Голуб миру повз Трампа: чим і чому завершився нобелівський «трилер»

Забігаючи наперед, зауважимо: у Нобелівському комітеті пояснили, що нагороду Марії Коріні Мачадо присудили за «невпинну роботу щодо просування демократичних прав для народу Венесуели та боротьбу за досягнення справедливого та мирного переходу від диктатури до демократії». Крім того, Нобелівський комітет вважав діяльність пані Мачадо «видатним прикладом прояву громадянської мужності». Але про все по порядку.

Нобелівська премія миру, згідно із заповітом Альфреда Нобеля, вручається «досягнутим найбільших успіхів чи зробила найбільше у справі згуртування народів і скорочення чисельності діючих армій, і навіть за проведення мирних конгресів і привернення до них уваги». Лауреат обирається Норвезьким комітетом, що складається з п'яти осіб, які призначає парламент Норвегії. Цього року на премію висунули 338 кандидатів - 244 фізичні особи та 94 організації. Серед претендентів виявився і старий-новий президент США Дональд Трамп, завдяки якому цього року до премії миру було прикуто особливу увагу. Зокрема нинішній господар Овального кабінету наполегливо вимагав присудити премію саме йому як ключовому миротворцю 2025-го: за словами головного республіканця, повернувшись до Овального кабінету, він уже завершив сім військових конфліктів. Британська The Daily Telegraph з посиланням на обізнані джерела повідомляла, що президент США навіть розглядав можливість збільшення торгового мита на імпорт товарів з Норвегії, якщо премію миру присудять не йому. Водночас поінформовані співрозмовники Bloomberg розповідали, що Норвезький нобелівський комітет «дуже побоюється» реакції пана Трампа на рішення щодо премії. І в цьому сенсі фінальний «вердикт» на вибір лауреата виявився вельми цікавим.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Справа в тому, що Марія Коріна Мачадо – опозиційна лідерка Венесуели, яка сконцентрована на протистоянні режиму Ніколаса Мадуро, «на ножах» з яким уже давно перебуває. Тим часом перша реакція з Вашингтона була такою: «Президент Трамп продовжуватиме укладати мирні угоди, припиняти війни та рятувати життя. Нобелівський комітет довів, що вони ставлять політику вище за мир». Про це написав у соцмережі X директор з комунікацій Білого дому Стівен Чун. Сама ж Марія Коріна Мачадо присвятила премію «страждаючому народу Венесуели і президенту Трампу за його рішучу підтримку».

«Це визнання боротьби всіх венесуельців є поштовхом до завершення нашого завдання: завоювання Свободи. Ми на порозі перемоги і сьогодні, як ніколи раніше, ми розраховуємо на президента Трампа, народ Сполучених Штатів, народи Латинської Америки та демократичні країни світу як наших головних союзників у досягненні свободи і демократії. Я присвячую цю премію народу Венесуели, що страждає, і президенту Трампу за його рішучу підтримку нашої справи!», - написала вона. При цьому Дональд Трамп розмістив скріншот повідомлення Мачадо у себе на сторінці в соцмережах.

Дещо пізніше президент США розповів, що розмовляв з лауреаткою нинішньої Нобелівської премії миру: «Людина, яка фактично отримала Нобелівську премію, зателефонувала мені і сказала: «Я приймаю цю нагороду на вашу честь, тому що ви справді її заслужили», - сказав Трамп. Він назвав ці слова Манчадо "дуже приємним жестом". «Я не сказав: «Тоді дайте її (премію – Ред.) мені», хоча, гадаю, вона могла б це зробити», - підсумував американський лідер.

На нобелівські пристрасті відреагували і в країні-агресорі. Так, міжнародно визнаний військовий злочинець Путін заявив: «Гідний чи не гідний чинний президент США Нобелівської премії, я не знаю, але він реально багато робить для того, щоб вирішити такі складні кризи, що роками, а то й десятиліттями тривають. А Нобелівський комітет неодноразово присуджував премію миру людям, які нічого не зробили для миру». Російський диктатор також додав, що якщо Трампу «вдасться довести до кінця те, чого Дональд прагне на Близькому Сході, це буде історична подія».

Прогин із боку Кремля цілком прогнозовано не залишився непоміченим у Білому домі, і Трамп прокоментував ці заяви словами «Подяка президенту Путіну!». Втім, президент Зеленський, який 11-го, а потім і 12 жовтня говорив по телефону з американським колегою з ймовірністю в 99,9% «насипав» Трампу достатньо компліментів-аргументів (на жаль, в контактах з нинішнім президентом США емоційна компонента грає першу скрипку) з тим щоб перебити путінські спроби знову «навести мости» з Вашингтоном.

Тим часом голова Норвезького Нобелівського комітету Йорген Ватне Фрюднес на запитання про кандидатуру Дональда Трампа розпливчасто і при цьому цілком точно відповів таке: «Щороку ми отримуємо тисячі листів від людей, які бажають розповісти про те, що, на їхню думку, веде до миру. Цей комітет засідає в кімнаті, обвішаній портретами всіх лауреатів, а ця кімната сповнена мужності та чесності. Тому ми ґрунтуємо наше рішення лише на роботі та волі Альфреда Нобеля». Пояснюючи вибір цьогорічного лауреата, Йорген Ватне Фрюднес заявив, що Марія Коріна Мачадо - «видатний приклад прояву громадянської мужності в Латинській Америці останнього часу», яка змогла об'єднати раніше роздроблену опозицію Венесуели.

"Демократія залежить від людей, які відмовляються мовчати, наважуються виступити, незважаючи на серйозний ризик, і які нагадують нам, що свободу ніколи не можна сприймати як належне, її завжди потрібно захищати - словом, мужністю та рішучістю", - йдеться у заяві комітету.

"Я шокована", - сказала Марія Коріна Мачадо на відео, яке її команда відправила агентству Reuters у відповідь на запит про коментар. Ну і, нарешті, кілька слів про неї. Отже, політична кар'єра Марії Корини Мачадо розпочалася 2002 року: тоді вона увійшла до засновників організації захисту політичних прав співгромадян Sumate («Приєднуйся»), куди десятки тисяч волонтерів вступали для спостереження за виборами. Ця ж організація у 2003 році проводила кампанію за референдум щодо дострокової відставки тодішнього президента країни Уго Чавеса. Венесуельська влада звинувачувала Sumate в отриманні незаконного фінансування з-за кордону та прагненні дестабілізувати ситуацію в республіці на користь США. У 2010 році Марія Коріна Мачадо була обрана депутатом Національної асамблеї Венесуели. Проте вже 2014-го її виключили з парламенту, оскільки на засіданні Організації американських держав із доповіддю щодо ситуації у Венесуелі вона виступила як представник Панами.

Марії Коріне Мачадо забороняли виїжджати з країни, стосовно неї неодноразово висували звинувачення, у тому числі щодо публічних закликів до масових заворушень і змови з метою вбивства Ніколаса Мадуро, наступника Уго Чавеса, який, нагадаємо, вступив на посаду президента в 2013 році. Незважаючи на всілякі обмеження, Марія Коріна Мачадо планувала балотуватися в президенти Венесуели на виборах 2024 року від заснованого нею ж опозиційного ліберального руху Vente Venezuela (Давай, Венесуела!). За підсумками праймеріз опозиціонерів 2023-го вона отримала 92,35% голосів на свою підтримку, підтвердивши статус найпопулярнішого опозиційного політдіяча країни. Однак згодом її кандидатуру заблокували: 2023 року їй уже не вперше заборонили обіймати державні посади, цього разу – аж до 2038 року.

У результаті опозиція висунула у кандидати маловідомого екс-дипломата Едмундо Гонсалеса. З ним, щоб підвищити його впізнаваність, Марія Коріна Мачадо проводила публічні акції в штатах Венесуели, закликаючи об'єднатися проти Ніколаса Мадуро. Тим часом опозиція програла вибори, а Едмундо Гонсалес утік із країни.

Незабаром після інавгурації Ніколаса Мадуро повідомлялося про затримання пані Мачадо, яку незабаром відпустили. При цьому тамтешня влада заперечувала факт затримання, а сама опозиціонерка незабаром заявила, що перебуває в безпеці. З того часу і до сьогодні Марія Коріна Мачадо, що залишається у Венесуелі, приховує своє місцезнаходження. Як зазначає Politico, ходили чутки, що вона перебуває у посольстві Сполучених Штатів, але підтверджень цієї інформації немає.

Коментуючи якраз кейс США в контексті перипетій навколо «нобелівки», політолог Володимир Фесенко зазначає таке: «Я не пригадаю такого ажіотажу навколо цієї премії раніше. І все завдяки бурхливій діяльності дуже спірної постаті нинішнього президента США. Щоправда, були процедурні обмеження – кінцевий термін подання номінацій на Нобелівську премію миру – 31 січня ц.р. Відповідно, для премії 2025 року дедлайн був 31 січня 2025 року. Нагадаю, що друга каденція Трампа на посаді президента США розпочалася 20 січня. І ті «сім війн, які припинив Трамп» (за його словами), це вже було згодом. Тобто, потенційно Трамп може претендувати на Нобелівську премію миру 2026 року».

Акцентувавши на тому, що навіть суто з процедурної точки зору було малоймовірно, що нинішньому президенту США дали б цю премію вже зараз, експерт наголосив: «Тим часом є відомий прецедент – президенту США Бараку Обамі дали Нобелівську премію миру у 2009 році лише за вісім місяців після початку його першого президентського терміну. Таким чином, іноді процедурні обмеження не заважають. Але якщо Обамі могли дати Нобелівську премію миру авансом, то стосовно Трамп це малоймовірно. Поясню чому. Багато спостерігачів мали сумніви й у реальних миротворчих досягненнях Трампа. Найбільш масштабна та проблемна війна, яку Трамп обіцяв швидко зупинити, – між Росією та Україною – триває. Головним миротворчим досягненням Трампа може стати завершення війни у секторі Гази. Але й у цьому конфлікті остаточну точку ще не поставлено. Була й третя причина сумнівів у шансах Дональда Трампа на здобуття Нобелівської премії миру. 2000 року дві третини лауреатів Нобелівської премії миру отримали її за зміцнення демократії та захист прав людини, а не за миротворчі зусилля. Ще одна показова деталь: хто з американців отримував цю премію за останні 25 років – Джиммі Картер, Альберт Гор та Барак Обама. Зверніть увагу – вони є представниками Демократичної партії США. Може це збіг обставин? Скоріш за все, ні. Очевидно, що Нобелівський комітет миру у своїх рішеннях базується на чітко виражених ліберально-демократичних ціннісних позиціях. А Трамп знаходиться зовсім в іншому ідеологічному таборі».

Моделюючи подальший розвиток подій, Володимир Фесенко зазначає, що у чинного господаря Білого дому таки залишиться мотивація для миротворчої активності хоча б тому, що потенційно залишається шанс на Нобелівську премію миру 2026 року. І, крім того, завершення війни в секторі Газа та в Україні стало для Трампа питанням принципу і пов'язане з його політичною репутацією. «Якщо Трампу вдасться зупинити і війну в секторі Газа, і, в перспективі, війну між Росією та Україною (дай Боже!), чи дадуть йому, зрештою, Нобелівську премію миру? Єдине, що можна сказати зараз із цього приводу, для Нобелівського комітету це буде драматична та болісна дилема. З одного боку, Трамп справді може заслужити на цю премію. З іншого боку, для людей, які вирішуватимуть долю Нобелівської премії миру 2026 року, Трамп є і буде ідеологічно чужою, і навіть ворожою політичною силою, потенційною загрозою для демократичних цінностей. Однак якщо Трампа вдруге «кинуть» з Нобелівською премією миру, тоді він точно лютуватиме. Але попереду ще рік. І за цей період багато може статися, і у світі, і навколо Трампа, а може і з самим Трампом», - підсумовує політолог.

Читайте також: Цієї п'ятниці президенти Володимир Зеленський та Дональд Трамп зустрінуться у Білому домі

Читайте також: Трамп закликав Віткоффа закінчити з питанням Росії