Головні свята зими – від зимового сонцестояння до Різдва

Першу інформацію про культове святкування Різдва пов'язують із Середземноморським ареалом людської цивілізації – Давнім Єгиптом, Грецією і Малою Азією. 

На зорі історії людства першими шанувалися культи бога Осіріса, Аттіса, Таммуза, Діоніса та Мітри. Вони мали велике значення для землеробських культур, що залежали від Сонця і Місяця і їхнього календаря.

У народів Європи дні різдвяних торжеств співпадали з дванадцятиденним циклом язичницьких святкувань, присвячених зимовому сонцестоянню, що знаменували початок нового життя і оновлення природи – Сатурналії у романських народів, Зимові святки або Коляда у слов'ян.

Тому в різних країнах свято Різдва вбирало в себе багато обрядів і звичаїв цих святкувань. До них відносяться колядки – костюмовані ходи із зіркою і співами, які донині влаштовуються в сільській місцевості, вечірня трапеза у Святвечір, що складається з 12 пісних страв. 

Витоки походження свята 

Уперше про святкування Різдва Христового на Сході згадується у Климента Олександрійського (III ст.): там це свято відзначалося 6 січня під назвою Богоявлення (Епіфанія), а на Заході – 25 грудня під назвою Різдво (Natalis).

Але з IV століття Різдво стали відзначати 25 грудня і на Сході. Це рішення було пов'язане з тим, що саме 25 грудня виповнюється дев'ять місяців з дня Благовіщення (25 березня) – таким чином дати свят були приведені у відповідність зі звичайним періодом виношування людського плоду. 

Про християнське розуміння Різдва 

У християнській традиції Різдво в хронологічному порядку посідає перше місце в літургійному циклі, присвяченому земному життю Ісуса Христа, оскільки земне втілення Сина Божого за вченням Церкви є необхідною умовою і першим ступенем порятунку людини.

Христос, єдиносущний Отцю за Своїм Божеством, стає таким чином єдиносущним віруючим християнам по людству і знаменує початок нового творіння, Нового Адама, покликаного врятувати і замінити Собою Адама старого. Тому свято Різдва Христового за своєю значимістю вважається другим після Пасхи («триденним Великоднем»), чим підкреслюється його тісний зв'язок із таємницею Порятунку. 

Також свято Різдва, за вченням церкви, символізує примирення людини з Богом. Різдво сповіщає про спокутний подвиг Христа й оновлення людської природи, ураженої гріхопадінням прабатьків.

Різдвяна ялина – символ вічного життя 

Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках вбрану ялину. 

Ця традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина – вічнозелена рослина – була символом життя і родючості.

Із поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялинка знаходить нову символіку: її почали встановлювати в оселях 24 грудня, коли за західною традицією відзначається день Адама і Єви, як символ райського дерева з рясними плодами. 

У контексті Різдва ялина вже символізує древо раю і вічне життя, яке знов знаходить людина через Нового Адама – Ісуса Христа, – який прийшов у світ заради його порятунку. На наших землях цей звичай поширився в XVIII столітті. 

Євангельське оповідання про те, що три волхви, котрі прийшли поклонитися Немовляті Ісусу, піднесли Йому дари – золото, ладан і смирну (Євангеліє від Матвія. 2:11), лягло в основу традиції дарувати в різдвяні дні дітям і один одному подарунки.

І важливе місце в цій традиції із часом посів образ святого Миколая, архієпископа Мирлікійського (IV ст.). 

Особливе шанування і широка популярність в народі цього святого, а також розповіді Житія про дбайливе ставлення святого до дітей і бідних, яким він навіть потай надавав допомогу, зробили його героєм народних колядок: він обходить поля й оселі, незримо присутній на різдвяній трапезі, благословляє дітей, сіє хліб і піклується про селянське господарство. 

Так виник зворушливий і улюблений дітьми образ святого Миколая (сканд. Santa Claus) як різдвяного Діда Мороза, що приходить до них із подарунками в дні свята.

Різдво у нас 

У порівнянні з Європою на Русі традиція святкування Різдва з'явилася досить пізно – у X столітті після прийняття християнства. Церковні свята тісно перепліталися з язичницькими культами. Різдво не стало винятком: воно поєднало традиції православ'я і зимового давньослов'янського свята на честь духів-предків – Коляди. 

Після жовтневого перевороту Різдво було заборонене, лише в 1990 році цей день отримав статус святкового дня і з 1991 року є неробочим днем.

З 1917 року в атеїстичній радянській державі Різдво не лише святкувати, а й згадувати заборонялося. Різдвяні служби проводилися таємно. Різдво святкували в найнеймовірніших умовах, ризикуючи втратити роботу, свободу і навіть життя.

Раніше Lenta.UA розповідала про 10 незвичайних фактів з історії Різдва.

(За матеріалами видання NEWSru.com)

(Головне фото: Главред)