50 років тому з Британії за шпигунство вислали 90 радянських дипломатів

У 1964-му до влади у Великобританії після великої перерви прийшли лейбористи, налаштовані на конструктивні відносини з СРСР. У 1965 році між країнами було укладено угоду про розширення імунітету дипломатичних працівників, причому опозицію до цього рішення уряд Гарольда Вільсона розцінив як «антикомуністичну істерію». Як зазначає Ярослав Голубинов на сайті warspot.ru, лейбористи взагалі вважали надуманою загрозу радянського шпигунства.

Москва цим скористалася, наповнивши Сполучене Королівство своїми агентами — від фейкових дипломатів «в погонах» до співробітників різних радянських компаній в тих же погонах. Якщо в 1964-му в Британії були акредитовані 64 радянських дипломатів, то в 1968 році — вже 80, причому, три чверті з них підозрювалися в роботі на розвідку. У посольстві Великобританії в СРСР служили лише 40 дипломатів, тому британський МЗС зажадав від Москви не збільшувати штат свого посольства в Лондоні.

У Кремлі відповіли на це збільшенням кількості працівників торгпредства. У підсумку, в середині 1971 року в Лондоні налічувалося близько 550 (!) радянських дипломатів і працівників радянських установ, з яких не менше 200, за даними MI5, займалися виключно шпигунством.

На цей час лейбористів змінили консерватори, які вирішили покласти край роздоллю агентів КДБ і провести операцію «Фут» (Foot) щодо висилки радянських агентів. Тим більше, що навесні 1971 року три британських дипломата були вислані з СРСР.

Незадовго до цього MI5 завербувало співробітника радянської зовнішньоторговельної компанії «Разноекспорт» Олега Ляліна, насправді — офіцера П'ятого відділу ПГУ КДБ. Майор погорів на «аморалку», вступивши у зв'язок з дружиною свого безпосереднього начальника Іриною Тепляковою, і це стало приводом для шантажу, — пише Голубинов. Так чи інакше, майор підтвердив імена людей, яких британські спецслужби підозрювали в шпигунстві, і вони були включені в список на екстрадицію.

Операція була намічена на жовтень 1971 року, але за місяць до цього поліція затримала Ляліна за водіння напідпитку. Посольство внесло за нього заставу, а глава британського МВС звільнив від відповідальності, але горе-офіцера чекала ганебна відправка на батьківщину. Не чекаючи рішення начальства, майор заявився в MI5 (пізніше до нього приєдналася і Теплякова), що змусило британців змінити плани.

На основі свідчень перебіжчика (і так відомих спецслужбам) радник посольства СРСР Ипполітов був викликаний 24 вересня в МЗС Великобританії, де йому вручили список зі 105 прізвищ радянських громадян.

90 осіб повинні були негайно покинути межі Сполученого Королівства, а 15-ти громадянам СРСР, які перебували у відпустці, заборонили повертатися до Британії. Це стало найбільшою висилкою радянських дипломатів в історії.

У відповідь Москва оголосила персонами нон грата 18 британців і скасувала візит глави британського МЗС Дуглас-Хьюма в СРСР. Лялін змінив ім'я, оселився з Тепляковою на півночі Англії і помер в 1994 році.

Раніше ми писали про справу радянського резидента в Канберрі, який попросив політичного притулку.

60 років тому був викритий легендарний агент MI-6, який працював на СРСР.

На ілюстрації: будівля посольства РФ в Лондоні, в 1970-і — посольство СРСР