75 років тому було заарештовано останній уряд нацистської Німеччини

Ветеран Першої світової, морський вовк Карл Дьоніц став швидко рости по службі в середині 1930-х. У 1939-му його призначають командувачем підводним флотом Рейху, в березні 1942 року надають звання адмірала, а в січні 1943-го вже гросадмірал Дьоніц стає головнокомандувачем військово-морськими силами Німеччини.

Його вірність Гітлеру була безумовною. «Всякий, хто думає, що може домогтися більшого успіху, ніж фюрер, дурень», — зауважив Дьоніц в серпні 1943-го. Вождь, своєю чергою, дуже цінував відданість гросадмірала, особливо після замаху в липні 1944 року, коли з'ясувалося, що офіцери ВМС не були залучені в змову.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Не випадково, саме Дьоніца у своєму політичному заповіті від 29 квітня 1945 Гітлер призначив своїм наступником, з повноваженнями рейхспрезидента і верховного головнокомандуючого. В ніч з 1 на 2 травня 1945 року гросадмірал виступив з радіозверненням до нації, повідомивши про «героїчну смерть» фюрера і закликавши до продовження війни «в ім'я порятунку Німеччини від руйнування наступаючими більшовиками».

Тоді ж новий лідер країни переніс свою резиденцію в будівлю військово-морського училища містечка Фленсбург на самому кордоні з Данією. Прем'єр-міністром був призначений глава міністерства фінансів Німеччини граф Людвіг Шверін фон Крозіг і 5 травня новий «уряд» провів своє перше засідання.

Спроби укладення сепаратного миру із західними союзниками провалилися, тож 7 травня представники Дьоніца підписали в Реймсі Акт капітуляції Німеччини перед представниками Англії, США і СРСР, повторивши процедуру підписання на наступний день в Берліні.

Проте, формально «фленсьбургський» уряд зберігав повноваження, хоча його юрисдикція поширювалася лише на саме містечко і його околиці. 23 травня 1945 британський офіцер зв'язку з'явився в штаб-квартиру Дьоніца у Фленсбурзі, скликав усіх «міністрів» і зачитав їм наказ генерала Ейзенхауера про розпуск уряду і арешт всіх його членів.

Сам Дьоніц був перепроваджений в Нюрнберг, де постав перед судом, який засудив його до 10 років позбавлення волі. Після звільнення в 1956-му наступник фюрера оселився в маленькому селі Аумюле на півночі Західної Німеччини, де і провів решту життя. Колишній головнокомандувач отримував капітанську пенсію від уряду ФРН, але не адміральську, оскільки це звання було надано йому в період нацизму. 

Автор трьох книг Карл Дьоніц помер від серцевого нападу 24 грудня 1980 року і був похований на сільському цвинтарі без військових почестей. Хоча багато колишніх вояк, та й іноземні офіцери ВМС прийшли віддати йому шану, їм не дозволили бути присутніми на похоронах у військовій формі.

На ілюстрації: Альберт Шпеєр (зліва), Карл Дьоніц (в центрі) і Альфред Йодль після арешту, травень 1945