНР»/»ЛНР» буде схожа на стратегію по Молдові: «Козак відомий своїм придністровським планом, який передбачає перетворення Молдови на сателіта Росії. Те ж саме Козак буде нав'язувати Україні. Прийняти «ЛДНР» на правах автономії з правом вето на зовнішньополітичний курс».

Колишній нардеп Борислав Береза, розмірковуючи про ймовірного наступника Суркова - Козака, радить забути про будь-які позитивні сигнали: «Прізвища в Кремлі можуть змінюватися, але нічого хорошого від цього для нас не очікується. Тут, як в старому шкільному правилі - від зміни місць доданків сума не змінюється. Метою керівництва РФ залишається контроль над Україною через федералізацію та інтегрування в правове поле України повністю підконтрольного Кремлю Донбасу в рамках реалізації проекту по особливому статусу Донецької і Луганської областей. І вже після цього абсолютне домінування в регіоні - військове, економічне, релігійне. Нічого хорошого для України не передбачається».

Перехід Козака в адміністрацію президента Росії означає, що питання встановлення контролю над Україною стає одним з головних питань російського транзиту влади, - переконаний відомий журналіст Віталій Портников. «Козак тепер стане головною фігурою на українському напрямку. І можна припустити, як він буде пропонувати укласти всеосяжне врегулювання, яке припинить війну, відновить територіальну цілісність України без Криму, але раз і назавжди поставить крапку на європейських і євроатлантичних перспективах країни, перетворить її на сателіта Кремля, а може бути - і на частину нової імперії Путіна», - вважає Портников.

Експерти особливо підкреслюють, що Путін віддає Козаку український напрямок на тлі нібито усталеного «позитивного» контакту між Козаком і заступником голови Офісу українського президента (ОП) Андрієм Єрмаком, які спільно займалися газові переговори між Києвом і Москвою, обміном утримуваними людьми, нормандськими переговорами тощо. На Банковій у зв'язку з рокіровкою Сурков/Козак з'явилися боязкі надії, що Росія піде на компроміси і погодиться на зміни Мінських угод по тим пунктам, які вимагає поміняти Україна. Зокрема, мова йде про перехід контролю над кордоном до виборів в ОРДЛО і роззброєння військових підрозділів «ЛДНР». Чи виправдані ці очікування - велике питання з урахуванням того, що про необхідність беззаперечно слідувати Мінським угодами неодноразово заявляв особисто Путін. Навряд чи господар Кремля «капітулює» в своїй демонстративно-показовій публічній риториці і, відповідно, в практичних діях.

Показовим є згадка Пєсковим прізвища Ушакова - одного з найбільш досвідчених дипломатів в оточенні Путіна. Тому серед експертів побутує думка, що Козак хоч тепер і буде займатися українським напрямком, комунікуючи з Єрмаком, але опиниться лише виконавцем певних поставлених завдань. Тоді як осмислені ходи з «примусу до миру» України буде продумувати Ушаков.

«Путін намагається зробити вигляд, що буде грати з Зеленським за новими правилами, з чистого аркуша. Це суто інформаційний і піарівський хід. Росія розгорнула свої адміністрації на окупованій землі, а Україна і ОБСЄ покірно спостерігають за цим процесом. У цих умовах заміна помічників президента РФ - це не зміна курсу, це просто перестановка комунікаційного обладнання», - констатує журналіст Юрій Бутусов.

До речі кажучи, не дивлячись на явний демарш Суркова з заявою про відставку через «треті руки», в політколах активно обговорюється версія про те, що насправді Сурков нікуди не йде і розмови про його відхід від справ лише ширма. «Сурков у відставку нібито пішов, правда, від «ходив» у відставку більше разів, ніж Путін обирався президентом», - зазначає наш співрозмовник з пропрезидентської фракції «Слуга народу».

За його словами, в Зе-команді прекрасно пам'ятають, що саме Сурков був головним прихильником видачі російських паспортів громадянам «ЛДНР» і воював за це з російським МЗС. І саме «завдяки» йому в Мінські угоди була включена фраза, що українське законодавство по Донбасу приймається тільки «за погодженням з Донецьком і Луганськом», що робить контроль Києва над Донбасом нереальним. «Чи буде Путін позбуватися Суркова-«батька» ідеї з Новоросією? Хіба що про людське око. Ситуацію зараз можна розглядати так: «Сурков йде, хай живе Сурков!», - робить висновок парламентарій від СН, додаючи при цьому, що очікувати якихось радикальних змін на українсько-російському напрямку навряд чи варто - мова може йти хіба що про точкову косметичну корекцію.

Наталія Ромашова