Без терміну давності. Хто відповість за Велику облаву 1943 року в Марселі

Під час облави район був знесений з лиця землі, 1500 будівель знищено, 30 000 жителів виселені, а близько 2000 нещасних депортовані в табори смерті.

Доля ініціаторів акції відома — глава СС в Бельгії і Франції обергрупенфюрер Карл Оберг був засуджений до смертної кари за військові злочини, яку замінили на довічне ув'язнення, а в 1962-му ветерана і зовсім звільнили. Через три роки він помер у Фленсбурзі. Безпосереднього керівника операції — генерального секретаря поліції режиму Віші Рене Буске — застрелили в червні 1993 року у своїй квартирі в Парижі.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Саме навколо фігури Буске у Франції досі точаться суперечки. Цей молодий юрист починав як герой — навесні 1930-го року Рене врятував десятки людей під час повені на південному заході Франції. Відразу став кавалером ордена Почесного легіону і Medaille d'or des belles («Золота медаль за добрі справи»). Його кар'єра була стрімкою — у 22 роки юнак зайняв один з вищих постів в міністерстві внутрішніх справ, три роки потому був призначений гендиректором міністерства сільського господарства, а в 1936-му очолив головний архів Національної поліції.

Після падіння Парижа приєднався до профашистського уряду Віші, хоча і допоміг втекти деяким військовополоненим. Посаду своєї мрії він отримав у квітні 1942-го року, коли був призначений генеральним секретарем поліції. Буске відразу взявся за справу і 6 травня 1942 року запросив та отримав згоду СС на депортацію 5000 євреїв до таборів смерті на сході.

У липні 1942-го під час найбільшої облави на євреїв Парижа юрист перевершив сам себе, домігшись депортації в концтабори не лише дорослих євреїв, а й дітей до двох років, чого нацисти не вимагали. При цьому він виступив з пропозицією не висилати громадян Франції і взагалі домігся деякої автономії свого відомства від німців.

Далі була добровільна співпраця з СС в ході великої облави в Марселі і зустріч з Гіммлером, який був вельми вражений особистістю Буске і назвав того «цінним співробітником».

У 1949-му році колабораціоніста засудили до мінімального п'ятирічного терміну і одразу ж скасували вирок за «активну участь в Опорі». Як екс-чиновнику режиму Віші Буске було заборонено обіймати посади на державній службі, і він зробив кар'єру в Банку Індокитаю. В середині 1950-х Буске знайомиться з міністром юстиції Франсуа Міттераном, в 1957-му йому повертають орден Почесного легіону, а рік потому амністують.

З кінця 1950-х Рене Буске — знову у великій політиці, в основному на лівому її фланзі. Він добрий приятель Франсуа Міттерана, учасник його кампанії 1974-го року і частий гість у Єлисейському палаці після обрання Міттерана президентом в 1981-му. Правда, в середині 1980-х президент мусив дистанціюватися від незручного друга — кілька правозахисних організацій звинуватили Буске в злочинах проти людства і депортації 194 дітей з шести департаментів півдня Франції. Після восьми років розслідування і численних зволікань колабораціоністові було пред'явлено офіційне звинувачення.

До суду він, втім, не дожив. 8 червня 1993 року Буске був застрелений у своїй квартирі на проспекті Рафаель, 34 в аристократичному XVI кварталі Парижа. Вбивця — 51-річний Крістіан Дідьє, винним себе не визнав, стверджуючи, що вбив військового злочинця. Багато хто вважає, що якби суд у справі колабораціоніста досяг фінальної фази, то він фактично став би судом над режимом Віші. Як відомо, лише в 1995-му році Франція вустами президента Ширака визнала участь своїх громадян у подіях Голокосту. При цьому лічені персонажі були засуджені за подібні злочини.

Віктор Маковський

На ілюстрації: Велика облава в Марселі. Група цивільних осіб в оточенні німецьких солдатів. Фото: Bundesarchiv, Bild